Рішення № 58893358, 06.07.2016, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1411/16-ц

2/703/921/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2016 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Калашника В.П.

за участю секретаря Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання правочину незаконним, а довіреність недійсною,

установив:

1 березня 2016 року ОСОБА_3 надала довіреність ОСОБА_2 на представництво її інтересів.

ОСОБА_1, посилаючись на те, що на час вчинення правочину ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і надала ОСОБА_2 довіреність на представництво її інтересів під його впливом, звернулася до суду і просить визнати вказаний правочин незаконним, а довіреність недійсною.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, надавши заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі. ОСОБА_2 надав заперечення, в яких пояснив, що ОСОБА_3 не визнана обмежено дієздатною чи недієздатною особою, твердження позивача про вплив з його боку є надуманими і нічим не підтвердженими, надання довіреності не порушує особистих інтересів інших осіб і не перешкоджає реалізовувати будь-які законні права. В задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не зявилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

1 березня 2016 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 довіреність строком на три роки, якою уповноважила його бути її представником у всіх судах, а за виникненням необхідності в інших установах, підприємствах, організаціях, з метою захисту її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. На момент вчинення правочину ОСОБА_3 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Довіреність надавала добровільно, вона відповідала її волі, вчинена у встановленій законом письмовій формі. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не суперечить інтересам будь-яких осіб. Довіреність підписана сторонами і посвідчена нотаріусом, що свідчить про однакове розуміння ними значення, умов правочину та його правових наслідків.

Згідно ст. 225 ЦК України првочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може предявити її опікун.

Позивачем не надано доказів щодо призначення її опікуном ОСОБА_3, також нею не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 недієздатна, а тому вона не має процесуального права на звернення до суду з таким позовом.

Водночас наданий позивачем акт судово-психіатричної експертизи, за результатами якої зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 виявляє прояви хронічного стійкого психічного розладу у формі органічного психічного розладу судинного ґенезу після перенесених повторних мозкових інсультів, з проявами парціального недоумства і з параноідною симптоматикою через що на теперішній час вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, не може бути використаний як доказ у цій справі, оскільки рішення по справі, в якій проводилася експертиза, судом не ухвалено.

ОСОБА_3 з позовом про визнання довіреності недійсною не зверталась і своєї позиції щодо цього не виклала.

Отже, довіреність видана з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і є чинною, підстав припинення представництва судом не встановлено, як і підстав для визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, ст. 215, 216, 225, 226 ЦК України, керуючись ст. 60, 88, 109, 213, 215 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання правочину незаконним, а довіреність недійсною відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Головуючий: В. П. Калашник