Рішення № 58895904, 19.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21437/15-ц

Провадження № 2-2160/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Кучерині Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Банк" про визнання недійсним договору та визнання юридичного факту, -

В С Т А Н О В И В:

07.12.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», ПАТ «ОТП Банк», в якому просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.12.2012 №20121220-Г укладений між ТОВ «ОТП КРЕДИТ», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», визнати виконання ОСОБА_1 свого обов'язку ТОВ «ОТП КРЕДИТ» за кредитним договором від 21.09.2011 №1000210465 та кредитним договором від 26.10.2011 №1000360473 як належне виконання.

В обґрунтування вимог про визнання договору недійсним, посилається на те, що оспорюваний договір суперечить чинному законодавству, а тому наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. Зокрема, вказує на те, що відступлення права вимоги з боку ТОВ «ОТП КРЕДИТ» відбулось на користь ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ", яке не є кредитною установою, укладення оспорюваного договору здійснено за відсутності згоди на те позивача та без повідомлення його у письмовій формі, у оспорюваному договорі не визначено конкретний обсяг прав, які передані іншому кредиторові- суми боргу, строк його дії.

В обґрунтування вимог про визнання юридичного факту, посилається на те, що оскільки його ніхто письмово не повідомляв про заміну кредитора на нового кредитора у зобов'язанні, то всі зобов'язання він перед ТОВ «ОТП КРЕДИТ» виконав повною мірою і ця обставина не потребує додаткового доказування з його боку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», ПАТ «ОТП Банк» представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, вказує на те, що договір про відступлення права вимоги укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, а відсутність згоди позивача на його укладання не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Окрім того, за даним договором ТОВ «ОТП КРЕДИТ» здійснено відступлення прав вимоги не тільки до позивача, а й до третіх осіб, а тому в цій частині оспорюваний договір жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Також вказує, що ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» як компанія, що здійснює управління активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «ПРІМОКОЛЕКТ ВЕНЧУПНИЙ ФОНД 1», відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», мало право на набуття боргових зобов'язань оформлених в спосіб, не заборонений законодавством України, а тому відступлення ТОВ «ОТП КРЕДИТ» права вимоги до позивача по кредитних договорах на користь ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», яке не є кредитною установою, не суперечить чинному законодавству України.

З урахуванням думки представника позивача, обставин справи, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентата визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом встановлено, що 20.12.2012 між ТОВ «ОТП КРЕДИТ», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», як кредитором та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», яке діяло від власного імені за рахунок та в інтересах закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «ПРІМОКОЛЕКТ ВЕНЧУПНИЙ ФОНД - 1», реєстраційний номер за ЄДРІСІ 2331551, як новим кредитором укладено договір відступлення прав вимоги №20121220-Г, за яким на умовах встановлених вказаним договором, кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

ТОВ «ОТП КРЕДИТ» та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» погоджено, що в наслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за вказаним договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.

Згідно п. 6.2.3 договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору та здійснення оплати передбаченої в п. 7 договору, після чого новий кредитор стає кредитором відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, кредитор надає новому кредиторові документацію в порядку, передбачено договором. Згідну п. 8.2 договору, факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін в день передачі документації, а також додатком до акту приймання-передачі, який підписується сторонами, після перевірки отриманої документації новим кредитором.

Згідно розділу 2 договору, в реєстр боржників - погоджений сторонами список з переліком особистих даних боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у кредитора, разом з додатком у електронному вигляді бази даних, форма реєстру наведена в додатку №1 до договору.

Загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні регулює розділ І книги п'ятої ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20.12.2012 №20121220-Г, ТОВ «ОТП КРЕДИТ», правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є ПАТ «ОТП Банк», відступив ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором від 21.09.2011 №1000210465 та за кредитним договором від 26.10.2011 №1000360473, боржником за якими виступає позивач ОСОБА_1

Розмір відступлених вимог, зазначений у додатка до договору, реєстрі боржників, витягах з акту приймання-передачі, відповідно до яких конкретизовані як договори за яким відбувається відступлення прав вимоги, так і розмір таких вимог в момент їх відступлення.

Доводи позивача про те, що на заміну кредитора на підставі оспорюваного договору необхідна його згода, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Зокрема, позивачем не доведеного того, що кредитними договорами від 21.09.2011 №1000210465 та від 26.10.2011 №1000360473 передбачене інше правило щодо наявності згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, відмінне від загального закріпленого у ст. 514 ЦК України.

Доводи позивача про те, що в оспорюваному договорі не визначено конкретний обсяг прав, які передані іншому кредиторові суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів позивача про порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору на користь ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ", яке не є кредитною установою, то суд виходить з того, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором цесії.

Оскільки положення про цесію регулюються загальними положеннями про зобов'язання, то даний правовий інструмент може бути застосований до всіх зобов'язань, у яких може бути замінено кредитора.

При цьому зобов'язання, у яких заміна кредитора не допускається, визначені у ст. 515 ЦК України. Згідно даної норми до таких зобов'язань відносяться зобов'язаннях, нерозривно пов'язані з особою кредитора, зокрема у зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, суд визнає необґрунтованими доводи позивача про порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору на користь ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ», яке не є кредитною установою.

Щодо доводів позивача про те, що він не був письмово повідомлений про заміну кредитора, то дані доводи не мають правового значення для вирішення позовних вимог про визнання оспорюваного договору недійсним.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 ЦК України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20.12.2012 №20121220-Г, ТОВ «ОТП КРЕДИТ», правонаступником прав та обов'язків якого на час розгляду справи є ПАТ «ОТП Банк», відступив ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» права вимоги і за іншими кредитним договорами по яких позивач не стороною.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим він просить визнати недійсним оспорюваний договір в цілому в контексті того, що в частині відступлення прав вимог за іншими кредитним договорами по яких він не є стороною, оспорюваний договір його прав та інтересів жодним чином не зачіпає.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 20.12.2012 №20121220-Г не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем не було доведено того, що зміст оспорюваного договору суперечить актам цивільного законодавства.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про визнати виконання ОСОБА_1 свого обов'язку ТОВ «ОТП КРЕДИТ» за кредитним договором від 21.09.2011 №1000210465 та кредитним договором від 26.10.2011 №1000360473 як належне виконання, суд виходить з того, що судовому захисту підлягає конкретне суб'єктивне право та інтерес, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Проте позивачем не зазначено, яке належне йому суб'єктивне він просить захистити у зазначений спосіб, а також яким чином таке право порушено.

При цьому на думку суду, з огляду на характер правовідносин, що склались між позивачем та відповідачами, факт належного виконання є обставиною яка підлягає встановленню у разі вирішення спору щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.09.2011 №1000210465 та кредитним договором від 26.10.2011 №1000360473.

Тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог, позивачем неправильно обраний спосіб захисту його прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Банк" про визнання недійсним договору та визнання юридичного факту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: