Ухвала суду № 58895777, 02.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11554/16-к

Провадження № 1-кс/760/8950/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б., при секретарі судових засідань Іоновій Г.О., за участю прокурорів Кривенко В.В., Кричун В.В., захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., підозрюваного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро четвертого відділу детективів першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України С.Шинкаренко, погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури старшим радником юстиції В. Кричун, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 52016000000000178, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Детектив 02.07.2016 року звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 300 (триста) мінімальних заробітних плат, що становить 413400 грн.

В клопотанні посилався на те, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у пособництві в проханні надати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а також отримання такої неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту вказував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 177 КПК України мету застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовував забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, пов'язаним із неналежною процесуальною поведінкою підозрюваного в кримінальному провадженні.

Детектив зазначав, що ОСОБА_5 можуть вчинятися спроби переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки останній має змогу вибути на тимчасово окуповану територію України.

Також зазначав, що 01.07.2016 року ОСОБА_5 може бути звільнений із Державної санітарно-епідеміологічної служби України у зв'язку із її реформуванням, а, отже, відсутня будь-яка необхідність у присутності підозрюваного за місцем роботи для виконання посадових обов'язків та вирішення нагальних службових питань.

Враховуючи, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна, що само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

Тому, на думку детектива, існують достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування підозрюваного ОСОБА_5

Крім того, при проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, велике значення становлять документи, пов'язані із розглядом судової справи.

Детектив вважав, що існує високий ризик того, що ОСОБА_5 в силу свого службового становища може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або сприяти знищенню чи спотворенню таких речей або документів працівниками обласних структурних підрозділів шляхом надання відповідних вказівок, а також незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовував характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_5, а саме тривалістю вчинення останнім дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди, його наміром та можливістю, в силу свого становища, тиснути на свідків у кримінальному провадженні, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.

Також ОСОБА_5, використовуючи свої набуті зв'язки серед службових осіб правоохоронних органів, органів державної влади, має можливість та може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на директорів державних установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України та їх заступників, що створює загрозу підбурювання вказаних осіб та інших недопитаних і невстановлених до цього часу свідків до дачі неправдивих показань.

Враховуючи тривалий час перебування ОСОБА_5 на керівних посадах Державної санітарно-епідеміологічної служби України, детектив припустив наявність у нього відповідних фінансових, організаційних можливостей, особистих та ділових зв'язків, які він, перебуваючи на волі, зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Так, не будучи обмеженим у свободі пересування та контактах із посадовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, суттєво сфальсифікувати відомості про свій майновий стан та стан свого здоров'я, збувати майно, на яке може бути накладений арешт та яке у подальшому може бути конфісковане, ініціювати інформаційну компанію з метою викривлення суспільної думки про дійсний стан досудового розслідування та необґрунтованого впливу на внутрішнє переконання суду, а також використати свої зв'язки для незаконного впливу на учасників даного кримінального провадження.

Також, зважаючи на тісні відносини підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_5, їх дії можуть бути спрямовані на спільне ухилення від кримінальної відповідальності шляхом впливу на свідків у кримінальному провадженні та здійснення іншого узгодженого перешкоджання.

При цьому характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави детективу вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вказував, що інші запобіжні заходи неможливо застосувати, зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку до органу досудового розслідування не надходило, як і клопотання підозрюваного щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов'язання чи домашній арешт не забезпечать запобігання існуючим ризикам, зокрема, враховуючи віддаленість проживання підозрюваного та складності здійснення належного контролю за виконанням останнім необхідних обов'язків.

Розмір застави, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, просив визначити у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, що становить 413400 грн., оскільки лише за один епізод злочинної діяльності, який є предметом даного досудового розслідування, ОСОБА_5 виступав пособником у проханні надання неправомірної вигоди на суму, що має становити еквівалент 10 000,00 доларів США.

В судовому засіданні прокурори підтримали дане клопотання із зазначених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність обґрунтованих правових підстав для тримання особи під вартою.

Вказували, що ОСОБА_5 з 9-30 год. до 10-00 год. було без участі адвоката затримано в рамках кримінального провадження № 5201600000000178 від 10.06.2016 року, внесеного до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.4 ст.191 КК України, про що значиться в протоколі затримання від 30.06.2016 року.

При цьому, з даного кримінального провадження матеріали не виділялися, не об'єднувалися, а нове кримінальне провадження не розпочиналося.

Станом на 10-07 год. 01.07.2016 року повідомлення про підозру за вказаним кримінальним правопорушенням не було вручене затриманому ОСОБА_5, тому відповідно до вимог ч.3 ст.278 КПК відсутні будь-які підстави тримання останнього під вартою і він підлягає негайному звільненню з під варти та в порядку ст.206 КПК підлягають з'ясуванню підстави позбавлення його свободи.

Крім того, вказували, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 5201600000000178 за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 368 КК України, не містить відомостей про створення групи детективів та прокурорів у ньому, не містить обставин, які виправдовують тримання особи під вартою, оскільки тяжкість злочину, якій інкримінують ОСОБА_5, само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від слідства та суду, а для судового органу не може бути достатньою причиною для виправдання ув'язнення особи. При цьому звертали увагу, що детектив не посилався на жодний доказ, який би підтверджував вказані твердження щодо наявності обґрунтованих ризиків, які б перешкоджали завершенню досудового розслідування.

За викладених обставин просили відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 116000 грн.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими детектив, прокурори обґрунтовували доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання встановлено, що 10.06.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000178 були внесені відомості про кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією за ч.4 ст.191 КК України.

30.06.2016 року о 12-56 год. підозрюваного ОСОБА_5 в порядку п.3 ч.1 ст.208 КПК України було запрошено до службового приміщення НАБУ за адресою: м. Київ, віл. В. Сурікова, 3, та затримано в рамках кримінального провадження № 5201600000000178 від 10.06.2016 року, внесеного до ЄРДР за ч.4 ст.191 КК України, як вбачається з протоколу затримання від 30.06.2016 року

Разом з тим, 01.07.2016 року були внесені відомості зміни до правової кваліфікації ч. 4 ст. 368 КК України у цьому кримінальному провадженні та 01.07.2016 року о 12-40 год. було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

ОСОБА_5 відмовився отримувати повідомлення про підозру та розписуватись в повідомленні, що було зафіксовано під відеозапис. Однак в судовому засіданні ОСОБА_5 визнав такі факти та не заперечував отримання повідомлення про підозру за вказаних обставин.

Між тим, даних щодо спростування та визначення іншого часу затримання, який би вплинув на своєчасність повідомлення ОСОБА_5 про підозру, стороною захисту доведено не було, надані ними роздруківки повідомлень з мережі Інтернет таких достовірних відомостей не містять, протокол про затримання 30.06.2016 року о 12-56 год. підписаний без зауважень.

При цьому чине кримінально-процесуальне законодавство не регулює питання саме щодо зміни кваліфікації, але не містить і прямої заборони щодо можливості зміни кваліфікації в цьому ж кримінальному провадженні, як і не встановлює необхідності повторного створення групи детективів та прокурорів, які створюються для здійснення досудового розслідування саме у кримінальному провадженні, в тому ж самому провадженні при зміні його правової кваліфікації.

Тому підстави визнавати затримання підозрюваного за викладених обставин незаконним відсутні.

Разом з тим, не вбачається обґрунтованих підстав як для затримання ОСОБА_5 через недоведеність наявності обґрунтованих підстав вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності як особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, так і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності доказів наявності більшості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 тобто функції представника влади, а, отже, є службовою особою, яка згідно із ст. 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «А», а саме службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Так, 09.06.2016 року у період приблизно з 13 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв., перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому у приміщенні Держсанепідемслужби України за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 19/22, ОСОБА_8, діючи спільно із ОСОБА_5, по черзі зустрілись з керівниками обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України. У ході зустрічей ОСОБА_8 висловив прохання надати йому неправомірну вигоду за погодження клопотання про преміювання директорів та заступників директорів обласних лабораторних центрів до Дня медичного працівника у розмірі двох посадових окладів.

Водночас, частину одержаних коштів у вигляді премії до Дня медичного працівника, а саме коштів у розмірі одного посадового окладу, ОСОБА_8 просив передати йому як неправомірну вигоду через ОСОБА_5 Згідно з вказаною домовленістю, загальна сума переданих ОСОБА_8 грошових коштів має становити еквівалент 10 000,00 доларів США.

Під час досягнення цих домовленостей, у службовому кабінеті ОСОБА_8 безпосередньо перебував ОСОБА_5, який надавав свою згоду та номер телефону для координації і взаємозв'язку керівників обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України щодо отримання та погодження у ОСОБА_8 листів на преміювання керівного складу обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України, а також отримання від них неправомірної вигоди та наступної її передачі ОСОБА_8

Таким чином, ОСОБА_5 мав спільний умисел із ОСОБА_8 щодо прохання надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

На підставі погоджених ОСОБА_8 клопотань протягом червня 2016 року керівниками обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України були видані накази про виплату премії з нагоди святкування Дня медичного працівника керівникам та заступникам керівників зазначених установ, на підставі чого виплачені вказані премії.

У подальшому ОСОБА_5 отримав частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від службових осіб обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України, яку в подальшому передав ОСОБА_8

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразилися у пособництві прохання надати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а також отримання такої неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом про результати проведення оперативно-технічного заходу - аудіо-, відеоконтролю особи від 21.06.2016 року; показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, то вони складені не уповноваженої на проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні особи, відомості про надання доручення якій на вчинення таких процесуальних дій в матеріалах клопотання відсутні, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо протоколу обшуку у будівлі Держсанепідемслужби України та вилученими у ході його проведення листами та клопотаннями про преміювання та листом ОСОБА_8 від 13.06.2016 року № 0701-39/556-і про погодження виплати премій; протоколу обшуку у будівлі державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» від 30.06.2016 року та вилучені у ході його проведення записи щодо передачі грошових коштів; то ці матеріали не вказують на будь-який причинно-наслідковий зв'язок між особою підозрюваного з інкримінованими йому злочином та не вказують навіть опосередковано на його дії.

Таким чином, в матеріалах клопотання є певні дані, що підтверджують існування на час розгляду клопотання обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 К України, що потребує подальшого розслідування.

Щодо обґрунтованості ризиків, то вони мають бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема слідчий суддя встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Однак детектив і прокурори не навели обґрунтування того, що ризики, на які вони посилаються, є реально наявними та достатніми для обрання ОСОБА_5 найтяжчого запобіжного заходу.

Обмеження конституційних прав і свобод людини є виправданим лише у тому випадку, якщо з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особистості та презумпцією невинуватості, що автоматично виключає можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження лише з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, вина особи у вчиненні якого не була доведена.

Обов'язок доведення обставин неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу випливає також з низки рішень Європейського суду з прав людини на вимогу ст. 5 Конвенції (рішення в справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 року, «Алєксандр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року, «Мамєдов проти Росії» від 01.06.2006 року, «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 року, «Тодоров проти України» від 12.01.2012 року), правова позиція в яких зводиться до того, що без вказання обґрунтованості підстав твердження, що особа переховуватиметься від правосуддя, може перешкоджати провадженню по справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, посилання на відповідну норму закону та на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності вище викладеного є недостатнім для ухвалення рішення про тримання особи під вартою. національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

В поданому до суду клопотанні сторона обвинувачення лише припустила наявність всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як на підставу для взяття під варту ОСОБА_5, проте, з огляду на наведені вище правові позиції, наявні в матеріалах справи докази, вказані твердження сторони обвинувачення є необґрунтованими.

Разом з тим, слідчій погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику можливості ОСОБА_5 здійснення певного впливу на інших підозрюваних та свідків, враховуючи його службове становище на даний час.

При цьому слідчій суддя, визнаючи наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення, також враховуючи його міцні соціальні зв'язки, надання утримання дружин і, стан здоров'я його та його дружини, згідно з яким вони перебувають на обліку у відповідних медичних закладах, наявність у нього постійного місця проживання та роботи, його позитивні характеристики, матеріали його особової справи за місцем роботи, звернення - характеристику трудового колективу за попереднім місцем роботи про застосування запобіжних заходів без обмеження його свободи, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України вважає за необхідне застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких випливає з наведеного обґрунтування клопотання, з метою контролю за належною процесуальною поведінкою підозрюваного.

Враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчій суддя дійшов висновку про обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього обов'язків:

1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування зі службовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України та її територіальних підрозділів, а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, має визначатись той відповідний та достатній розмір застави, який відповідає ступеню довіри особі, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому щодо розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, то відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи невизначеність розміру завданої майнової шкоди та розміру доходу, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також майновий стан підозрюваного, який складається з власності сім'ї на квартиру загальною площею 56 кв. м, земельної ділянки площею 200 кв. м, автомобіля, 2009 року випуску, та його доходи, які складаються лише із заробітної плати, характеризуючи дані про його особу, з метою забезпечення гарантування на достатньому рівні виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, слідчій суддя вважає за доцільне визначити його у розмірі 181 мінімальної заробітної плати, що становить 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн., внесення якої у вказаному розмірі листом від 02.07.2016 року гарантовано як заставодавцем ТОВ «Юридичне агентство «Шевчук та партнери» та за викладених обставин зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 192-196, 197, 206, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого,

запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 181 (сто вісімдесят одна) мінімальних заробітних плат, що становить 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: р/р 37319001004186; МФО (код банку) 820019; ЄДРПОУ банку: 02896762; Банк одержувача: УДК м. Києва; та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого, на строк два місяці (до 01 вересня 2016 року), починаючи з дня обрання запобіжного заходу, наступні обов'язки:

1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;

3) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі службовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України та її територіальних підрозділів, а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу; при цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень; застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає виконанню не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали в цій частині покласти на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру України.

У застосуванні запобіжного захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Калініченко О.Б.