Ухвала суду № 58890318, 11.07.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3351/16-ц

№ 2/639/1333/16

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2016р. Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.,

при секретарі Слюсаревій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Департамент праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В позовній заяві позивач також просить звільнити її від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, мотивуючи тим, що вона має статус внутрішньо переміщеної особи, на даний час не має постійного заробітку та самостійно виховує дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 82 ЦПК України, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Аналіз вказаних норм ЦПК України та Закону України"Про судовий збір"свідчить про те, що суд може звільнити сторону від сплати судових витрат, враховуючи її майновий стан.

При цьому особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

До матеріалів позовної заяви позивачем на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві щодо звільнення позивача від сплати судового збору, не долучено жодних доказів на підтвердження тяжкого матеріального стану позивача.

Разом з тим, в силу вимог частини 3 статті 82 ЦПК України суд оцінює майновий стан сторони, при цьому з документів, які були подані разом з позовом, неможливо встановити реальний майновий стан позивача.

Таким чином, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують її тяжкий майновий стан.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У звязку з наведеним, відмова позивачу у задоволенні необґрунтованої заяви про звільнення від сплати судового збору, як це передбачено законом, а саме ст. 82 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, з огляду на вищевикладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, не підтверджене доказами, у звязку з чим не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 82 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Департамент праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя