Рішення № 58866841, 11.07.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Максимчук З.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

за участі: позивача, третьої особи та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали та роботи житлового будинку, виключення зі складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу, житлового будинку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру компенсації вартості спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Березнівського районного суду від 27 квітня 2016 року первісний позов задоволено частково:

- Визнано автомобіль "Volkswagen Jetta", д.р.н. ВК 2563 АІ, спільною сумісною власністю, що набута сторонами у шлюбі.

- Стягнуто з відповідача на користь позивача 121, 80 гривень судового збору.

- В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено:

- Виключено зі складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу, незавершений будівництвом житловий будинок №6 по вулиці Незалежності в с. Яринівка Березнівського району Рівненської області.

- Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали і роботи житлового будинку №6 по вулиці Незалежності в с. Яринівка Березнівського району Рівненської області.

Зустрічний позов задоволено:

- Зменшено розмір компенсації вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу, на суму у 10 600 гривень.

У поданій апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови позивачу в первісному позові, в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 покликалася на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального і матеріального права.

На її обґрунтування зазначала про хибність висновків суду щодо правомірності договору суперфіцію, що укладений між відповідачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Вважала цей договір нікчемним, оскільки укладено 10 вересня 2006 року, а зареєстровано Реєстраційною службою Березнівського районного управління юстиції лише 8 вересня 2014 року, тобто під час розгляду справи судом. Крім того, таке твердження суперечить ч. 1 ст. 102 (1), ст. 125 ЗК України, ч. 1 ст. 182, ст. 395 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (втратила чинність 1 січня 2013 року).

Крім того, державний акт на право приватної власності на землю зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю під №010658700016 19 грудня 2006 року, тобто станом на день укладення 10 вересня 2006 року договору суперфіцію ОСОБА_2 не мав правовстановлюючого документу на землю і не був власником ділянки.

Безпідставними є і доводи третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, адже квитанції про придбання будівельних матеріалів містять виправлення з "Харчук І." на "ОСОБА_3В.".

Оскільки рішенням Березнівського районного суду від 16 липня 2014 року встановлено, що отримані ОСОБА_2 грошові кошти від ОСОБА_4 не були витрачені в інтересах сім'ї, а також відсутня оформлена в письмовій формі згода ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2 договору позики, тому вважала відсутніми підстави для зменшення розміру компенсації вартості спільного майна подружжя.

З огляду на норми ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 331 ЦК України спірний житловий будинок з рівнем будівельної готовності 97% підлягає поділу між сторонами з розрахунку по 1\2 частині за кожним.

Її участь та участь її родичів у будівництві будинку стверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

З цих підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1\2 частину будівельних матеріалів та обладнання, в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку особистою власністю та в частині задоволення позову ОСОБА_2 про зменшення розміру компенсації вартості спільного майна подружжя, а також ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позов задовольнити повністю, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в позові відмовити.

В частині визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя просила залишити без змін.

Іншими особами та в іншій частині рішення суду не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки спірний незавершений будівництвом житловий будинок побудовано ОСОБА_3 згідно з укладеним ним договором суперфіцію із відповідачем як власником земельної ділянки. Ця обставина виключає підставність вимог позивача про визнання спірного обєкта спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки автомобіль "Volkswagen Jetta" визнано обєктом спільної сумісної власності подружжя, однак речі і матеріали на суму 10 600 гривень придбані відповідачем особисто за його кошти та передані позивачу, тому компенсацію останній за спірний транспортний засіб зменшено на цю суму.

В звязку з задоволенням позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали і роботи спірного житлового будинку та виключено їх зі складу спільного майна подружжя.

Зменшуючи розмір компенсації вартості спільного майна подружжя сторін, суд зважив на існування обставин, встановлених рішенням суду в іншій справі, а тому зарахував 10 600 гривень, що витрачені відповідачем на придбання речей під час шлюбу і переданих на користь позивача, в рахунок компенсації за її частку в спірному автомобілі.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Матеріалами справи встановлено, що 21 червня 1997 року по 23 червня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей.

Під час шлюбних відносин 26 серпня 2005 року ОСОБА_2 за рішенням Яринівської сільської ради Березнівського району надано земельну ділянку площею 1790 кв.м з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вулиці Незалежності, 6, в с. Яринівка Березнівського району.

19 грудня 2006 року право власності відповідача на земельну ділянку було підтверджено виданим Яринівською сільською радою державним актом серії ЯД №281541 (а.с. 21; т. 1).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Між тим, ще 25 березня 2004 року Яринівською сільською радою Березнівського району вже було прийнято рішення, яким дозволено ОСОБА_2 проектування на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0, 18 га в с. Яринівка Березнівського району по вулиці Незалежності у відповідності з державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 176; т. 1).

Відповідно до "Будівельного паспорта на забудову земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку по вулиці Незалежності в с. Яринівка Березнівського району" забудовником вказаний він же (а.с. 170; т. 1).

12 липня 2007 року архітектором Березнівського району йому погоджено проект одноповерхового одноквартирного житлового будинку загальною площею 90 кв.м, жилою 54 кв.м (а.с. 182-190; т. 1).

Решта проектно-дозвільної і будівельно-технічної документації виготовлена та погоджена також на ім'я відповідача (а.с. 170-181; т. 1).

З висновку експерта №51215\1_ЗО від 22.01.2016 року судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що рівень будівельної готовності незавершеного будівництвом житлового будинку №6 по вулиці Незалежності в с. Яринівка Березнівського району складає 97%. Ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку №6 по вулиці Незалежності в с. Яринівка Березнівського району становить 842 946 гривень (а.с. 19-40; т. 2).

Стаття 60 СК України передбачає належність дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На а.с. 62-63; т. 1, міститься договір від 10 вересня 2006 року, за умовами якого відповідач передав третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у безстрокове безоплатне користування з правом здійснення будівництва житлового будинку земельну ділянку площею 1790 кв.м у с. Яринівка Березнівського району по вулиці Незалежності, кадастровий номер 560489500:01:001:0006, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 8 вересня 2014 року право ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 191-192; т. 1).

Тобто зазначений правочин носить ознаки договору суперфіцію (ст. 102-1 ЗК України, ст. 413 ЦК України).

Однак право суперфіцію виникає у правокористувача лише у разі державної реєстрації його права.

Так, державна реєстрація права забудови чужої земельної ділянки є обовязковою, оскільки відповідно до ст.ст. 331 і 334 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації згідно із законом, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, договір суперфіцію вважається укладеним з моменту внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому договір суперфіцію між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 слід вважати укладеним з 8 вересня 2014 року, тобто з часу його державної реєстрації.

Правова позиція Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2710цс15, вказує, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, обєкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обовязки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Згідно з абз. другим ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На час вчинення договору суперфіцію рівень будівельної готовності спірного незавершеного будівництва, яке складається з незавершеного будівництвом житлового будинку літ. "А-1", прибудови "а" загальною площею 171, 8 кв.м, та вхідного ганку "а-1" площею 13, 1 кв.м, вартістю 842 946 гривень, становив 97%. Тому саме в цій частині спірне майно є обєктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між сторонами з розрахунку по 1\2 частині за кожним із них.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за автомобіль "Volkswagen Jetta", д. р. н. ВК 2563 АІ, який придбаний 6 вересня 2007 року сторонами під час спільного проживання однією сім'єю у шлюбі, то з нею як з обґрунтованою погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідач не заперечив і не спростував доводів позивача про те, що вартість автомобіля складає 20 000 гривень.

З огляду на викладені обставини на користь ОСОБА_1 слід стягнути із ОСОБА_2 10 000 гривень компенсації за спірний автомобіль, в звязку з чим на нього припиняється право спільної сумісної власності подружжя і він залишається в особистій власності останнього.

Отже, первісний позов є доведеним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Пункт 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає обовязкову державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, в т.ч. і права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Оскільки право суперфіцію виникло в ОСОБА_3 8 вересня 2014 року, тому у нього не було правових підстав вимагати визнання права власності на будівельні матеріали та роботи спірного незавершеного будівництвом житлового будинку, що складають 97%, і виключення зі складу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, цих 97% незавершеного житлового будинку.

Необґрунтованими є і вимоги зустрічного позову про зменшення розміру компенсації вартості спільного майна подружжя.

Так, у судовому засіданні в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відповідач повністю визнав те, що отримані ним 3 000 доларів США позики він використав в інтересах сім'ї. Зокрема, на морський відпочинок із сім'єю, будівництво септика, купівлю відеокамери, мікрохвильової печі, пральної машини, провода, квадрата металевого, плит та проведення певних будівельних робіт.

Наведене вбачається з рішення Березнівського районного суду від 16 липня 2014 року, що набрало законної сили, і не заперечуються самим відповідачем (а.с. 85-87; т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, підстав для зменшення розміру компенсації вартості автомобіля "Volkswagen Jetta" не встановлено.

З доводами представника відповідача про відсутність протягом 2004-2008 років механізму, який дозволяв би здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не можна погодитися, адже ОСОБА_3 сам визнав у засіданні апеляційного суду, що за державною реєстрацією прав на підставі договору суперфіцію він звернувся лише у вересні 2014 року. Тобто сама по собі неможливість юридично реалізувати право на державну реєстрацію не вказує про правомірність договору суперфіцію до його реєстрації.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Cправедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Як убачається, районний суд при вирішенні спірних правовідносин уваги на викладені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України понесені і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 Тому з ОСОБА_2 слід стягнути 4 530, 96 гривень судового збору (243, 60 гривень за предявлення позову + 4 287, 36 гривень за подання апеляційної скарги).

Спонуканням для ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Перегляд рішення суду в іншій частині унеможливлюється правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України щодо меж перевірки апеляційним судом доводів апеляційної скарги.

На підставі ст.ст. 331, 334 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2710цс15, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду від 27 квітня 2016 року частково скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершене будівництвом будинковолодіння з рівнем будівельної готовності 97%, яке складається з незавершеного будівництвом житлового будинку літ. "А-1", прибудови "а" загальною площею 171, 8 кв.м і вхідного ганку "а1" площею 13, 1 кв.м, вартістю 842 946 гривень, що знаходиться в с. Яринівка Березнівського району Рівненської області по вулиці Незалежності, 6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва будинковолодіння, з рівнем будівельної готовності 97%, яке складається з незавершеного будівництвом житлового будинку літ. "А-1", прибудови "а" загальною площею 171, 8 кв.м і вхідного ганку "а1" площею 13, 1 кв.м, вартістю 1\2 частини будинковолодіння 421 473 гривень, що знаходиться в с. Яринівка Березнівського району Рівненської області по вулиці Незалежності, 6.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень компенсації вартості спільного майна подружжя.

ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали та роботи житлового будинку, виключення зі складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу, житлового будинку.

Залишити без задоволення зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення компенсації вартості спільного майна подружжя.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 530 (чотири тисячі пятсот тридцять) гривень 96 копійок судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції (про визнання автомобіля спільним сумісним майном подружжя) залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: