Ухвала суду № 58896541, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/4096/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити йому нарахування та провести виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до положень Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування на військовій службі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, відтак, його загальний трудовий стаж становить 42 роки 2 місяці 4 дні, з якого 38 років 10 місяців 29 днів він працював на посадах середнього медичного персоналу та лікарів в закладах та установах охорони здоров'я і має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

В засідання з'явився апелянт та його представник, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, трудовий стаж позивача розпочався з 01.04.1976.

Відповідно до рішення державної кваліфікаційної комісії Київського медичного училища № 2 від 27.02.1976 позивачу присвоєна кваліфікацію фельдшера, що підтверджується дипломом серії Э-І№074670 від 28.02.1976.

Позивач з 30.04.1976 до 10.07.1980 проходив військову службу у в/ч 96436.

Згідно з рішенням державної екзаменаційної комісії Київського медичного інституту від 28.06.1984 позивачу присвоєно кваліфікацію лікаря. Вказане підтверджується дипломом серії НОМЕР_1, виданий Міністерством охорони здоров'я Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту ім. академіка О. О. Богомольця 29.06.1984.

Згідно з рішенням спеціалізованої вченої ради Київської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України від 28.02.1997 позивачу присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.

Позивач з 03.01.1986 зарахований на посаду судово-медичного експерта (наказ № 4 від 03.01.1986), яка згідно класифікатора професій ДК 003:2010 відповідає посаді «лікар судово-медичний експерт». Цей факт встановлений на підставі довідки державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» № 479/10 від 01.03.2016.

01.02.2016 позивач звернувся до відповідача зі зверненням, у якому просив зарахувати період проходження військової служби до загального та спеціального стажу за медичною спеціальністю.

Відповідно до листа заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва № 1616/01/В-78 від 08.02.2016 повідомлено, що з наданих документів не випливає, що позивач проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, а тому немає правових підстав для зарахування періоду проходження ним військової служби до стажу за медичною спеціальністю.

Крім цього, відповідач повідомив, що для зарахування військової служби до стажу за спеціальністю позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, в якій буде зазначено, що він проходив військову службу в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України.

Відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 71 розділу XV Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який передбачає, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Так, відповідно до положень вищезазначеної постанови до закладів охорони здоров'я, робота на яких дає право на отримання пенсії за вислугу років належать посада лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічному закладі, закладі швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладі переливання крові, закладі охорони материнства і дитинства, санаторно-курортному закладі, установі з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно ст. 8 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Однак, як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача з вимогою про здійснення виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а відповідач в свою чергу не приймав рішення по суті про відмову у її виплаті.

Колегія суддів пагоджується з висновком судуц першої інстанції, що враховуючи відсутність рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги суд вважає, що позовні вимоги є передчасними, оскільки його права на соціальний захист не було порушено, а тому не можуть бути предметом судового розгляду.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо залишення без задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.