Рішення № 58900060, 11.07.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р.Справа № 924/431/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватної фірми „АіЄ, м. Хмельницький

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, м. Київ

2) товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1, м. Хмельницький

про 1) визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р.;

2) визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрована за №242;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, укладеного 03.02.2014р. між приватною фірмою „АіЄ та товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3;

4) витребування у власність приватної фірми „АіЄ нежитлового приміщення площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 15.01.2016р. (у судовому засіданні 22.06.2016р.)

від відповідачів: ОСОБА_5 представник ТОВ „Світ Капіталу за довіреністю від 01.01.2015р.; ОСОБА_6 представник ТОВ „Оріон Трейд Сістем за довіреністю від 02.10.2014р.

від третьої особи: ОСОБА_7 за довіреністю від 03.10.2014р.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 11.07.2016р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач у позові та його представник в судовому засіданні просить 1) визнати недійсним та скасувати рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р.; 2) визнати недійсним договір доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрована за №242; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, укладений 03.02.2014р. між приватною фірмою „АіЄ та товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; 4) витребувати у власність приватної фірми „АіЄ нежитлове приміщення площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2, використавши рішення власника №3 від 12.11.2007р., від імені фірми, всупереч вимогам статуту фірми та чинного законодавства, надала довіреність ОСОБА_1 для відчуження відповідачам майна фірми, а саме: нежитлове приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, відчужила ТОВ „Світ Капіталу за договором купівлі-продажу від 03.02.2014р., а ТОВ „Світ Капіталу відчужило дане приміщення ТОВ „Оріон Трейд Сістем за договором купівлі-продажу від 05.03.2014р.

На переконання позивача, рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р. підлягає визнанню недійсним та скасуванню з тих підстав, що колишній власник приватної фірми „АіЄ ОСОБА_8 особисто не підписував оскаржуване рішення, відбиток печатки на ньому проставлений в період з грудня 2013 року по січень 2014 року, хоча власник помер у 2008 році, а зміст рішення не відповідає вимогам статуту ПФ „АіЄ.

На підтвердження зазначених обставин, позивач посилається на висновки експертів в межах кримінального провадження, згідно яких встановлено, що підпис власника у рішенні №3 від 12.11.2007р. виконано за допомогою факсимільного кліше, а відбиток печатки на ньому проставлений в період з грудня 2013 року по січень 2014 року. Також, посилаючись на вимоги статуту фірми (п.п. 4.3, 5.1, 5.2), зауважує, що власник фірми міг надати права на відчуження майна лише дирекції. Однак, в рішенні власника зазначено, що він надає згоду на відчуження майна фірми директору.

В обгрунтування вимог про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, посилається на те, що ОСОБА_2, не будучи директором фірми, не могла надати будь-яких повноважень ОСОБА_1 Крім того, відмічає, що ні статутом, ні чинним законодавством не передбачено право директора передавати всі свої повноваження іншій особі. До того ж, відповідно до статуту, усі рішення дирекції приймаються колегіально, однак стверджує, що комерційний директор ОСОБА_9 будь-якої згоди з приводу надання ОСОБА_1 довіреності не надавав; не надавали такої згоди також і спадкоємці прав власника фірми.

У позовній заяві та додаткових поясненнях підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.02.2014р. позивач вказує:

- недійсність та скасування рішення власника ПФ „АіЄ №3 від 21.11.2007р.;

- недійсність договору доручення на підставі, якого була видана довіреність від 31.01.2014 р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1;

- відсутність у ОСОБА_2 повноважень директора на момент укладення договору доручення.

Позивач вважає, що представники ТОВ „Світ Капіталу були обізнані з обмеженнями щодо представництва інтересів фірми. Крім того, посилаючись на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 21.01.2014р., яка набрала законної сили 26.06.2014р., зауважує про те, що на момент відчуження нерухомого майна, на дане майно був накладений арешт.

З огляду на викладене, оскільки, на переконання позивача, договір купівлі-продажу є недійсним, відповідно, приміщення повинно бути витребуване у власність фірми.

Відповідач - ТОВ „Світ Капіталу та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважаючи їх необгрунтованими. На його думку, вимога про визнання недійсним рішення власника №3 від 12.11.2007р. заявлена до неналежного відповідача, оскільки відповідачі у даній справі ніякого відношення до прийняття вказаного рішення не мають та не відповідають за його прийняття власником підприємства. Крім того, вважає необгрунтованими доводи позивача про недійсність рішення власника з тих підстав, що на ньому (на його копії, дублікаті, другому примірнику тощо) власник фірми поставив свій підпис за допомогою факсимільного кліше, оскільки чинне законодавство не містило заборони чи обмежень щодо використання власником на розпорядчих документах юридичної особи факсимільного підпису.

Посилання позивача на те, що печатку на рішенні власника поставлено в період грудень 2013 року - січень 2014 року, вважає не підтвердженим належними та допустимими доказами, стверджуючи, що для чинності рішення власника на ньому взагалі не потрібно ставити печатку; лише коли таке рішення (його копія, дублікат, другий примірник тощо) видається для використання за межами підприємства - на ньому ставиться печатка.

На переконання відповідача, наявність чи відсутність рішення власника ніяким чином не впливає на дійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р., за яким позивач продав ТОВ „Світ Капіталу нежитлове приміщення, оскільки сума укладеного договору не перевищує встановлений статутом позивача (п. 5.2) ліміт. Відмічає, що вказані обставини підтверджуються рішеннями судів, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №910/16068/14.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого приватною фірмою „АіЄ була видана довіреність від 31.01.2014р. на імя ОСОБА_1, вважає, що відповідачі у даній справі не є належними відповідачами стосовно даної вимоги, оскільки ніякого відношення до видачі довіреності не мають та не відповідають за дії ПФ „АіЄ щодо її видачі. На думку ТОВ „Світ Капіталу, відповідачем мають бути сторони правочину, який визнається недійсним, зокрема, ОСОБА_1, на імя якого була видана довіреність.

У той же час, відповідач - ТОВ „Світ Капіталу стверджує, що будь-які законні підстави для визнання договору доручення недійсним відсутні. Відмічає, що посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не була директором ПФ „АіЄ спростовуються витягами єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, контрактом укладеним з нею власником ПФ „АіЄ, рішеннями судів, у т.ч. постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №910/16068/14, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Вказаними рішеннями судів також встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на посаді директора фірми, діяла законно в межах своїх повноважень. Факт перебування ОСОБА_2 на посаді директора ПФ „АіЄ підтверджується у т.ч. постановою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015р. №К/800/18025/15.

На переконання відповідача, наявність будь-яких обмежень для укладення директором ПФ „АіЄ договору купівлі-продажу ціною до 10000 доларів США не було. Зауважує, що ОСОБА_2 згідно відомостей наявних в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, була зареєстрована керівником ПФ „АіЄ. Крім того, було наявне рішення власника ПФ „АіЄ про надання повноважень директору на укладення будь-яких договорів щодо відчуження майна ПФ „АіЄ.

Посилаючись на ст. 241 ЦК України, вважає, що позивач своїми діями підтвердив своє погодження зі спірним договором, а саме тим, що на виконання умов договору передав, а ТОВ „Світ Капіталу прийняло нерухоме майно, про що сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна від 03.02.2014р., а також тим, що ТОВ „Світ Капіталу сплатило, а ПФ „АіЄ прийняло оплату у сумі 68092 грн. 20 коп. та розпорядилось отриманими коштами на свій розсуд. Відмічає, що вказані обставини встановлені у т.ч. рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.10.2015р., ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26.01.2016р. справа №686/9717/14-ц, постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №910/16068/14. Посилається на те, що всі вищевказані обставини є встановленими згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України та не підлягають доказуванню, у тому числі обставини відсутності перевищення повноважень виконавчого органу ПФ „АіЄ, обставини наявності дозволу власника ПФ „АіЄ на відчуження приміщень, обставини наступного схвалення правочинів фірмою „АіЄ, обставини законності продажу приміщень за балансовою вартістю.

Посилаючись на ст.ст. 330, 388 ЦК України, робить висновок, що ТОВ „Світ Капіталу та ТОВ „Оріон Трейд Сістем є добросовісними набувачами, що на законних підставах за відплатними договорами набули у власність нерухоме майно та в подальшому розпорядились ним на власний розсуд. Будь-які законні підстави для визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу відсутні.

Відповідач - ТОВ „Оріон Трейд Систем та його представник в судовому засіданні вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На думку відповідача, вимога про визнання недійсним та скасування рішення власника №3 від 12.11.2007р. подана позивачем в господарський суд без залучення належного відповідача. Вимогу щодо визнання недійсним договору доручення на підставі якого 31.01.2014 року позивачем була видана довіреність ОСОБА_1 також вважає безпідставною, оскільки, на думку відповідача, ОСОБА_1 має бути в даному судовому процесі відповідачем, а не третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. У той же час, як вважає відповідач, залучення до участі у справі в якості відповідача громадянина ОСОБА_1, тягне за собою обовязкове припинення провадження у справі згідно ст. 80 ГПК України.

Відмічає, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. вже неодноразово була предметом розгляду судів господарської та загальної юрисдикції. Так, рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/16068/14 від 28.08.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. було відмовлено позивачу в задоволенні позову до ТОВ „Світ Капіталу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що на момент укладання оспорюваного правочину директором позивача була ОСОБА_2, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. був укладений законно, за наявності повноважень у представника позивача на укладання даного договору згідно п. 5.2. статуту позивача, так як ціна договору (68092,2 грн.), не перевищує розмір встановленого статутом обмеження.

Крім того, відмічає відповідач, рішенням Хмельницького міськрайсуду від 22.10.2015р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.01.2016р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2016р., позивачу також відмовлено в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. та витребування нежитлового приміщення із власності ТОВ „Оріон Трейд Сістем. Посилається на встановлення судами того, що директором позивача на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. була ОСОБА_2, що договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений позивачем правомірно, представник позивача при укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. діяв в межах повноважень визначених п. 5.2 статуту позивача, сторони за укладеним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014 року повністю виконали його умови. На переконання відповідача, вищезазначені обставини встановлені судовими рішеннями згідно приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційними, та відповідно не потребують повторного доведення в даній судовій справі.

Звертає увагу, що позивач, уклавши договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р., передав приміщення покупцю, отримав від нього в повному обсязі грошові кошти за продане приміщення, користується цими грошима вже третій рік. З огляду на викладене, посилаючись на ст. 241 ЦК України, робить висновок, що фактично своїми діями схвалив укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, навіть якщо б він і був укладений з перевищенням повноважень.

На заперечення відповідачів, позивачем надано додаткові пояснення, згідно яких викладено позицію, що обставини, встановлені в рішеннях судів по справі №910/16068/14 не можуть враховуватись при розгляді даної справи №924/431/16, оскільки обставини встановлені в рішеннях по справі №910/16068/14 не мають нічого спільного з предметом та підставами заявленими в справі №924/431/16.

На переконання позивача, підстави заявлених позовів у справах №910/16068/14 та №924/431/16 є різними. Підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014р. у справі №910/16068/14 були відсутність дозволу власника та продаж майна за балансовою вартістю, а не за ринковою. У свою чергу, підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014р. у даній справі №924/431/16 є недійсність та скасування рішення власника ПФ „АіЄ №3 від 21.11.2007р., недійсність договору доручення на підставі, якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_2 повноважень директора на момент укладення договору доручення. Крім того, як вважає позивач, склад осіб, які беруть участь у справі №924/431/16 суттєво відрізняється від складу осіб, які брали участь у справі №910/16068/14. Предмет спору у даних справах також різний. У справі №910/16068/14 предметом спору було визнання недійсним договору купівлі-продажу, а у справі №924/431/16 предметом спору є витребування майна із чужого незаконного володіння.

На думку позивача, рішення у справі №910/16069/14 взагалі не мають ніякого відношення до предмету спору у справі №924/431/16, оскільки у справі №910/16069/14 був заявлений позов до іншої юридичної особи - ТОВ „Бридж Плюс і стосувався іншого договору. Рішення по справі №686/9717/14-ц, як вважає позивач, також не може мати преюдиціального значення, в розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки у вказаній справі, на відміну від справи №924/431/16, підставою недійсності правочину не були вимоги про недійсність та скасування рішення власника ПФ „АіЄ №3 від 21.11.2007р. та недійсність договору доручення на підставі, якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1.

На переконання позивача, відповідачів зазначено вірно та посилаючись на п. 1.6 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, ст. ст. 21, 27 ГПК України, п. 4 Інформаційного листа ВГСУ від 29.06 2010р. №01-08/369, вважає правильним залучення ОСОБА_1 саме в якості третьої особи до участі у справі за вимогою про визнання недійсним договору доручення.

У свою чергу, крім заперечень на позов, представники відповідачів ТОВ „Світ Капіталу та ТОВ „Оріон Трейд Сістем подали заяви про застосування до вимог строку позовної давності, вважаючи, що позивач його пропустив. Вважають, що вимога про визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р. подана з пропуском строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, представником відповідача ТОВ „Світ Капіталу 31.06.2016р. подано клопотання, згідно якого останній просить залучити до участі у справі в якості відповідача громадянина ОСОБА_1, вважаючи, що рішення в даній справі безумовно вплине на його права і обовязки. Також, відповідач - ТОВ „Оріон Трейд Сістем, у відзиві на позов, посилаючись на ст. 24 ГПК України, вказує, що суд повинен залучити в якості відповідача ОСОБА_10 та одночасно вирішити питання щодо підвідомчості даної справи господарським судам та припинення провадження по справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Третя особа у письмовій позиції та її представник в судовому засіданні з приводу заявлених позовних вимог з позовом не погоджується, вважаючи вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію обгрунтовує тим, що вимога про визнання недійсним та скасування рішення власника №3 від 12.11.2007р. подана без залучення належного відповідача. Вимогу щодо визнання недійсним договору доручення на підставі якого 31.01.2014 року позивачем була видана довіреність ОСОБА_1 також вважає безпідставною, оскільки, ОСОБА_1 має бути в даному судовому процесі відповідачем, а не третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. У свою чергу, на переконання третьої особи, залучення до участі у справі в якості відповідача громадянина ОСОБА_1, тягне за собою обовязкове припинення провадження у справі згідно ст. 80 ГПК України.

При вирішенні клопотання відповідача - ТОВ „Світ Капіталу про залучення до участі у справі в якості відповідача громадянина ОСОБА_1, судом приймається до уваги наступне.

Статтею 24 ГПК України передбачено можливість залучення до участі у справі за клопотанням сторони або за ініціативою суду іншого відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана довіреність від 31.01.2014р. видана на фізичну особу і вирішення спору про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, стосується прав і обовязків громадянина ОСОБА_1

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (абзац 5 пункт 1.3), якщо у розгляді справи господарським судом буде зясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Зі змісту додаткових пояснень позивача, наданих 13.06.2016р., вбачається, що останній наполягає на розгляді справи в межах предмету та підстав позову до визначених ним відповідачів у господарському суді.

Таким чином, спір у даній справі повинен бути розглянутий по суті стосовно тих відповідачів, яким предявлено даний позов без залучення до участі у справі іншого відповідача фізичної особи та без припинення провадження у справі.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 20.01.2016р. у справі №909/700/14.

З огляду на викладене вище, клопотання відповідача - ТОВ „Світ Капіталу про залучення до участі у справі в якості відповідача громадянина ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.10.1999р. зареєстровано юридичну особу приватну фірму „АіЄ (код 23831650).

Згідно п. 1.2 статуту приватної фірми „АіЄ (нова редакція), засновником фірми є громадянин України ОСОБА_8.

У спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 18.05.2016р., керівником та засновником вказаної юридичної особи значиться ОСОБА_8. У той же час, у матеріалах справи міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_8 15.02.2008р. (серія 1-БВ №142501 від 29.07.2010р.).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№21703050 від 16.05.2014р.) за приватною фірмою „АіЄ було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18.

У п. 5.2 статуту приватної фірми „АіЄ встановлено, що до виняткової компетенції власника належить надання дозволу виконавчому органу на відчуження майна фірми, надання нерухомого майна в оренду, а також укладення інших угод, сума яких перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США.

В матеріалах справи наявне рішення власника №3 приватної фірми „АіЄ від 17.11.2007р., з якого вбачається, що ОСОБА_8 вирішив:

- надати згоду на відчуження майна підприємства (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження, шляхом укладення цивільно-правових договорів;

- надати згоду на уповноваження директора підприємства на укладання та підписання від імені підприємства договорів відчуження майна (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження. Рішення щодо відчуження майна підприємства приймає директор підприємства;

- надати дозвіл директору підприємства на відчуження майна підприємства (рухомого, нерухомого), що належить підприємству на праві власності, або майна, що буде належати підприємству на момент його відчуження, надання нерухомого майна в оренду, а також укладення інших угод, сума яких перевищує суму, еквівалентну десяти тисячам доларів США.

Матеріали справи містять довіреність від 31.01.2014р., згідно якої приватна фірма „АіЄ в особі директора ОСОБА_2, яка діє на підставі статуту, уповноважила ОСОБА_1 представляти інтереси фірми. Серед прав ОСОБА_1 надано за попередньою письмовою згодою власника фірми підписувати договори (контракти), повязані з діяльністю фірми, у тому числі договори купівлі-продажу нерухомості, включаючи жилі та нежилі приміщення; здійснювати розрахунки за укладеними договорами.

Довіреність від 31.01.2014р. посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрована в реєстрі за №242.

03.02.2014р. між приватною фірмою „АіЄ (продавець) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, посвідченої 31.01.2014р. за реєстровим №242 ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (представник продавця), та товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого (п. 1.1) представник продавця зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, та відповідно до чинного законодавства України передати у власність покупцю нерухоме майно, що є предметом цього договору, а покупець зобовязується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Згідно п.п. 1.2, 1.3, за цим договором відчужується нежитлове приміщення, загальною площею 203,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18. Нерухоме майно належить продавцю на підставі договору про передачу нежилих приміщень, укладеного 22.08.1996р. між фірмою „Прана та фірмою „АіЄ, зареєстрованого 25.09.2006р. Хмельницьким бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №2 за реєстровим №550.

Вартість нерухомого майна та порядок його оплати сторони відобразили у розділі 2 договору.

У розділі 3 договору сторонами погоджено порядок передачі нерухомого майна, а в розділі 4 обовязки сторін.

Від імені продавця ПФ „АіЄ договір купівлі-продажу підписано представником продавця ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 31.01.2014р., а від імені покупця директором ТОВ „Світ Капіталу ОСОБА_11 та проставлено печатки юридичних осіб.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що зроблено запис в реєстрі №251.

Нежитлове приміщення загальною площею 203,7 кв.м., за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, передано товариству з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу за актом прийому-передачі нерухомого майна від 03.02.2014р. Оплата за вказане приміщення проведена згідно платіжного доручення №215 від 18.03.2014р.

У подальшому, нежитлове приміщення загальною площею 203,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, передано товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем за договором купівлі-продажу від 05.03.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що зроблено запис в реєстрі №595.

У господарському суді міста Києва розглядалася справа №910/16068/14 за позовом приватної фірми „АіЄ, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014р. у справі №910/16068/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Судом у рішенні від 28.08.2014р., серед іншого, зроблено висновок, що спірний договір було укладено за наявності дозволу власника на відчуження нерухомого майна.

З вказаними висновками господарського суду міста Києва погодився Київський апеляційний господарський суд. Також, апеляційною інстанцією ураховано, що ціна спірного договору не перевищує розміру обмеження, встановленого п. 5.2 статуту ПФ „АіЄ. Крім того, як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №910/16068/14, вказано, що судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено той факт, що на момент укладення оспорюваного договору директор ПФ „АіЄ діяв без перевищення повноважень та з дотриманням статутних обмежень, передбачених п. 5.2 Статуту ПФ „АіЄ.

У Хмельницькому міськрайонному суді розглядалася цивільна справа №686/9717/14-ц за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, за участю третьої особи з самостійними вимогами на стороні позивачів: приватної фірми „АіЄ до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем, товариства з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс, товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Арт, товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, третьої особи без самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватної фірми „АіЄ про визнання дій щодо відчуження нерухомого майна незаконними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом третьої особи з самостійними вимогами приватної фірми „АіЄ до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем, товариства з обмеженою відповідальністю „Бридж Плюс, товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Арт, товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, за участю третьої особи без самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання дій щодо відчуження нерухомого майна незаконними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.10.2015р. у справі №686/9717/14-ц в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26.01.2016р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2016р., рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22.10.2015р. залишено без змін. Окрім іншого, в даних судових актах зазначено, що ОСОБА_2, перебувала на посаді директора приватної фірми „АіЄ, діяла в межах наданих їй власником фірми ОСОБА_8 повноважень. Крім того, як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015р. по справі №К/800/18025/15, судом зазначено, що директором ПФ „АіЄ з 2002 року була ОСОБА_2.

Дослідивши надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене Конституцією України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне субєктивне уявлення про порушене відповідачем право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного відповідачем права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.

Позивач, звертаючись з вимогами про визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р., а також про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р., зобовязаний довести, яким чином відповідачі в даному випадку порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Тобто, порушення або оспорювання відповідачами прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обовязковими; обовязком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів відповідачами.

Окрім того, за приписами ст. ст. 21, 54 ГПК України, відповідачами є юридичні особи, яким предявлено позовну вимогу. При поданні позову до кількох відповідачів, позивач повинен викласти зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Досліджуючи питання щодо обгрунтованості вимог про визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р., а також про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р., судом встановлено, що оспорюване рішення приймалось власником приватної фірми „АіЄ та являється розпорядчим актом самої юридичної особи, а довіреність регулює правовідносини між приватною фірмою „АіЄ, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. В той же час, відповідачами у даній справі виступають товариство з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу та товариство з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем.

В порушення вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, позивачем, не наведено та необгрунтовано належними та допустимими доказами, яким чином відповідачі порушують (зачіпають) його права та законні інтереси в частині прийнятого рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р. та виданої довіреності від 31.01.2014р.

Крім того, при вирішенні позовних вимог про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р., судом враховано вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, де в абзаці 5 п. 1.3 вказано, що якщо у розгляді справи господарським судом буде зясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому предявлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Як вже вказувалось вище, позивач наполягає на розгляді справи в межах предмету та підстав позову до визначених ним відповідачів у господарському суді. Тому, з огляду на недоведеність порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача, беручи до уваги, що фізична особа в даному випадку не може виступати стороною у справі в силу приписів ст. 1, 12 ГПК України, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р.; про визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрована за №242, необхідно відмовити.

Підстави недійсності правочинів передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом відзначається, що пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Однак, для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов.

Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, а саме: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За результатами аналізу договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. судом приймається до уваги наступне:

1) зміст договору від 03.02.2014р. відповідає вимогам ст. 655 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та не суперечить моральним засадам суспільства, оскільки сторони у цьому договорі дійшли згоди щодо предмета договору (розділ 1 договору), ціни договору (розділ 2 договору), порядку розрахунків за договором (розділ 2 договору), в розділах 4 та 6 договору визначено права і обовязки сторін та їх відповідальність, а також інші умови, які сторони вважали за необхідне узгодити в договорі;

2) волевиявлення сторін щодо укладення цього договору є вільним і відповідає їх внутрішній волі; договір укладений в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а також вчинений у формі, встановленій приписами статті 657 ЦК України, тобто нотаріально посвідчений;

3) правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки сторонами надано суду докази виконання ними взятих на себе зобовязань згідно вказаного договору.

Отже, сторони, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р., досягли домовленості щодо усіх істотних умов. Зміст та форма вказаного договору не суперечать вимогам законодавства; будь-які докази на підтвердження того, що даний договір укладено особами, які на це не мали належних повноважень, в матеріалах справи відсутні.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, які зазначив позивач, а саме: недійсність та скасування рішення власника ПФ „АіЄ №3 від 21.11.2007р. та недійсність договору доручення на підставі, якого була видана довіреність від 31.01.2014р. на імя ОСОБА_1, не підлягають задоволенню з огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення №3 від 12.11.2007р. та визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р., у звязку з необгрунтованістю їх подання саме до відповідачів у даній справі.

Крім того, не приймаються до уваги доводи позивача про відсутність у ОСОБА_2 повноважень директора ПФ „АіЄ, з посиланням на трудову книжку ОСОБА_2, наказ №8 від 01.10.2005р., протокол допиту свідка від 16.06.2016р., оскільки факт перебування ОСОБА_2 на посаді директора ПФ „АіЄ встановлено судами, про що свідчать рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014р. у справі №910/16068/14, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014р. у справі №910/16068/14, постанова Вищого господарського суду України від 17.02.2015р. по справі №910/16068/14; рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22.10.2015р. у справі №686/9717/14-ц, ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 26.01.2016р. та ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2016р. у справі №686/9717/14-ц; ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015р. по справі №К/800/18025/15.

Також, не заслуговують на увагу та не є підставою для визнання недійсним договору посилання позивача на наявний арешт на майно під час його відчуження за договором купівлі-продажу від 03.02.2014р., оскільки ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.01.2014р. заборона на відчуження спірного нежитлового приміщення скасована, і ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.06.2014р. вказана ухвала залишена без змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.02.2014р. сторонами дотримано всіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому відсутні підстави для його недійсності.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, укладеного 03.02.2014р. між приватною фірмою „АіЄ та товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.02.2014р., не підлягають й задоволенню вимоги про витребування у власність приватної фірми „АіЄ нежитлового приміщення площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення наведених норм закону позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відсутності належних правових підстав для задоволення позову. Тому у позові належить відмовити.

З приводу заяв відповідачів про застосування строків позовної давності судом враховується наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів).

З огляду на відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, строк позовної давності до спірних правовідносин судом не застосовується.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові приватної фірми „АіЄ, м. Хмельницький до 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, м. Київ, до 2) товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем, м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1, м. Хмельницький, про 1) визнання недійсним та скасування рішення власника приватної фірми „АіЄ №3 від 12.11.2007р.; 2) визнання недійсним договору доручення, на підставі якого була видана довіреність від 31.01.2014р. ОСОБА_2 від імені приватної фірми „АіЄ на імя ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрована за №242; 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, укладеного 03.02.2014р. між приватною фірмою „АіЄ та товариством з обмеженою відповідальністю „Світ Капіталу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; 4) витребування у власність приватної фірми „АіЄ нежитлового приміщення площею 203,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18, із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Трейд Сістем, відмовити.

Повне рішення складено 12 липня 2016 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 6 примірників:

1 до справи,

2, 3 позивачу (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 22; м. Хмельницький, вул. М. Рибалко, 6, а/с 958),

4, 5 відповідачам,

6 третій особі.