Ухвала суду № 58896748, 07.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р. Справа № 876/11286/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Підгайного О.І.,

представника відповідача Шевченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Військового прокурора Львівського гарнізону на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до Військової частини 2144 про стягнення податкового боргу в сумі 298606,91 грн.,

в с т а н о в и в:

ДПІ у Личаківському районі м. Львова 23.02.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини 2144, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в сумі 298606,91 грн. по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Військової частини 2144 до бюджету податковий борг в сумі 298606,91 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Військовий прокурор Львівського гарнізону оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що стягнення коштів з військової частини, яка є бюджетною установою призведе до зменшення фінансування на належне утримання автобронетанкової техніки, відповідно призведе до неможливості забезпечення належної боєготовності військової частини та неможливість належного виконання покладених на прикордонний загін завдань оперативно-службової діяльності з охорони державного кордону, які належать безпосередньо до інтересів держави. Апелянт зазначає, що позивачем при зверненні до суду подано письмове клопотання про поновлення строків звернення, яке вирішено судом без повідомлення відповідача, з порушенням вимог ч. 2 ст. 102 КАС України та без винесення окремої мотивованої ухвали про поновлення процесуальних строків. Адміністративний позов подано за період, що мав місце до 24.10.2005 року (акт перевірки від 24.10.2005 року №303/23-0/14321653). Окрім цього, ставиться вимога про стягнення податкового боргу за податкові періоди 2005-2010 років за зазначеними в позові податковими повідомленнями-рішеннями. Податкова інспекція не звернулася до суду в строки, визначені КАС України.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на те, що податковий орган пропустив строки звернення до адміністративного суду.

Військовий прокурор в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Військовій частині 2144 присвоєно код суб'єкта господарської діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 14321653 та взято на облік платника податків в ДПІ у Личаківському районі м. Львова 18.08.1995 троку за № 3032.

Відповідно до довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова заборгованість Військової частини 2144 перед бюджетом станом на 08.02.2011 року по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів становить 298 606,91 грн.(296 128,00 грн. залишок несплаченого податкового зобов»язання згідно податкових повідомлень-рішень від 19.01.2006 року № 0003331720/1, від 04.11.2009 року № 0002721700/0, від 18.06.2010 року №0004271710/0, розрахунку суми податків з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів на 2010 рік, 2478,91 грн. - залишок несплаченої пені).

Актом перевірки № 303/23-0/14321653 від 24.10.2005 року встановлено заниження податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів відповідачем та на підставі цього висновку прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006 року № 0003331720/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 295061,04 грн. ( 196707,36 грн. - основний платіж, 98353,68 грн. - штрафні санкції).

Крім того, ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено перевірку дотримання вимог Військовою частиною 2144 п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року за період з 01.01.2009 року по 04.11.2009 року, про що складено акт від 04.11.2009 року № 205/17-1 та перевірку за період з 01.01.2010 року по 18.06.2010 року, про що складено акт від 18.06.2010 року № 152/17-1.

В акті перевірки від 04.11.2009 року № 205/17-1 встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем «податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» із затримкою до 30 кал. днів в сумі 431,33 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 04.11.2009 року № 0002721700/0;

В акті перевірки від 18.06.2010 року № 152/17-1 встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем «податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» із затримкою від 31 до 90 кал. днів в сумі 2486,20 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0004271710/0.

Задовольняючи адміністративний позов податкового органу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проведеною перевіркою виявлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Стаття 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у визначені строки; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань зазначено у ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За нормами цієї статті податкове зобов'язання виникає за поданою платником податків декларації та за визначенням контролюючим органом.

Судом встановлено, що відповідачем подано Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік, в якому самостійно задекларовано суму податку 51090,50 грн.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з нормами ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня відповідно до ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0003331720/1 від 19.01.2006, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 295061,04 грн. було предметом судового оскарження.

Постановою Господарського суду Львівської області від 04.12.2008 року в задоволенні позову військової частини 2144 відмовлено повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про скасування п. 3.4 акту перевірки з закриттям провадження у справі в цій частині, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відтак, постановою Господарського суду Львівської області від 04.12.2008 року у справі № 5/3203-9/336 вирішено спір щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.01.2006 року № 0003331720/1 на суму 295 061.04 грн.

Таким чином, обставини, які встановлені цією постановою, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ст. 255 КАС України).

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду встановленого ст.99 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Такий же строк встановлений п. 102.4 ст. 102 Податкового Кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Колегія суддів, також, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов»язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Господарського суду Львівської області від 04.12.2008 року про правомірність податкового повідомлення - рішення від 19.01.2006 року № 0003331720/1 залишено без змін Львівським апеляційним адміністративним судом 16.03.2010 року.

Отже, виходячи з вищевказаної норми Закону податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням від 19.01.2006 року № 0003331720/1 на суму 295 061.04 грн. вважається узгодженим з моменту вступу з законну силу рішення суду першої інстанції, тобто з 16.03.2010 року.

Згідно з п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

При цьому, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що саме після настання зазначених у п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону обставин та з урахуванням строку, передбаченого п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 цього Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу. Отже, з цього моменту починається перебіг строку звернення контролюючого органу з відповідним позовом, визначеного статтею 99 КАС України.

З матеріалів справи видно, що позивачем надіслано відповідачу, а відповідачем отримано першу податкову вимогу №1/308 від 20.04.2010 року та другу податкову вимогу №2/447 від 18.06.2010 року з часу прийняття яких податковий борг платника не переривався. Вказані вимоги не призвели до погашення податкового боргу та в установленому порядку не оскаржені.

Відповідачем не спростовано докази про надіслання і отримання ним першої та другої податкових вимог щодо стягнення податкового боргу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Львівського гарнізону залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі №2а-2015/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

О.І. Мікула

Ухвала у повному обсязі складена 11.07.2016 року.