Рішення № 58893404, 07.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 635/2084/16-ц Головуючий суддя І інстанції Панас Н. Л.

Провадження № 22-ц/790/4494/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- ОСОБА_3, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 01.07.2010 року по 21.03.2014 року він працював у відповідача на посаді водія автомобілю. Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Харкова 05 травня 2014 року з відповідача на його користь була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 9662 грн.14 коп. Заборгованість йому була виплачена у повному обсязі лише 03 грудня 2015 року. Тому, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 44242 грн.51 коп. та компенсацію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 32077 грн.05 коп.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2016 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фірма "Елавус ЛТД на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 44 242 (сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 51 коп., компенсацію втрати частини доходів, у зв"язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 17 309 (сімнадцять тисяч триста дев"ять) грн. 98 коп., а всього 61 552 (шістдесят одну тисячу п"ятсот п"ятдесят дві) грн.47 коп. Стягнути з ТОВ "Фірма "Елавус ЛТД" на користь держави судовий збір у розмірі 615 (шістсот п"ятнадцять) грн.52 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ "Фірма "Елавус ЛТД" ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, що суд не звернув уваги на пропущення позивачем строку для звернення до суду з таким позовом та судом неправильно розрахована компенсація на нараховану але не виплачену заробітну плату .

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обовязок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обовязку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 01.07.2010 року по 21.03.2014 року на посаді водія автомобілю (а.с.9).

Він був звільнений з роботи 21 березня 2014 року на підставі ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

У день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати.

Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Харкова 27 березня 2014 року, з відповідача на користь позивача була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 662 грн.14 коп. (а.с.4).

Як вбачається з витягу про рух коштів по особовому рахунку позивача, сума заборгованості по заробітній платі, яка була стягнена на його користь судовим рішенням, була виплачена йому 03 грудня 2015 року.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2без поважних причин пропустив тримісячний строк на звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, перебіг якого починається з ухвалення судового наказу про стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати, є безпідставними.

Згідно розяснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з якими непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12. 2011 року.

Установлено, що повний розрахунок із позивачем був проведений лише 03 грудня 2015 року. З позовом він звернувся 01. 03. 2016 року із дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпПУ.

Таким чином, доводи відповідача про пропущення позивачем строку на звернення до суду з позовом є безпідставними.

Розрахунок заборгованості проведений судом першої інстанції з дотриманням вимог постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням становила: за листопад 2013 року - 1 708 грн.22 коп., за грудень 2013 року - 1 405 грн.73 коп. (а.с.8).

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача буде становити 72 грн.41 коп. (1 405 грн.73 коп. +1 708 грн.22 коп.) : 43 робочі дні.

Відповідач прострочив виплату позивачеві заробітної плати на 611 днів. Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 44 242 грн.51 коп. (72 грн.41 коп. х 611 днів).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у звязку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасну виплату заробітної плати становить 7 005 грн. 05 коп., а не 17 309 грн.98 коп., як послався суд першої інстанції.

Так, індекс споживчих цін за період невиплати звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КзпПУ складає 1, 725%.

Величина приросту індексу споживчих цін з березня 2014 р. по листопад 2015 року складає 172, 50% - 100% = 72, 50%

Сума компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати суми у розмірі 9662 грн. 14 коп. за березень 2014 року грудень 2015 р. становить ( 9 662, 14 грн. х 72, 50%) / 100% = 7 005, 05 грн.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити розмір компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати до 7005, 05 грн., в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Посилання відповідача на те, що сума виплат, які передбачені ст. 117 КЗпП України не є заробітною платою не спростовують висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача середного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2016 року змінити.

Зменшити розмір компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, стягнутий з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_2, з 17 390 грн. до 7 005, 05 грн..

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» на користь держави, з 615 грн. 52 коп. до 512 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_4