Ухвала суду № 58897110, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 820/284/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2016р. по справі № 820/284/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України , Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

27.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружний адміністративний суд з позовом до Державної Казначейської служби України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат у розмірі 346925 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в зв'язку з чим на підставі ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах доводів апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 працювала суддею з 23.12.1974 року по 29.12.2014 року, постановою Верховною радою України 06 червня 1997 року обрана безстроково суддею Апеляційного суду Харківської області , з жовтня 2010 року по 29.12.2014р. обіймала посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. ОСОБА_1 має трудовий стаж на суддівських посадах 40 років та 7 днів.

26.12.2013р. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 ради юстиції і Верховної ради України із заявами про відставку, а також подала до ОСОБА_2 ради юстиції заяву про звільнення її з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( а.с. 13).

11.02.2014 року відповідно до рішення ОСОБА_2 ради юстиції України № 170/0/15-14, внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ, у звязку з поданням заяви про відставку. (а.с. 14)

25.12.2014 року Верховна Рада України прийняла постанову № 59-VIII Про звільнення суддів , якою, зокрема, відповідно до пункту 9 частини пятої статті 126 Конституції України у звязку з поданням заяви про відставку звільнено з посади суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.(а.с.13-16).

Наказом голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.12.2014 року № 1352 К , відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 24 Закону України «Про відпустки», виключено ОСОБА_1, суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Забезпечено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 26 робочих днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 26.10.2013 року по 25.10.2014 року, за 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи суддею за 2014 рік та за 5 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 26.10.2014 року по 29.12.2014 року.

Разом з цим, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не здійснено позивачу нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що передбачалося ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону, яка була чинна на день подачі позивачем заяви про відставку).

20.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з заявою про здійснення розрахунку та виплати вихідної допомоги, виходячи для обчислення з розміру 10 місячних заробітних плат, нарахованих до 01 квітня 2014 року. (а.с. 19)

ОСОБА_2 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-9/0/4-16 від 06.01.2016 року у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги ОСОБА_1 відмовлено та зазначено, що на момент відставки виплати здійснено відповідно до чинного законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання виплати вихідної допомоги у звязку з відставкою відповідно до чинного законодавства, а відповідач неправомірно відмовив позивачу чим порушив права позивача.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п. 9 ч.5 ст. 126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Так, ч.1 ст.109 Закону України " Про судоустрій та статус суддів " №2453 (далі Закон № 2453) визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

При цьому, ч.3 ст.109 Закону №2453 визначено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ОСОБА_2 ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Згідно ч.4 ст.109 Закону №2453 встановлено, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (ч.5 ст.109 Закону №2453).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.100 Закону №2453 суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції України, за поданням ОСОБА_2 ради юстиції.

Як зазначено в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103,109,131,135,136,137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ Прикінцеві положення, абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 19.11.2013 р. №10-рп/2013, аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, в цьому ж Рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків ( п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013).

Згідно зі статтею 100 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням ОСОБА_2 ради юстиції.

Статтею 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. №2453- VІ, в редакції, чинній на час звернення позивача до ОСОБА_2 ради юстиції із заявою про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ОСОБА_2 ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Закону №2453-VІ, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 радою юстиції прийнято рішення №170/0/15-14 від 11.02.2014 р. Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у звязку з поданням заяви про відставку. (а.с.15)

Між тим, лише 25.12.2014р. Верховна Рада України постановою № 59-VІІІ звільнила ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.16-17).

Колегія суддів зазначає, що позивача звільнено з посади судді у відставку лише 25.12.2014 р. з незалежних від нього обставин.

Таким чином, право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом №1166- VІІ, яким із Закону №2453- VІ виключено ст. 136, а тому наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачу як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на час досягнення ним 65-річного віку та реалізованого права на відставку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладена в листі від 06.01.2016 р. щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1, є протиправною.

Колегія суддів зазначає, що на момент подання позивачем заяви про відставку діяла норма права, яка передбачала право судді на отримання допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, ОСОБА_1 реалізувала своє право , подала заяву про відставку, а отже і набула право на отримання допомоги. Не своєчасне звільнення її з посади сталося з незалежних від неї обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ провести нарахування та її виплату.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Колегія судді вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам , доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2016р. по справі № 820/284/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.