Ухвала суду № 58896522, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10233/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія» про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 листопада 2015 року К/800/66940/14 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07 липня 2014 року № 0006642208, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23 010 338,00 грн., в тому числі за основним платежем - 15 340 225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 670 113,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006652208, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 892 206,00 грн., в тому числі за основним платежем - 13 928 137,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 964 069,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006662208 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 753 348,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 07 липня 2014 року №0006672208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" нараховано штрафні санкції за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 340 225,00 грн., а саме по періодах: 9 місяців 2012 року у сумі 5 182 340,00 грн., 2012 рік у сумі 14 624 543,00 грн., 2013 рік у сумі 715 682,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 14 681 485,00 грн., заниженню суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 13 928 137,00 грн., а саме по періодах: у серпні 2012 року у сумі 1 095 979,00 грн., у грудні 2012 року у сумі 12 832 158,00 грн. та завищення ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року у сумі 753 348,00 грн.

Встановлено, що між ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (покупець) та ТОВ "Торенія" (продавець) укладено договір поставки від 30 липня 2012 року №30/07-1, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити товар, асортимент і загальна кількість якого визначається відвантажувальними документами.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1, продавець зобов'язується передати покупцю всі необхідні та належним чином оформлені документи на товар (його партію): сертифікати якості, видаткові, податкові накладні та інші при необхідності документи.

Розрахунок за товар проводиться покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури продавця (пункт 4.2 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1).

ТОВ "Торенія" виписало позивачу податкову накладну №145 на загальну суму 3 896 750,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 649 458,33 грн., податкову накладну №146 на загальну суму 359 963,14 грн., в тому числі податок на додану вартість 59 993,86 грн., податкову накладну №147 на загальну суму 31 344,77 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 224,13 грн., податкову накладну №148 на загальну суму 11 238 960,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 873 160,00 грн., податкову накладну №149 на загальну суму 1 221 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 203 550,00 грн., податкову накладну №150 на загальну суму 1 924 851,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 320 808,55 грн., податкову накладну №29 на загальну суму 145 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24 300,00 грн., податкову накладну №151 на загальну суму 13 867,86 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 311,31 грн., податкову накладну №1061 на загальну суму 653 554,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 108 925,74 грн., податкову накладну №1059 на загальну суму 3 251 448,70 грн., в тому числі податок на додану вартість - 541 908,12 грн., податкову накладну №1060 на загальну суму 7 021 330,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 170 221,67 грн., податкову накладну №1862 на загальну суму 172 625,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 770,86 грн., податкову накладну №1863 на загальну суму 337 948,87 грн., в тому числі податок на додану вартість - 56 324,81 грн., податкову накладну №1833 на загальну суму 379 991,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 63 331,88 грн., податкову накладну №1634 на загальну суму 113 495,04 грн., в тому числі податок на додану вартість 18 915,84 грн., податкову накладну №1779 на загальну суму 5 491 383,19 грн., в тому числі податок на додану вартість 915 230,53 грн., податкову накладну №1780 на загальну суму 7 915 548,17 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 319 258,03 грн., податкову накладну №1781 на загальну суму 2 090 768,47 грн., в тому числі податок на додану вартість 348 461,41 грн., податкову накладну №1782 на загальну суму 13 614 100,34 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 269 016,72 грн., податкову накладну №2002 на загальну суму 9 391 247,27 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1 565 207,88 грн., податкову накладну №2003 на загальну суму 14 515 783,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 419 297,17 грн., податкову накладну №1665 на загальну суму 52 008,77 грн., в тому числі податок на додану вартість 8 668,13 грн., податкову накладну №1666 на загальну суму 54 810,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 135,00 грн., податкову накладну №1667 на загальну суму 58 176,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 9 696,00 грн., податкову накладну №1668 на загальну суму 32 966,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 5 494,40 грн.,податкову накладну №1671 на загальну суму 36 127,30 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 021,22 грн., податкову накладну №1669 на загальну суму 10 168,10 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 694,68 грн., податкову накладну №1670 на загальну суму 1 241,53 грн., в тому числі податок на додану вартість 206,92 грн.,податкову накладну №1579 на загальну суму 175 940,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29 323,42 грн., податкову накладну №1588 на загальну суму 1 109 885,70 грн., в тому числі податок на додану вартість 184 980,95 грн., податкову накладну №1581 на загальну суму 9 487,81 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 581,30 грн., податкову накладну №1582 на загальну суму 968 268,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 161 378,00 грн., податкову накладну №1583 на загальну суму 183 300,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 30 550,00 грн., податкову накладну №1584 на загальну суму 1 114 584,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 190 764,00 грн.,податкову накладну №1585 на загальну суму 89 622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 14 937,00 грн., податкову накладну №1586 на загальну суму 6 069,32 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 001,55 грн., податкову накладну №1587 на загальну суму 278 424,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 46 404,00 грн.,податкову накладну №1465 на загальну суму 4 345,20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 724,20 грн., податкову накладну №1466 на загальну суму 1 912,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 318,83 грн., податкову накладну №1467 на загальну суму 3 675,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 612,50 грн., податкову накладну №1468 на загальну суму 107 719,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 17 953,20 грн.,податкову накладну №1464 на загальну суму 75 441,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12 573,60 грн., податкову накладну №1469 на загальну суму 115 920,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 19 320,00 грн., податкову накладну №1467 на загальну суму 3 675,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 612,50 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями банківських виписок.

Суму вартості отриманих послуг відображена позивачем у складі доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції враховано наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками.

Однак, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів, яким чином отримані послуги стосуються господарської діяльності ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" підтверджують реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача отриманих товарів; позивач не зазначив про характер отриманих товарів та не зазначив у чому вони полягали.

Вбачається, що ТОВ "Торенія", на виконання умов договору поставки від 30 липня 2012 року №30/07-1, поставлялись розчинники для фарби, кислота азотна, термопластик, вода технічна, тосол, цемент, кратон, заглушка, цвяхи, дизпаливо, трійник та інше.

Доказів використання придбаних у ТОВ "Торенія" товарів у власній господарській діяльності або з метою виконання зобов'язань перед третіми особами, позивачем ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду справи не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.

Також, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, згідно пункту 4.2 Договору від 30 липня 2012 року №30/07-1, які є обов'язковими для розрахунку за товар покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Враховуючи викладене, не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Торенія" носять реальний характер, а надані послуги використані в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торенія" у зв'язку з отриманням товарів.

Однак, наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від ТОВ "Торенія", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу допиту свідка ОСОБА_3, який документально був директором та засновником ТОВ "Торенія" та яким підписувались первинні документи, надані позивачу, вбачається, що ОСОБА_3 надав згоду на реєстрацію товариства на своє ім'я за грошову винагороду не маючи на меті ведення господарської діяльності, однак реєстрація такого підприємства ним не здійснювалась, банківські рахунки не відкривались, податкова звітність не подавалась, довіреностей на право ведення господарської діяльності від його імені не підписувалось.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ "Торенія" та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є обґрунтованими.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання до перевірки документів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків, зокрема, зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Згідно пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив про неможливість надання запитуваних документів у зв'язку з їх втратою, посилаючись на довідку лінійного відділу на станції Одеса-Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 23 травня 2014 №18/4548 на підтвердження того, що ОСОБА_4 звертався до вказаного відділу із заявою про втрату первинних документів.

Однак, дії суб'єкта господарювання, який виявив зникнення первинної документації, застережено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Так, у разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів: керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи; наказом формується комісія для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення або знищення, складається відповідний акт. У такому акті, як правило, описується факт втрати документації, місце випадку, причини того, що сталося, указуються особи, відповідальні за збереження документації з отриманими від них письмовими поясненнями, а також наводиться перелік відсутніх документів.

При цьому, копію акта позивач мав би направити податковому органу та органу, у сфері управління якого перебуває підприємство.

Крім того, позивач не позбавлений був можливості, у разі відсутності документів видати наказ про проведення інвентаризації активів та зобов'язань (зі складанням актів-звірок з контрагентами та контролюючими органами з податків і зборів (обов'язкових платежів)).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціх про правомірність застосування до ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" штрафних санкцій за ненадання документів у повному обсязі у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Федотов І.В.