Рішення № 5888766, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/28414.09.09 За позовом           Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Карандаш Продакшн»

Про                     стягнення 848088,66 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 по довіреності № 4443 від 09.06.2009р.

Від відповідача          не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карандаш Продакшн»113756,66 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 734332,00 грн. неустойки у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди жилого приміщення № 01/10 від 01.10.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. порушено провадження у справі № 36/284, розгляд справи призначено на 05.08.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 0508.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2009р.

В судовому засіданні 14.09.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 14.07.2009р. та від 05.08.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ, № 543773, наданій позивачем, та 22.07.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 7945462.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карандаш Продакшн»(далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди жилого приміщення № 01/10 від 01.10.2008р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування квартиру № 81 загальною площею 292,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 22-А для розміщення офісу.

На виконання умов договору позивач за актом прийому-передачі від 01.10.2008р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлене договором приміщення.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту підписання договору до 30.09.2009р. (п. 5.1 договору).

Договір, відповідно до п. 5.2 договору, припиняє свою дію, зокрема, у випадку дострокового розірвання за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору орендар зобов’язується своєчасно та в повному обсязі не пізніше 2-го числа кожного місяця сплачувати орендодавцю орендну плату за поточний місяць в розмірі, еквівалентному 6800 євро за курсом Національного банку України, який діє на момент сплати орендної плати. Валютою платежу по даному договору є національна валюта України –українська гривня.

Згідно з п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди жилого приміщення № 01/10 від 01.10.2008р. від 24.12.2008р. сторони дійшли згоди щодо дострокового розірвання договору з 31.01.2009р. Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 1 орендар зобов’язався сплатити орендарю за користування жилим приміщенням за період з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. суму в гривні в розмірі, еквівалентному 6 800 євро за курсом Національного банку України, який діє на момент сплати, а також за період з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. суму в гривні в розмірі, еквівалентному 6 800 євро за курсом Національного банку України, який діє на момент сплати. Оплата здійснюється протягом 60-ти банківських днів з дня укладення додаткової угоди.

Відповідач, в порушення умов додаткової угоди до договору, не сплатив в повному обсязі орендні платежі за грудень 2008 року та січень 2009 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 113756,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 01/10 від 01.10.2008р. та додаткової угоди № 1 24.12.2008р. в частині плати за користування приміщенням за період з грудня 2008 року по січень 2009 року виконав неналежним чином, сплативши лише 33898,00 грн., і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 113756,66 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 01/10 від 01.10.2008р. та додатковій угоді № 1 24.12.2008р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 113756,66 грн.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

При укладенні додаткової угоди № 1 24.12.2008р. сторони дійшли згоди (пункт 2), що орендар зобов’язався до 31.01.2009р. звільнити квартиру і повернути її орендодавцю за актом прийому-передачі в тому ж стані, в якому вона була передана орендарю 01.10.2008р. з урахуванням нормального зносу.

Суд приходить до висновку, що договір оренди нежилого приміщення № 01/10 від 01.10.2008р. припинив свою дію з 31.01.2009р.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.          

Відповідно до п. 2.2.4 договору орендар зобов’язаний протягом трьох днів після закінчення строку дії даного договору повернути за актом приймання-передачі орендодавцю квартиру в тому ж стані, в якому вона була передана орендарю, з урахуванням нормального експлуатаційного зносу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнив, оскільки акт приймання-передачі приміщення сторонами не підписаний, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, таким чином відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець, згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач обов’язку щодо повернення орендованого майна, покладеного на нього відповідно до договору та закону, не виконав, оскільки безпідставно користувався приміщенням з лютого по липень 2009 року, з нього, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню неустойка в розмірі 734332,00 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку неустойки.

Витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 8480,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн., на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карандаш Продакшн»(01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 16/13, літ. А, код ЄДРПОУ 34980588) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1, 01001, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 113756 (сто тринадцять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 66 коп. заборгованості, 734332 (сімсот тридцять чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 00 коп. неустойки, 8 480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                   Трофименко Т.Ю.