Ухвала суду № 58889256, 11.07.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання - Мельник С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_5 про роз»яснення судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2016 року заяву ОСОБА_5 про роз»яснення заочного рішення суду від 07.11.2014 року задоволено.

Роз»яснено ОСОБА_5, що заочним рішенням у справі № 569/14991/14-ц на його користь присуджено до стягнення із ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 05 квітня 2013 року в іноземній валюті (борг обчислено в іноземній валюті) з визначенням еквівалентної їй суми в національній валюті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що заочним рішенням від 07 листопада 2014 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 377754 гривень 22 копійки, з яких 332810 гривень сума позики, 38644 гривень 14 копійок інфляційні втрати, 6300 гривень 08 копійок 3% річних.

Стверджує, що щодо можливості стягнення сум в іноземній валюті Пленум ВСУ в абз.3 п.14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз»яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК, ч.3 ст.533 ЦК, Декрет № 15-93).

Доводить, що зміст пред»явленого до виконання виконавчого листа співпадає з резолютивною частиною рішення, в якій присуджено до стягнення суму в національній валюті.

________________

Справа № 569/14991/14-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_6

Провадження № 22-ц/787/1292/2016 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Також вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_5 не є суб»єктом валютних операцій стосовно стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом та допустив фактично зміну рішення та внесення в нього нових даних, що суперечать даним в рішенні від 07.11.2014 року та виконавчому листі про примусове стягнення. Крім того, дане рішення набрало законної сили і позивач у встановленому порядку його не оскаржив, тобто погодився з ним та зазначеною сумою.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в роз»ясненні рішення.

В запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду колегія суддів приходить до висновку про її задоволення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5, місцевий суд виходив з обґрунтованості даної заяви та того, що рішення по справі не виконано.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їх заявою постановляє ухвалу, в якій роз"яснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

В силу зазначеної норми процесуального права роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 377754 грн 22 коп, з яких 332810 гривень сума позики, 38644 грн 14 коп інфляційні втрати, 6300 грн 08 коп 3% річних. Вирішено питання про судовий збір.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 09 грудня 2014 року.

20 квітня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 569/14991/14-ц (а.с.45).

14 травня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_8 винесено

постанову про відкриття виконавчого провадження № 47506106 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду № 569/14991/14-ц від 20.04.2015 (а.с.46).

24 березня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції із заявою про роз»яснення судового рішення, в якій вказував, що в мотивувальній частині рішення суду від 07.11.2014 року суд зазначив, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 23000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення 07.11.2014 року становить 14,47 грн за долар США, тобто 332810 грн та нараховані інфляційні і 3% річних. Також, згідно договору позики від 05.04.2013 року ОСОБА_9 отримав позику в розмірі саме 23000 доларів США. Проте, у резолютивній частині рішення суду від 07.11.2014 року, суд не зазначив, що стягненню підлягає 23000 доларів США, а лише його гривневий еквівалент 332810 грн, 38644 грн - інфляційні втрати та 6300,08 грн - 3% річних.

Просив роз»яснити рішення, вказавши, в якій валюті визначена сума боргу ОСОБА_4 в рішенні Рівненського міського суду від 07.11.2014 року та чи зобов»язаний державний виконавець керуватися нормами статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює порядок виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті при примусовому виконанні рішення Рівненського міського суду від 07.11.2014 року та виконавчого листа від 20.04.2015 року.

Проте, резолютивна частина рішення, яку заявник просить роз'яснити, є проста, доступна, зрозуміла, така що не припускає іншого тлумачення, не викликає ускладнення або неможливість виконання рішення.

Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю.

В резолютивній частині рішення суду від 07.11.2014 року чітко зазначено про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів у національній валюті України - гривні, іншого тлумачення не припускається.

Також місцевий суд не звернув увагу на зміст заяви про роз"яснення рішення суду, в якій заявник зазначає в тому числіі на незгоду із резолютивною частиною судового рішення, що не може бути виправленошляхом постановлення ухвали про роз»яснення рішення суду.

Так, згідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов"язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, однак правом на апеляційне оскарження рішення суду ОСОБА_5 не скористався, рішення є чинним та набрало законної сили.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про роз»яснення рішення суду, суд фактично змінив його суть, що є неприпустимим.

З огляду на вказане, не підлягає задоволенню і клопотання про роз"яснення чи зобов"язаний державний виконавець керуватися нормами статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює порядок виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті при примусовому виконанні рішення Рівненського міського суду від 07.11.2014 року та виконавчого листа від 20.04.2015 року

Враховуючи вищевикладене підстави для роз»яснення рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року відсутні, оскільки рішення суду є зрозумілим, та не містить недоліків, що ускладнюють його реалізацію, рішення відповідає вимогам, зазначеним у статтях 215-217 ЦПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2016 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз»яснення заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: С.В. Хилевич

ОСОБА_3