Ухвала суду № 58889878, 11.07.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_4 про часткове скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про часткове скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що застосовані заходи забезпечення позову є недоцільними. Суд мав з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову та його співрозмірність із заявленими вимогами, які просить застосувати позивач.

Стверджує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував інтереси лише позивача та не врахував інтереси інших осіб, права яких стали порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову та накладенням арешту на нерухоме майно відповідача по справі.

Доводить, що рішенням Рівненського міського суду від 03 серпня 2015 року по справі № 569/8755/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» повністю та стягнуто на користь банку з нього шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 жовтня 2012 року, реєстровий № 3077, а саме: на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, розташований на ній двоповерховий житловий будинок № 1 та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме: гараж, огорожа, замощення, а також

________________

Справа № 569/14991/14-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_6

Провадження № 22-ц/787/1292/2016 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

жилий будинок зі всіма невід»ємними його приналежностями, який має загальну площу 233,1 кв.м., житлову площу 79,9 кв.м. та знаходиться за адресою м.Рівне, вул.В.Стуса, будинок 1.

Вважає, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане майно має бути частково скасована в частині арешту на житловий будинок по вул. В.Стуса, 1 в м.Рівне, оскільки порушує його право та право банку на виконання умов іпотечного договору щодо продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов»язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул.Стуса, буд.1 в м.Рівне.

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 місцевий суд виходив з того, що відповідач не виконав рішення суду від 07.11.2014 року по даній справі, а тому не відпали обставини, що стали причиною накладення такого арешту. Крім того, банк має право в порядку ст.114 ЦПК України звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна у разі його реалізації у порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно дост. 151 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Положеннястатті 154 ЦПК Українипередбачають, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу; питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі; неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в межах суми позову 359124, 22 грн, а саме: накладено арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул.Стуса, буд.1, в м.Рівне, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 3115 від 22.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та квартиру № 57, яка розташована в м.Києві, бульвар Кольцова, буд.14-А, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності від 15 березня 2012 року.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 377754 грн 22 коп, з яких 332810 гривень сума позики, 38644 грн 14 коп інфляційні втрати, 6300 грн 08 коп 3% річних. Вирішено питання про судовий збір.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 09 грудня 2014 року.

20 квітня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 569/14991/14-ц (а.с.45).

14 травня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_9 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47506106 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду № 569/14991/14-ц від 20.04.2015 (а.с.46).

12 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій вказував, що вартості забезпеченого арештом майна у вигляді квартири № 57, яка розташована в м.Києві, бульвар Кольцова, буд.14-А достатньо для забезпечення виконання рішення суду від 07.11.2014 року про стягнення коштів на користь ОСОБА_5, а тому в цій частині ухвалу від 07.11.2014 року про забезпечення позову в межах суми позову 359124,22 грн слід залишити без змін. Просив скасувати частково заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул.Стуса, буд.1 в м.Рівне. В іншій частині ухвалу від 07.11.2014 року залишити без змін.

Відповідно до ст.154 ЦПК України та п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволенні вимог позивача.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення суду з 2014 року і до цього часу так і не виконано, а отже потреба в застосуванні заходів забезпечення позову не відпала, тому скасування заходів забезпечення позову є передчасним.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що накладаючи арешт на домоволодіння відповідача (боржника) ОСОБА_4, судом не було порушено прав іпотекодержателя ПАТ "Державний ощадний банк України", оскільки останній не позбавлений права у разі необхідності звернутися до суду з позовом про скасування арешту з метою реалізації іпотечного майна.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, вони фактично зводяться до апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 07.11.2014 року, яка є чинною та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала є законною і обґрунтованою. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: С.В. Хилевич

ОСОБА_3