Рішення № 58894164, 05.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1616/16

Справа №754/15434/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Ленській Т., Яремус - Байсановій А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Компанії «Метиглоу холдінгс ЛДТ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Валентини Геннадіївни про визнання нотаріальної дії такою, що не відбулася,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень) визнати дію, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин Валентиною Геннадіївною 20 серпня 2014 року щодо засвідчення перекладу тексту довіреності (Metyglow Holdsngs LTD), виданої ОСОБА_2, з англійської мови на українську, здійсненого перекладачем ОСОБА_3 та засвідчення справжності її підпису такою, що не відбулась; визнати дію нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин Валентиною Геннадіївною щодо засвідчення копії договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парангон» від 03.11.2014 року такою, що не відбулась.

Свої вимоги представник позивача обґрунтувала тим, що Компанія «Метиглоу холдінгс ЛДТ» була виключена зі складу учасників ТОВ «КУА «Парангон» на підставі нотаріальної копії договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КУА «Парангон» від 03 листопада 2014 року, який нібито посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин В.Г. Представник позивача зауважила, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин В.Г. копія вищевказаного договору не посвідчувалась, оскільки позивачем не надавались та не видавались будь - які довіреності ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин В.Г. в судовому засіданні проти задоволення вимог позову не заперечувала, додатково пояснила, що не вчиняла нотаріальних дій 20 серпня 2014 року щодо засвідчення перекладу тексту довіреності (Metyglow Holdsngs LTD), виданої ОСОБА_2, з англійської мови на українську, здійсненого перекладачем ОСОБА_3 та засвідчення справжності її підпису та не посвідчувала копії договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парангон» від 03.11.2014 року.

Судом встановлено, що відповідно до списку приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Литвин Валентина Геннадіївна працює за адресою: вул.. Шолом - Алейхема, 18 в місті Києві.

Відповідно до книги реєстрації нотаріальних дій 20.08.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин В.Г. було вчинено три нотаріальні дії, стороною яких був громадянин ОСОБА_4. В період часу з 31.10.2014 року по 07.11.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин В.Г. нотаріальні дії не вчинялись.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, вивчивши матеріали справи, зібрані по справі докази, заслухавши пояснення сторін, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач посилався на порушення прав Компанії «Метиглоу холдінгс ЛДТ», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парангон».

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вищевказана правова позиція була, висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» .

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Протягом судового розгляду стороною позивача не було доведено факту вчинення відповідачем нотаріальних дій щодо засвідчення перекладу тексту довіреності (Metyglow Holdsngs LTD), виданої ОСОБА_2, з англійської мови на українську, здійсненого перекладачем ОСОБА_3, засвідчення справжності її підпису та копії договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парангон» від 03.11.2014 року.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав шляхом звернення з позовом до приватного нотаріуса Литвин В.Г. не може бути визнаний судом таким, що призведе до відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 179, 202, 209, 212, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Компанії «Метиглоу холдінгс ЛДТ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Валентини Геннадіївни про визнання нотаріальної дії такою, що не відбулася залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя