Рішення № 58899966, 30.06.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. Справа № 917/769/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний", вул. Краснова, 6/1, м. Одеса, 65059

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 3885 грн. 74 коп.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 1318984 від 23.06.2016 року у сумі 3885,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок помилки програмного комплексу В2 доступний баланс відповідача був помилково збільшений на 4000,00 грн, вказані кошти були зняті останнім, внаслідок чого виникла несанкціонована перевитрата, яка на час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 не сплачена.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлявся ухвалою суду від 11.05.2016 р. про порушення провадження у справі та ухвалою від 09.06.2016 р. про відкладення розгляду справи, що були направлені відповідачеві за адресою, яка зазначена на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань та у позовній заяві. Дані ухвали повернулася з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представників сторін у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

23 червня 2015 року між сторонами було укладено договір банківського рахунку № 1318984 (далі-Договір, а.с. - 9-10), згідно умов якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_2 (далі також ПР) в національній валюті гривні, на підставі заяв клієнта на відкриття рахунку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, та надає Клієнтові комплекс послуг з обслуговування ПР з видачею платіжної картки (включаючи нарахування процентів на залишок коштів) відповідно до тарифів, діючих на момент надання послуг банком. Вказане підтверджується заявою від 23.06.2015 р. про відкриття поточного рахунку (а.с. -11-12).

Відповідно до п. 3.2. Договору, Клієнт використовує кошти на ПР в розмірі залишків коштів за винятком незнижувального залишку та з урахуванням встановленого витратного ліміту. Пункт 3.7. встановлює, що Банк поповнює ПР згідно чинного законодавства за рахунок сум, що надходять від Клієнта шляхом безготівкового переказу та готівкою, або від інших осіб.

Як зазначає позивач, 17 липня 2015 року, внаслідок помилки програмного комплексу В2 доступний баланс Клієнта помилково збільшився на 4000,00 грн. Вказані кошти були зняті Клієнтом в банкоматі з поточного рахунку НОМЕР_2. В результаті таких дій, за даними позивача, виникла несанкціонована перевитрата, що підтверджується випискою по рахунку корпоративного клієнта № 004453-2016/0311 (основний рахунок НОМЕР_2) (а.с. - 16).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при підписанні Договору, Клієнт надав Банку право договірного списання з поточного рахунку та інших поточних рахунків у Банку суму несанкціонованої перевитрати, нарахованих та прострочених процентів по ній, а також суми простроченої комісії (п. 3.18., 3.19. Договору).

Відповідно до п. 4.2.3. Банк має право у разі наявності заборгованості по ПР у Клієнта (несанкціонована перевитрата, сума кредитної лінії, комісії та відсотки) всі суми на ПР Клієнта направляти на погашення заборгованості.

Пункт 5.1.4. Договору передбачає обов'язок боржника погашати несанкціоновану перевитрату, відсотки за нею, комісії, а також поповнювати ПР до розміру незнижувального залишку до 25 числа місяця, наступного за місяцем формування виписки по ПР.

Окрім цього, п. 5.1.9. Договору закріплений обов'язок Клієнта повертати суми коштів, помилково зарахованих на ПР протягом трьох днів з моменту виявлення помилки.

Розділ 1 Договору визначає несанкціоновану перевитрату як перевищення дозволеного ліміту кредитної лінії.

Згідно п. 3.8. Договору банківського рахунку виписки про здійснені операції з ПР формуються щомісячно в останній робочий день кожного місяця. Враховуючи викладене, несанкціонована перевитрата, що виникла у липні, повинна була бути погашеною до 25.08.2015 p., проте Відповідач, заборгованість за несанкціонованою перевитратою у встановлений договором строк не погасив. Станом на 28.03.2016 року залишається несплаченою заборгованість за несанкціонованою перевитратою у сумі 3 885,74 гривень.

Згідно п. 4.2.4 Договору у разі виникнення несанкціонованої перевитрати нараховувати відсотки на суму несанкціонованої перевитрати, згідно з Тарифами, кожного робочого дня. Розрахунок суми виконується виходячи з фактичної кількості днів у місяці, кількість днів у році приймається рівною 360. Відсотки підлягають сплаті клієнтом на протязі 2 (двох) календарних днів з передостаннього робочого дня місяця, або при повному погашенні заборгованості за несанкціонованою перевитратою. При несплаті клієнтом відсотків на протязі 2 (двох) календарних днів заборгованість по відсотках переносяться на рахунок прострочених відсотків.

Нараховані проценти у сумі 116,57 гривень та прострочені проценти у сумі 711,83 гривень, що було нараховано Клієнту у зв'язку із несанкціонованою перевитратою, були сторновані зважаючи на те, що збільшення доступного ліміту на ПР Клієнта відбулося через помилку у роботі програмного забезпечення.

Таким чином, станом на 28 березня 2016 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед Акціонерним банком «Південний» за договором банківського рахунку № 1318984 від 23.06.2015 р. складає 3 885,74 гривень.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2 розділу III Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 р. (далі також Положення) залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.

П. 4. Розділу IX Положення передбачає, що зобов'язання банку, що виникають у зв'язку з організацією безготівкових розрахунків за електронними платіжними засобами з платіжною організацією платіжної системи, є власними зобов'язаннями банку перед цією платіжною організацією.

Кошти, які списані з рахунку користувача або відшкодовані на користь емітента за здійснені користувачем операції з використанням електронних платіжних засобів, є коштами емітента.

Користувачі мають зобов'язання перед емітентом за здійснені операції з використанням електронних платіжних засобів у валюті рахунку та в порядку, установленому договором

На підставі матеріалів справи, дослідивши вищенаведені норми чинного законодавства та умови договору банківського рахунку №1318984, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 1318984 від 23.06.2016 року у сумі 3885,74 грн., яка виникла внаслідок несанкціонованої перевитрати є правомірними, нормативно та документально обґрунтованими в зв'язку з чим, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43, 49,75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (ідентифікаційний номер: 20953647; місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1) заборгованість у сумі 3 885,74 гривень та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя