Рішення № 58899406, 06.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/9615/16Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» стягнення заборгованості у розмірі 711 799 грн. 29 коп. Представники:

від Позивача: Слюсар С.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Пархомчук Р.І. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариства «Укргазвидобування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 711 799 грн. 29 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 09.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» (Постачальник) було укладено Договір поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він надав Відповідачу рознарядку №11/1-2533 від 26.10.2015 р. на відвантаження ТМЦ в листопаді - грудні 2015 року. Листом №11/1-2637 від 11.11.2015 року Позивач просив прискорити поставку готової продукції відповідно до рознарядки №11/1-2533 від 26.10.2015 р. Додатковою угодою №2 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року сторони узгодили граничний строк поставки - січень 2016 року. Рознарядкою №11/1-33 від 12.01.2016 року Позивач надав Відповідачу реквізити на відвантаження ТМЦ в січні 2016 року. Позивач зазначає, що відповідно до актів приймання - передачі від 19.11.2015 р., 18.12.2015 р., 30.10.2016 р., 10.03.2016 р. Постачальник виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, чим порушив п.5.1 Договору. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/9615/16, судове засідання призначено на 08.06.2016 року.

08.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.05.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.05.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати докази на підтвердження надсилання та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" рознарядки на виконання п. 5.2. Договору №УГВ11826/11-15 від 09.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2016 року відкладено розгляд справи на 22.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

22.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом.

В судове засідання 22.06.2016 року з'явились сторони. Представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд на місці ухвалив - частково задовольнити клопотання та оголосити перерву в судовому засіданні для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

В судовому засіданні 22.06.2016 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 06.07.2016 року.

В судовому засіданні 06 липня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом. Представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання представника Відповідача, оскільки неможливе мирне врегулювання спору між сторонами.

Що стосується усного клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Усне клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також у Відповідача було достатньо часу для того, щоб врегулювати спір мирним шляхом.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

09.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» (Постачальник) було укладено Договір поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації/-ях.

Згідно з п.5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях до цього Договору.

Обсяг поставки товару визначається в рознарядках Покупця, узгоджено їдо поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. (п.5.2 Договору)

У п.5.3 Договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань. (п.10.1 Договору)

Специфікацією №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 12 021 600 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №2 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 4 177 200 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №3 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 5 760 600 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №4 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 8 064 840 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №5 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 2 698 584 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Додатковою угодою №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди зменшити ціну на товар у зв'язку з чим специфікації викласти в наступній редакції, зокрема: Специфікація №1 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 10 458 720 грн. 00 коп., Специфікація №2 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 3 634 176 грн. 00 коп., Специфікація №3 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 5 011 740 грн. 00 коп., Специфікація №4 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 7 016 436 грн. 00 коп., Специфікація №5 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 2 347 776 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №2 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди пункт 3 специфікацій в редакції Додаткової угоди №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року викласти в наступній редакції: «строк поставки товару: граничний строк поставки - січень 2016 року».

Додатковою угодою №3 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони продовжили строк дії договору до 29.02.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Позивач листом №11/1-2533 від 26.10.2015 року надіслав на адресу Відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ в листопаді - грудні 2015 року за специфікаціями №№1-5. Листом №11/1-2637 від 11.11.2015 року Позивач просив Відповідача прискорити поставку готової продукції відповідно до наданої рознарядки №11/1-2533 від 26.10.2015 року та надати уточнений графік поставки з розбивкою по місяцях.

Крім того, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Позивач листом №11/1-33 від 12.01.2016 року надіслав на адресу Відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ у січні 2016 року за специфікаціями №№1-4.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі товару №1 від 18.11.2015 року на суму 6 269 796 грн. 00 коп., №2 від 18.12.2015 р. на суму 4 009 392 грн. 00 коп., №3 від 30.01.2016 року на суму 11 659 392 грн. 00 коп., №4 від 10.03.2016 року на суму 6 530 268 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідно до актів приймання - передачі від 19.11.2015 р., 18.12.2015 р., 30.10.2016 р., 10.03.2016 р. Постачальник виконав свої зобов'язання з поставки товару несвоєчасно, чим порушив п.5.1 Договору. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

22.03.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №11/1-09-2040 з вимогою сплатити пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп., яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Позивач листом №11/1-2533 від 26.10.2015 року надіслав на адресу Відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ в листопаді - грудні 2015 року за специфікаціями №№1-5. Листом №11/1-2637 від 11.11.2015 року Позивач просив Відповідача прискорити поставку готової продукції відповідно до наданої рознарядки №11/1-2533 від 26.10.2015 року та надати уточнений графік поставки з розбивкою по місяцях.

Крім того, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Позивач листом №11/1-33 від 12.01.2016 року надіслав на адресу Відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ у січні 2016 року за специфікаціями №№1-4.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі товару №1 від 18.11.2015 року на суму 6 269 796 грн. 00 коп., №2 від 18.12.2015 р. на суму 4 009 392 грн. 00 коп., №3 від 30.01.2016 року на суму 11 659 392 грн. 00 коп., №4 від 10.03.2016 року на суму 6 530 268 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Додатковою угодою №2 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди пункт 3 специфікацій в редакції Додаткової угоди №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року викласти в наступній редакції: «строк поставки товару: граничний строк поставки - січень 2016 року».

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» здійснило поставку товару на суму 6 530 268 грн. 00 коп. з прострочкою, що підтверджується Актом прийому - передачі товару №4 від 10.03.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.02.2016 р. по 10.03.2016 р. у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та 7% штрафу у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов»язань.

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг); спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Крім того, Суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 01.02.2016 р. по 10.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 01.02.2016 року по 10.03.2016 року у розмірі 254 680 грн. 45 коп.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.7.11 Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 7% штрафу у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягає стягненню пеня у розмірі 254 680 грн. 45 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРМАШ» (03113, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 80/57, офіс 77, Ідентифікаційний код юридичної особи 39688115) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, Ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) пеню у розмірі 254 680 (двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 45 (сорок п'ять) коп., штраф у розмірі 457 118 (чотириста п'ятдесят сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 10 676 (десять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 99 (дев'яносто дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин