Рішення № 58894482, 02.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9393/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Костів Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку встановлену за договором поруки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року в розмірі 51047,05 доларів США, з яких: 41766 доларів 18 центів США - кредитна заборгованість; 9280 доларів 87 центів США - заборгованість по процентам; та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом в розмірі 97566 грн. 05 коп., з яких: 61845 грн. 30 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 35720 грн. 75 коп. - пеня за прострочення сплати процентів, що є предметом позовних вимог.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку. (а.с.151-152)

Відповідно до предмету позову за зустрічним позовом, позивачем ОСОБА_2 пред'явлено позов до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з вимогою «Визнати припиненою поруку встановлену договором поруки №224612 від 22 серпня 2008 року, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2. (а.с.97-100)

Представник позивача Решетнік Ю.І. в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, та відмовити у задоволенні зустрічного позову, пояснив, що 22 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11385621000. За умови кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 Банк надав кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 85000,00 доларів США 00 центів, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 31.08.2018 року, згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 15,00% річних. ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів у відповідності до умов кредитного договору. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, з вересня 2013 року відповідач ОСОБА_1 припинив виконання зобов'язання по кредитному договору, не здійснював платежі для погашення суми заборгованості по кредиту у встановлені договором строки, також має заборгованість зі сплати нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 24 квітня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 51047,05 доларів США, з яких: 41766 доларів 18 центів США - кредитна заборгованість; 9280 доларів 87 центів США - заборгованість по процентам; та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 97566 грн. 05 коп., з яких: 61845 грн. 30 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 35720 грн. 75 коп. - пеня за прострочення сплати процентів. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 22 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №224612, за умовами договору, поручитель зобов'язувалась відповідати у повному обсязі за виконання відповідачем ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною (п. l.4. Договору поруки). Внаслідок невиконанням позичальником умов Кредитного договору, 08.09.2014 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про погашення простроченої заборгованості, проте відповідачі своїх договірних зобов'язань по сплаті боргу по тілу кредиту та погашення процентів за користування кредитними коштами не виконали, тому у позивача виникло право пред'явити позов до відповідачів, які несуть солідарно відповідальність за виконання зобов'язань по кредитному договору. На думку представника, позов подано в межах строків позовної давності, тому вимоги відповідача ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки за договором поруки є безпідставними, оскільки сторони погодили, що договір поруки діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або погашенням поручителем зобов'язань боржника.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісного позову в частині вимог, які пред'явлено до відповідача ОСОБА_2, як поручителя, та задовольнити зустрічний позов, пояснив, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує факт укладання договору поруки, була обізнана про припинення позичальником виконання зобов'язань по кредитному договору, отримавши письмове повідомлення банку про дострокове виконання зобов'язань по кредитному договору датоване 04 вересня 2014 року, ці обставини визнаються відповідачем. Однак, відповідач вважає, що банк пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання, визначивши його як 32 календарних днів з дня отримання позичальником вимоги, і якій відповідно припадає на 11 жовтня 2014 року. При зміні кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати, в той же час позивач звернувся з позовом до суду з вимогами до поручителя лише 08 травня 2015 року, тобто вже за межами визначеного законом строку (останнім днем якого є 11 квітня 2015 року) і після припинення поруки.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідач подав до суду письмові пояснення по суті предмету позовних вимог за первісним позовом (а.с.108-109, 163-164), визнав позов в частині вимог, які пред'явлено до нього особисто, ОСОБА_1, в загальному розмірі 51047,05 доларів США, з урахуванням нарахованих відсотків та пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, які пред'явлено до відповідача ОСОБА_2, поручителя, оскільки на думку відповідача позивач пред'явив вимоги до поручителя після спливу шестимісного строку, який визначено ч.4 ст.599 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача Решетнік Ю.І., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11385621000. За умови кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 Банк надав кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 85000,00 доларів США 00 центів, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 31.08.2018 року, згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 15,00% річних. (а.с.6-12)

Сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному у п. 1.1. цього договору. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 22 серпня 2008 року Позичальник зобов'язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірі, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 31.08.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку, код банку (МФО) 351005.

Відповідно до п. 1.3.3 Кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця за методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору встановлено, що за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредит (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в порядку визначеному умовами договору. Банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором та/або Кредитним договором .

Згідно п. 7.1 Кредитного договору сторони домовилися, що при порушенні позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором, зокрема щодо повернення суми кредиту, та/або сплати плати за кредит та/або штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов'язань позичальника, нарахованих банком за цим договором, позичальник доручає банку, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов'язань, здійснювати на користь банку договірне списання коштів позичальника, зокрема, з поточного рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За змістом п.п. 3.1.3 п.3.1 Кредитного договору, керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст. 611 ЦК України, банк має право відмовити позичальнику в наданні кредиту (частково або в повному обсязі) та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього договору, у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за цим договором.

За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але у будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. При цьому банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого договором. Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку (п. 4.1. договору кредиту).

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 Договору кредиту, сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст.ст. 525, 611 ЦК України, погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

В разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту, за умови, що: а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку; термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання, передбачені договором; в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сама плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

04 вересня 2014 року (вих. №30-11/15961 та вих. № .№30-11/15962) ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень Договору про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року шляхом погашення заборгованості в розмірі 45219,15 доларів США, однак вказана вимога залишена без належного реагування з боку відповідача. (а.с.45-46, 47-48)

Правовими наслідками пред'явлення вимоги банку про повне дострокове погашення зобов'язання за кредитом є наступні: 1) дана вимога змінює строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором; 2) моментом виконання основного зобов'язання за кредитним договором стає дата, вказана в вимозі банку про повне дострокове погашення зобов'язання за кредитним договором; 3) з цього моменту банк втрачає право на нарахування відсотків за кредитним договором; 4) з цього моменту починається перебіг строку позовної давності; 5) з цього моменту починається відлік шестимісячного строку, в межах якого банк праві пред'явити вимогу до поручителя шляхом подання позову; 6) право на стягнення пені та інших видів відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зберігається до часу повного погашення боргу.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано, розмір пені збільшується залежно від продовження порушення.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, пеня як правило застосовується у вигляді санкцій в разі прострочення виконання майнових (а не тільки грошових) зобов'язань, а її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання чи невиконаної частини цього зобов'язання.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд встановив, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови Договору про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 24 квітня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 51047,05 доларів США, з яких: 41766 доларів 18 центів США - кредитна заборгованість; 9280 доларів 87 центів США - заборгованість по процентам; та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 97566 грн. 05 коп., яка нарахована позивачем за період з 24 квітня 2014 року по березень 2015 року, та включає: 61845 грн. 30 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 35720 грн. 75 коп. - пеня за прострочення сплати процентів, що підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору, які приєднано до справи (а.с.25-38).

Відповідно до статті 174 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову - це спрямована на припинення цивільного процесу безумовна згода відповідача виконати матеріально-правові вимоги позивачу, виражена у встановленій законом процесуальній формі.

Визнаючи позов повністю, відповідач відмовляється від захисту проти всіх пред'явлених до нього матеріально-правових вимог позивача. У такому разі суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.174 ЦПК України).

При вирішенні даного спору, суд враховує позицію відповідача ОСОБА_1 щодо визнання позову в частині вимог за первісним позовом, які викладені у письмовій заяві (а.с.163-164), приймає заяву про визнання відповідачем позову та задовольняє вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в частині стягнення заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року в розмірі 51047,05 доларів США та 97566 грн. 05 коп., які підлягають до стягненню з відповідача ОСОБА_1, позичальника по кредитному договору.

Якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-1680цс15 від 10 лютого 2016 року.

Відповідно до змісту ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений, або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-53цс15 від 17.09.2014р.

22 серпня 2008 року між Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником прав та обов'язків якого виступає Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №224612, за умовами договору Поручитель зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року. (а.с.22-24)

Виходячи з положень п. 3.1 Договору поруки, сторонами не встановлений строк дії цього договору та строк припинення поруки (в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умовами кредитного договору, боржник ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31 серпня 2018 року, сплачуючи їх частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів - Додатком № 1 до Кредитного договору.

Отже, поряд з установленням строку дії основного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку, згідно Додатку № 1 до Договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У зв'язку з порушенням позичальником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор ПАТ «УкрСиббанк» використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктами 6.1.2 п.6.1 та п.6.2 Договору кредиту право на дострокове стягнення кредиту, повідомивши про це 04 вересня 2014 року як позичальника, так і поручителя, шляхом направлення письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язань по кредитному договору, яка мала бути виконано зобов'язальною стороною протягом 32 календарних дня з дня отримання вимоги, тобто строк виконання вважаться таким, що настав 11 жовтня 2014 року.

Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі №6-933цс15 висловив правову позицію про те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

При цьому, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Разом з тим, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, як солідарного боржника, про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 30 квітня 2015 року (дата направлення позову до суду), що дає підстави вважати, що позивачем порушено строки пред'явлення вимог до поручителя, тому вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання припиненою поруку встановлену за договором поруки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 Цивільного процесуального кодексу України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, виходячи з наведених вище вимог Закону та умов кредитного договору, договору поруки, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 21 травня 2012 року у справі № 6-69 цс11, де встановлено, що право поручителів підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою, а не шляхом припинення договору поруки, суд вважає правовірним обраний позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 спосіб захисту шляхом визнання поруки припиненою.

Згідно з ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року в розмірі 51047,05 доларів США та 97566 грн. 05 коп., в іншій частині позов задоволенню не підлягає, та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку встановлену за договором поруки шляхом визнання припиненою поруку встановлену Договором поруки №224612 від 22 серпня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат за первісним позов, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати по сплату судового збору в розмірі 3654,00 грн., які сплачено позивачем при звернення з цим позовом до суду, що підвереджується оригіналом платіжного документа (а.с.5), та присуджує стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., які сплачено позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2, що підтверджується оригіналом платіжного документа. (а.с.96)

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 16, 254, 526, 530, 533, 549, 551, 559, 598,610, 611, 612, 630, 1050, 1054Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 10, 11, 58, 60, 61, 174, 208, 212-215, 218, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11385621000 від 22 серпня 2008 року в розмірі 51047,05 доларів США та 97566 грн. 05 коп., судові витрати по сплату судового збору в розмірі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку встановлену за договором поруки задовольнити.

Визнати припиненою поруку встановлену Договором поруки №224612 від 22 серпня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я