Постанова № 58896726, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 816/264/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 816/264/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА

03 березня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач або Карлівська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просив суд скасувати :

- вимогу від 18.02.216 р. № Ф - 0002121700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 47477,83 грн.;

- рішення № 0002131700 від 18.02.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2373, 89 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 18.02.2016 р. № 00002101700, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25815,48 грн., у т.ч. за основним платежем - 20652,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5163,1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 р. по справі № 816/264/16 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 р. по справі № 816/264/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким даний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що за результатами фінансово-господарських відносин із ТОВ «Астор» ФОП ОСОБА_3 за 2013-2014 роки вірно визначив об'єкт оподаткування та сплатив податок з доходів фізичних осіб у повному обсязі, до бюджету надійшла вся сума податків по спірним операціям. Пояснив, що оскільки у 2013 році позивач завищив дохід та об'єкт оподаткування, не включивши до складу витрат кредиторську заборгованість перед ТОВ «Астор» у розмірі 169390,62 грн., та сплатив більшу суму податку, а у 2014 році, по факту погашення даної заборгованості, зменшив дохід та об'єкт оподаткування на суму погашення даної заборгованості, не мала місця недоплата податку до бюджету. Отже, донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб на зазначену суму погашеної у 2014 році заборгованості перед ТОВ «Астор» призводить до подвійного оподаткування операції з даним підприємством в частині закупівлі цементу на суму 169390,62 грн. З посиланням на п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.138.11, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України вказує, що податковим законодавством платнику податків не заборонено включати суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів, до витрат наступного періоду, якщо такі витрати підтверджені первинними документами. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованим податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016 р. № 0002101700 про донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 815,48 грн.

Також пояснив, що збільшення позивачеві грошового зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є похідним від збільшення позивачеві доходу фізичних осіб. Оскільки податковим органом безпідставно, на думку позивача, не визнано витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 на оплату товару ТОВ «Астор» у 2013 році, та, як наслідок, необґрунтовано збільшено розмір доходу за 2014 рік, відповідачем незаконно нарахований єдиний внесок у розмірі 47477,83 грн. на дохід ФОП ОСОБА_3 та безпідставно виставлена вимога від 18.02.2016 р. № Ф - 0002121700. Крім того, вказав, що відповідачем по справі зазначена вимога та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті за формою, встановленою Наказом Міндоходів № 455 від 09.08.2013 р., який втратив чинність, отже, не відповідають вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449. Крім того, з посиланням на п.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.4 розділу VІ, п.7.2, п.7.7 розділу VІІ зазначеної вище Інструкції стверджує, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій прийняте без дотримання 10-денного строку з моменту вручення платнику податків вимоги про сплату недоїмки, оскільки оскаржувані вимога і рішення про застосування штрафних санкцій були прийняті та направлені позивачеві одночасно.

Враховуючи викладене, вважає оскаржувані податкове повідомлення-рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб, вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій такими, що прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року по справі № 816/264/16 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) зареєстрований як фізична особа-підприємець Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії В01 № 677315 від 21.02.2002 р. (т.1 а.с. 10), перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ на загальній системі оподаткування.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД є: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (т. 1 а.с. 234-235).

В період з 16.11.2015 р. по 04.12.2015 р. працівниками Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2015 р. № 82/17/НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 241-254), яким зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог:

- п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, встановлено завищення валових витрат на суму 169637,40 грн. за 2014 рік. Не надано документів, що підтверджують придбання ТМЦ на суму 169637,40 грн., які пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності; в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 26230,70 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у сумі 169637,40 грн. В результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на суму 58864,18 грн. за 2014 рік.

На підставі наведених висновків акту перевірки Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 24.12.2015 р. № 0016761700, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 32788,38 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 26230,70 грн., штрафної санкції в розмірі 6557,68 грн.;

- вимога від 11.12.2015 р. № Ф - 0016631700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 58864,18 грн.;

- рішення від 18.08.2015 р. № 0016731700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 2943,21 грн.

Позивач, не погодившись з винесеними щодо нього вищевказаними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області (т. 2 а.с. 4-7).

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги від 11.02.2016 р. № 126/К/16-31-10-04-11 скасовано:

- податкове повідомлення - рішення від 24.12.2015 р. № 0016761700 - в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 5578,32 грн. та штрафних санкцій в сумі 1 394,58 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення;

- вимогу від 11.12.2015 р. № Ф - 0016631700 та рішення від 24.12.2015 р. № 0016731700 - скасовано повністю та зобов'язано Карлівську ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області сформувати і направити ФОП ОСОБА_3 нову вимогу на суму 47477,83 грн. та рішення на суму 2373,89 грн. за формами відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі вказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято:

- вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 р. № Ф - 0002121700 з єдиного внеску в розмірі 47477,83 грн. (т. 1 а.с. 17);

- рішення від 18.02.2016 р. № 0002121700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т. 1 а.с. 18);

- податкове повідомлення - рішення від 18.02.2016 р. № 0002101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 25815,48 грн., з яких за основним платежем - 20652,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5163,10 грн. (т. 1 а.с. 19).

Позивач, скориставшись правом, наданим пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, оскаржив вищевказані рішення до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення (податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій) винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень. Судом першої інстанції зазначено про порушення позивачем правил формування витрат при обрахунку чистого доходу, а саме принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, закріпленого у п. 138.4 ст. 138 ПК України, що має наслідком завищення доходу у 2013 році, визнаного позивачем без урахування витрат, та завищення витрат у 2014 році через включення витрат, що не пов'язані з отриманням доходу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, за висновками перевіряючого згідно наданих документів (виписки банку, акти виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та ін.) витрати на придбання ТМЦ по виду діяльності "Посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами" становлять 2589287,82 грн., тоді як згідно даних податкової декларації про майновий стан та доходи, поданої ФОП ОСОБА_3 по вказаному виду діяльності, за 2014 рік задекларовано витрати в сумі 2758925,22 грн., різниця цих сум складає 169637,40 грн. і становить витрати на придбання ТМЦ, не підтверджені документально.

У зв'язку із завищенням витрат на 169637,40 грн. в ході перевірки встановлено розбіжність в розмірі 26230,70 грн. між визначеними ОСОБА_3 сумами податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у податковій декларації про майновий стан та доходи в розмірі 2366,55 грн. та даними перевірки 28597,25 грн.

В акті перевірки також зазначено, що вищевказане порушення мало вплив на заниження позивачем у перевіряємому періоді суми єдиного соціального внеску в розмірі 58864,18 грн., як різниця між даними звітів в сумі 5474,62 грн. та даними перевірки - 64338,80 грн., або суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в 169637,40 грн. у розмірі 34,7 %.

Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень позивача судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2013 - 2014 роках ФОП ОСОБА_3 мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Астор", у якого придбавав цемент в межах основного виду діяльності позивача за КВЕД для подальшого його перепродажу.

Видаткові накладні, виписані ТОВ "Астор" на постачання цементу з жовтня по грудень 2013 року (т. 1 а.с. 46-55) на суму 169390,65 грн. (без ПДВ) не були включені в декларацію за 2013 рік, у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості за поставлений товар відповідно до актів звірок з ТОВ "Астор" (т. 2 а.с. 11-12) та узагальнюючих таблиць (т. 2 а.с. 28).

Так, згідно з актом звірки розрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Астор» від 31.12.2013 року (т.1, а.с.30-31), залишок на користь ТОВ «Астор» склав 298028,70 грн. (з ПДВ).

Станом на 31.12.2014 року частину заборгованості в сумі 203568,78 грн. було погашено, про що свідчить акт звірки розрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Астор» від 31.12.2014 року, згідно з яким залишок на користь ТОВ «Астор» складає 94759,92 грн. (т.1, а.с.29).

По факту погашення заборгованості позивачем було включено суму витрат в розмірі 169390,65 грн. до складу витрат 2014 року, що підтверджується відповідачем в акті перевірки.

У відповідності до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, за визначенням пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у розумінні п. 177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є саме чистий оподатковуваний дохід.

Матеріалами справи підтверджено, що операції з придбання у ТОВ «Астор» цементу на суму 169390,65 грн. (без ПДВ) згідно з видатковими накладними № 10/29-803 від 29.10.2013 р., № 10/31-803 від 31.10.2013 р., № 10/30-805 від 30.10.2013 р., № 11/18-803 від 18.11.2013 р., № 11/19-802 від 19.11.2013 р., № 11/14-803 від 14.11.2013 р., № 11/15-802 від 15.11.2013 р., № 11/28-803 від 28.11.2013 р., № 11/21-802 від 21.11.2013 р., № 11/13-804 від 13.11.2013 р., № 11/22-803 від 22.11.2013 р., № 11/05-805 від 05.11.2013 р., № 11/06-802 від 06.11.2013 р., № 11/28-802 від 28.11.2013 р., № 11/04-801 від 04.11.2013 р., № 12/03-801 від 03.12.2013 р., № 11/06-803 від 06.11.2013 р., та подальша реалізація іншим покупцям відбулися у 2013 році (т.2, а.с.28), в той час як кошти за придбаний цемент позивачем було сплачено в 2014 році.

При цьому, при визначенні чистого оподаткованого доходу за 2013 рік та суми податку з доходів фізичних осіб, яку позивач сплатив до бюджету з цієї операції, не були враховані витрати на придбання товару в розмірі 169390,65 грн. (вартість цементу), до складу витрат останні були включені в 2014 році, що не заперечується відповідачем по справі.

Колегією суддів встановлено, що операції з придбання від ТОВ «Астор» цементу на спірну суму в 2014 році не відбувалися, а тому позивач і не повинен був мати первинні документи на підтвердження витрат, пов'язаних з придбанням вказаного товару.

Та обставина, що позивач визнавши дохід від реалізації цементу в 2013 році, сплативши в цьому ж році податок з доходів фізичних осіб за вказаною операцією, відніс витрати на його придбання до складу витрат 2014 року, не потягло за собою заниження об'єкта оподаткування з доходів фізичних осіб в 2014 році, та як наслідок не призвело до недоплати ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб.

Доходу від реалізації придбаного у ТОВ «Астор» цементу позивач у 2014 році не отримував, оскільки продаж останнього подальшим покупцям відбулася виключно у 2013 році, в цьому ж році позивачем було визнано дохід від такої операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у позивача у 2014 році по вищевказаним господарським операціям не виникло об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а відтак, підстави для донарахування позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.3.2.2 розділу ІІ "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 12.04.2013 за №607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Всупереч п.2.3.2.2 розділу ІІ Порядку № 395 фахівцем відповідача при викладенні порушення не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, не зазначено інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, а лише констатовано непідтвердження первинними документами витрат за 2014 рік в сумі 169637,40 грн.

Слід відмітити, що відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не заперечувався факт подання позивачем до перевірки первинних документів щодо купівлі цементу позивачем у ТОВ «Астор» у 2013 році, однак, відповідачем вказані документи до уваги не приймались з посиланням на те, що вони складені не у тому податковому періоді, за який встановлено завищення витрат.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегія суддів відмічає, що позивачем 16.12.2015 року були подані до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки, про що свідчить відбиток вхідного штампу та підпис посадової особи інспекції. Разом із запереченнями надавались копії первинних документів щодо господарських відносин із ТОВ «Астор» за 2013 рік на загальну суму 169583,61 грн. (т.1, а.с.228-229), але фахівцем відповідача при прийнятті первинних рішень (податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) не бралась до уваги наявність видаткових накладних, що підтверджують період придбання товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що витрати за 2014 рік на загальну суму 169637,40 грн. не підтверджені первинними документами.

За приписами пп. 54.3.2 п.54.3. ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Колегія суддів зазначає, що методологічна помилка позивача щодо формування витрат (невключення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, до витрат того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів - у 2013 році та врахування їх при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році) не призвела до заниження належного до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб, оскільки суму податку позивачем було сплачено у повному обсязі, однак, по декларації за 2013 рік.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 25 815,48 грн., в тому числі за основним платежем 20652,38 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5 163,10 грн. згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2016 року № 0002101700, є безпідставним.

Порушення позивачем правил формування витрат при обчисленні чистого доходу, а саме принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, закріпленого у п.138.4 ст.138 ПК України, в даному випадку може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил ведення бухгалтерського обліку, однак, не для винесення податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на суму 169 637,40 грн. за 2014 рік також мав наслідком нарахування єдиного внеску у 2014 році, платником якого є позивач як фізична особа - підприємець.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон про ЄСВ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У відповідності до ч. 11 ст. 8 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) єдиний внесок для зазначених вище платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (тобто, суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб).

Відповідно до положень п.6 ст.1, ч.3 ст.25 Закону про ЄСВ сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Так, згідно з ч.11 ст.9 Закону про ЄСВ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з пп.3) п. 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449 (далі по тексту - Інструкція), за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Однак, як зазначалось вище, доводи відповідача про заниження позивачем суми чистього оподатковуваного доходу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак, відсутні підстави для висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_3 за 2014 рік.

Слід відмітити, що висновок відповідача про заниження належної до сплати суми єдиного внеску ґрунтується лише на твердженні про заниження чистого оподатковуваного доходу. Інших зауважень з приводу обчислення грошового зобов'язання з єдиного внеску в акті перевірки не викладено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає безпідставним донарахування позивачеві зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2014 рік в сумі 47477,83 грн. та застосування штрафних санкцій за донарахування в сумі 2373, 89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 18.02.2016 р. № 0002131700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25815,48 грн., у т.ч. за основним платежем - 20652,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5163,1 грн., вимоги від 18.02.2016 р. № Ф-0002121700 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 47477,83 грн. та рішення від 18.02.2016 р. № 0002131700 про застосування штрафних санкцій в сумі 2373, 89 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування вищевказаних рішень Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2014 року по справі № 816/264/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню, колегія суддів вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь позивача судовий збір в сумі 756,67 грн. - за подання адміністративного позову та в сумі 908,40 грн. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 816/264/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 18.02.2016 р. № 00002101700, вимогу про сплату боргу від 18.02.2016 р. № Ф - 0002121700 та рішення № 0002131700 від 18.02.2016 р. про застосування штрафних санкцій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул.. Леніна, 97, код ЄДРПОУ 39788132) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (38834, АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 67 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.07.2016 р.