Постанова № 58896923, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2317/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теодора» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теодора» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, в якому, з урахувань уточнень позовних вимог просило суд: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 07.07.2015 року № 0004301501; у зв'язку з вчиненням неправомірних дій посадовими особами Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області стосовно позивача стягнути з Державного бюджету України суму у розмірі 170 гривень на користь бюджету Центрального району за реквізитами: рахунок одержувача 31117029700006 Державний бюджет Центрального району, ЗКПО 37992781, в установі банку УДК у Миколаївській області, МФО 826013, призначення платежу - "*;130; сплата грошових зобов'язань за актом перевірки від 17.06.2015 року за № 278/14-03-15-02-81/39452247.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року вказаний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 07.07.2015 року за № 0004301501. Стягнуто з Державного бюджету України суму у розмірі 170 гривень на користь бюджету Центрального району за реквізитами: рахунок одержувача 31117029700006 Державний бюджет Центрального району, ЗКПІО 37992781, в установі банку УДК у Миколаївській області, МФО 826013, призначення платежу - "*;130; сплата грошових зобов'язань за актом перевірки від 17.06.2015 року за № 278/14-03-15-02-81/39452247.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Теодора» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 17.06.2015 року № 278/14-03-15-02-81/39452247 (а.с.10-11).

В ході проведеної перевірки встановлено порушення з боку позивача вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року, граничний термін подання якої - 20.04.2015 року, подана - 14.05.2015 року.

На підставі встановлених обставин в ході проведеної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 07.07.2015 року № 0004301501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Теодора» 19.04.2015 року в електронному вигляді направило до контролюючого органу податкову декларацію за березень 2015 року, яку порушуючи умови договору відповідач не забезпечив приймання в електронному вигляді, про що свідчить відповідна квитанція № 1.

Також, суд першої інстанції вказав, що позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовними вимогами про визнання договору дійсним, визнання дій контролюючого органа неправомірними та зобов'язання контролюючого органа здійснити реєстрацію податкової звітності позивача саме 19.04.2015 року, але відповідачем здійснено реєстрацію лише 14.05.2015 року. Однак, на думку суду першої інстанції, позивач не може нести відповідальність за невиконання іншою особою умов договору.

Задовольняючи заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на користь позивача з державного бюджету 170 грн., суд першої інстанції послався на положення ч. 1 ст. 1101 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, то має бути встановлена вина конкретного заподіювана шкоди.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені позивачем вимоги, виходячи з наступного.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн. згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України став встановлений, на думку відповідача, факт порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, а саме подання наведеної декларації 14.05.2015 року, в той час, як граничний термін її подання сплинув 20.04.2015 року.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Згідно вимог п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зі змісту наявної в матеріалах справи квитанції № 1 вбачається, що 19.04.2015 року ТОВ «Теодора» в електродному вигляді була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Згідно вказаної квитанції, декларація позивача з ПДВ за березень 2015 року не була прийнята відповідачем із зазначенням про виявлені помилки: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо, відсутній договір з ДФСУ.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, завернувся до суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року у справі № 814/1372/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року, задоволено позов ТОВ «Теодора», визнано дійсним договір про визнання електронних документів № 1 від 16.02.2015 року, укладеного між ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та ТОВ «Теодора», та таким, що підлягає виконанню сторонами цього договору, визнано неправомірними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області щодо припинення (розірвання) у квітні 2015 року в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 1 від 16.02.2015 року, укладеного між ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївській області та ТОВ «Теодора» без наявності на те законних підстав, визнано факти порушення строків реєстрації податкових звітів (декларацій, тощо) за березень 2015 року, та податкових накладних позивача № 1 та № 2 за квітень 2015 року у Єдиному реєстрі податкових накладних з вини контролюючого органа, та факт відсутності вини у цих порушеннях платника податків, зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області забезпечити реєстрацію податкових звітів (декларацій, тощо) ТОВ «Теодора» за березень 2015 року датою подання до контролюючого органа цих звітів позивачем, а саме: 19.04.2015 року.

Колегія суддів враховує, що рішення суду, яке набрало законної сили - має преюдиціальне значення, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), а відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, зазначене судове рішення є обов'язковим для суду, в силу зазначених положень ч. 1 ст. 72 та ст. 255 КАС України.

За таких обставин, враховуючи, що рішенням суду у справі № 814/1372/15, що набрало законної сили, встановлено факт подання позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року - 19.04.2015 року, тобто у строки, визначені пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а також встановлено факт нереєстрації цієї декларації саме з вини відповідача, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до позивача штрафних фінансових (санкцій) за п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за несвоєчасне подання наведеної декларації відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2015 року № 0004301501.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених вимог в частині стягнення на користь позивача з державного бюджету 170 грн. з огляду на викладене.

Так, заявляючи вимоги у вказаній частині про стягнення з державного бюджету на користь ТОВ «Теодора» 170 грн., позивач послався на те, що на виконання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ним було сплачено, визначена у ньому сума грошового зобов'язання у розмірі 170 грн., яка підлягає йому поверненню, як шкода нанесена протиправними діями відповідача.

З такими доводами погодився і суд першої інстанції.

Водночас, як позивачем, так і судом першої інстанції не було враховано, що за правилами п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно вимог п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Проте, позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання, відповідно контролюючим органом і не було підготовлено відповідного висновку про таке повернення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що лише з дати набрання законної сили судового рішення у даній справі про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, позивач набуде право на повернення сум грошових зобов'язань сплачених на його виконання, оскільки саме з цієї дати таке податкове повідомлення - рішення втрачає свою чинність.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи заявлені позивачем вимоги про стягнення з державного бюджету на користь ТОВ «Теодора» 170 грн., суд першої інстанції взагалі не переконався чи дійсно така сума була перерахована позивачем до державного бюджету на виконання вимог оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки таких доказів матеріли справи не містять.

За викладених обставин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету на користь ТОВ «Теодора» 170 грн.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теодора» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 07.07.2015 року № 0004301501.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець