Ухвала суду № 58896662, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13243/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у проведенні у квітні 2014 року камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування неправомірними;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.04.2014 № 80/26-53-17-05 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2014;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо відновлення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у проведенні у квітні 2014 року камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.04.2014 № 80/26-53-17-05 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) є платником єдиного податку другої групи за ставкою платника єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 01.07.2013.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (правонаступник - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за наслідком якої складено акт перевірки від 04.04.2014 №80/26-53-17-05-НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, а саме наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Відповідно до акту камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що у платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 наявний борг у розмірі 1 035,78 грн. з єдиного податку з фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято рішення від 04.04.2014 № 80/26-53-17-05 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 02.06.2015 звернувся з заявою до контролюючого органу, у якій зазначив про те, що дізнався про переведення його на загальну систему оподаткування з 01.04.2014 лише у червні 2015, оскільки жодних повідомлень від контролюючого органу не отримував.

Листом від 16.06.2015 №6742/М/2653170512 контролюючий орган повідомив платника про те, що згідно картки особового рахунку по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) за ним рахувалась заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Також, платника повідомлено про те, що акт перевірки та рішення від 04.04.2014 №80/26-53-17-05 надіслані йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, поштова кореспонденція повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання» і вважається врученою згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач помилково стверджує про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у зв'язку з чим відповідачем було безпідставно винесено рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Стосовно позовної вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у проведенні у квітні 2014 року камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування неправомірними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. п. 76.1 ст. 76 Податкового Кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Відповідно до пп. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, податковим органом проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, про що складено акт перевірки від 04.04.2014 № 80/26-53-17-05-НОМЕР_1, саме в порядку статті 75, 76 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку контролючим органом порушено вимоги Податкового кодексу України щодо порядку проведення камеральної перевірки, а саме.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом камеральна перевірка позивача проведена виключно на підставі даних облікової картки платника податків, у якій по коду платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) за ним рахувалась заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

При цьому, згідно з приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Тому, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом податкова звітність позивача як платника єдиного податку не перевірялась, і, відповідно, наявна у податковій звітності інформація контролюючим органом не врахована, аналізу податкової звітності (строків подання податкових декларацій, строків сплати узгоджених грошових зобов'язань тощо) ані в акті перевірки, ані в письмових запереченнях відповідача не наведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у проведенні камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування неправомірними є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.04.2014 № 80/26-53-17-05 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Згідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Пунктом 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є, зокрема, встановлення податковим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному акті перевірки від 04.04.2014 №80/26-53-17-05-НОМЕР_1 відсутня інформація про те, за який період у позивача наявний податковий борг. Зокрема, в акті міститься лише посилання на абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України без вказівки на конкретний період; у наданих запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі також відсутня вказівка на період наявності податкового боргу.

Згідно наданої контролюючим органом облікової картки платника, за позивачем обліковувалась заборгованість станом на 31.12.2013.

У наданих поясненнях позивач зазначив, що починаючи з жовтня 2013 року по квітень 2014 року помилково у призначенні платежу зазначив не власний ідентифікаційний код, а інший, всі інші реквізити платіжного доручення були вірні.

При цьому, за твердженням позивача, сплата єдиного податку здійснювалась ОСОБА_2 з власного поточного рахунку, на вірні реквізити Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, податок сплачено своєчасно, платником єдиного податку виступає саме ОСОБА_2 Зазначені доводи позивача відповідачем не спростовано, та не заперечувались.

Більше того, колегія суддів зазначає, що жодних доказів того, що платежі за платіжними дорученнями позивача (копії виписок додані до позовної заяви) не надійшли до бюджету, відповідачем суду не надано. Отже, відповідачем не доведено, що кошти зі сплати ОСОБА_2 єдиного податку за жовтень 2013 року- грудень 2014 року не надійшли до державного бюджету.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у позивача податкової заборгованості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04.04.2014 №80/26-53-17-05 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а вимоги позивача в цій частині задоволенню.

Що стосується вимог ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку, то у цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки саме по собі скасування спірного рішення має наслідком поновлення обліку позивача в якості платника єдиного податку, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, яка набрала чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2 доведено до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що з урахуванням вимог статті 6 Закону України «Про судовий збір» з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру (визнати дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають у проведенні камеральної перевірки неправомірними; визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вчинити дії щодо відновлення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку).

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,06) х 3 = 219, 24 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 241, 16 грн. (219, 24 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 241, 16 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.