Ухвала суду № 58897446, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2016 р. м. Київ К/800/45059/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення певних дій,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року,

встановив:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) в частині відмови їй у видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» та зобов'язання відповідача видати таке посвідчення.

Позов обґрунтувала тим, що вона є дружиною колишнього військовослужбовця, якому під час проходження служби була встановлена перша група інвалідності. Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 06 травня 2015 року № 126 причина його захворювання та смерті пов'язані з проходженням військової служби, а тому вважає, що вона як вдова має право на отримання відповідного посвідчення.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо виконання Закону № 3551-XII в частині відмови у видачі ОСОБА_4 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" та зобов'язано відповідача видати позивачці зазначене посвідчення.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача відсутні підстави для видачі позивачці посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі Закону № 3551-XII, оскільки за життя її покійний чоловік участі у бойових діях не брав та статусу ветерана війни не набув, що є обов'язковою умовою для видачі цього посвідчення. Крім того, ОСОБА_5 було визнано «інвалідом армії» на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивачка не має права користуватися пільгами, визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на його законність і обґрунтованість. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить залишити цю скаргу без задоволення.

Справа розглядається у письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є дружиною колишнього військовослужбовця старшого прапорщика у відставці ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 06 травня 2015 року № 126 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що захворювання, внаслідок якого настала смерть колишнього військовослужбовця, старшого прапорщика у відставці ОСОБА_5, отримане ним під час проходження військової служби.

У травні 2015 року позивачка звернулась до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області із заявою про надання посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, однак листом від 20 травня 2015 року відповідач відмов у видачі посвідчення у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 за життя не набув статусу учасника бойових дій або інваліда війни та помер внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 під час військової служби отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби у мирний час на території держави проживання, яка не перебувала у стані бойових дій, а доказів, що захворювання військовослужбовця пов'язане з перебуванням на фронті, участю у воєнних конфліктах або воєнних діях на території інших держав позивачкою не надано, то чоловік позивачки за життя не був інвалідом чи ветераном війни, не визнаний учасником бойових дій, а тому члени його сім'ї не можуть набути статус сім'ї загиблого на підставі Закону № 3551-XII, оскільки перелік підстав для отримання пільг, зазначений у пункті 1 статті 10 цього Закону, є вичерпним.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивачки наявні всі необхідні підстави для встановлення статусу дружини померлого учасника бойових дій і отримання відповідного посвідчення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до статті 18 Закону цього Закону ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року N 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

Відповідно до пункту 4 цього Положення особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону), видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Пунктами 1 і 2 статті 10 Закону № 3551-XII встановлено, що чинність цього Закону поширюється на: - сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, осіб, які належать до учасників бойових дій та до інвалідів війни, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів; - дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Вказаний перелік підстав для отримання пільг відповідно до пунктів 1 і 2 статті 10 Закону № 3551-XII є вичерпним і не поширюється на сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно з витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 06 травня 2015 року № 126 чоловік позивачки помер від захворювання "хронічне порушення кровообігу", яке пов'язане з проходженням військової служби. Докази того, що ОСОБА_5 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, відсутні.

За таких обставин, коли ОСОБА_5 отримав захворювання під час проходження військової служби у мирний час на території держави проживання, яка не перебувала у стані бойових дій, то суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що у позивачки відсутнє передбачене статтею 10 цього Закону право на отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та залишити в силі постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.