Ухвала суду № 58886107, 30.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/507/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 146 (123) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016 року м. Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Іванова Д.Л.,

суддів Поступайло Н.В., Олексієнко І.С.

секретаря Верещагіної В.В.,

за участю прокурора Клевцової В.О.,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120170001217 від 05 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2016 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підприємця, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., за ч.1 ст.146 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобовязано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, зявлятись для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 2500, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 17775, 60 грн. витрат на правову допомогу .

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 04 вересня 2015 року точного часу слідством не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного спяніння на території домоволодіння, розташованого с. Калинівка, Кіровоградського району Кіровоградської області по вул. Кільцева, 31, під час сварки з ОСОБА_5, умисно, з неприязні наніс останньому кулаком правої руки три удари в обличчя, після чого за допомогою наручників ОСОБА_4 скував руки ОСОБА_5 проти його волі, відтягнув останнього до погрібної ями, розташованої на території вказаного домоволодіння, де посадив ОСОБА_5 на краю ями та натиснув вістрям вил в область правого стегна, а також змушував спуститися на дно.

Вказаними діями ОСОБА_4 затримав ОСОБА_5 на території зазначеного вище домоволодіння та упродовж певного часу позбавляв його можливості залишити цю територію, що позбавило ОСОБА_5 можливості вільного переміщення та вільного вибору місця перебування.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо обох очей, з саднами на верхній та нижній повіці, садна на правому стегні, синця на правому стегні, які згідно висновку експерта №1333 від 07 вересня 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вказаний вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_4 за ч.1 ст. 146 КК України та закрити провадження за відсутністю в діях його підзахисного складу даного кримінального правопорушення, вказуючи про необєктивність та неповноту у зясуванні судом фактичних обставин цієї справи та оцінки доказів, які на думку сторони захисту свідчать про те, що ОСОБА_4 при затриманні ОСОБА_5 на незначний проміжок часу діяв в стані крайньої необхідності, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами, а також показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Крім того, на думку сторони захисту судом при ухваленні обвинувального вироку не враховано, що територія домоволодіння ОСОБА_7І не огороджена та не охороняється, а тому у потерпілого ОСОБА_5 при бажанні була можливість вільно пресуватись та залишити її без будь-якого фізичного примусу або психологічного тиску з сторони ОСОБА_4

Також адвокат зазначає про те, що протоколи огляду місця події та предмету від 05 вересня 2015 року, оформлені слідчим у присутності понятого ОСОБА_10, який є власником домоволодіння на території якого проводились слідчі дії і який в подальшому, в порушення вимог ч.7 ст. 223 КПК України був допитаний в якості свідка є неналежними та недопустимими доказами, оскільки ОСОБА_11 не давав дозволу на проведення слідчих дій.

Таким чином, захисник стверджує, що в діях його підзахисного ОСОБА_4 з обєктивної та субєктивної сторони відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України, у звязку з чим ОСОБА_4 слід виправдати, а провадження в справі закрити.

Заслухавши доповідача, провівши за клопотанням захисника судове слідство в обсязі дослідження протоколів огляду місця події та огляду предмету від 05 вересня 2015 року, протоколу слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого, а також висновків судово-медичних експертиз, в дебатах думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на законність та обгрунтованість вироку суду, захисника-адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4, які повністю підтримала апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 125 та ч.1 ст.146 КК України.

Так, даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_4, суд на обґрунтування своїх висновків послався на сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, а також показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та ч.1 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_5, а також доведеність його винуватості виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_4 04 вересня 2015 року, під час вживання на території домоволодіння ОСОБА_7, розташованого в с. Калинівка, Кіровоградського району Кіровоградської області по вул. Кільцева, 31 спиртних напоїв, умисно, з неприязні, наніс ОСОБА_5 три удари кулаком правої руки в обличчя, після чого за допомогою наручників скував ОСОБА_5 руки і утримував останнього на краю погрібної ями із застосуванням вил, натиснувши вістрями на стегно правої ноги.

Підставою кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 146 КК України стали обєктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку, під час юридичної оцінки яких були зясовані: місце - погрібна яма, огородженої території домоволодіння ОСОБА_7, спосіб незаконного позбавлення волі - застосування фізичного насильства стосовно психічно хворого ОСОБА_5, психологічне залякування, пригнічення його волі та подолання опору, засоби -застосування наручниківта вил, що у сукупності позбавило ОСОБА_5 можливості вільно залишити це місце, мотив злочинної поведінки ОСОБА_4 неприязнь та приниження психічно хворого ОСОБА_5, зневага до моральних принципів під впливом алкоголю.

Як пояснив обвинувачений ОСОБА_4,під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, факт нанесення потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень та вирок суду в частині кваліфікації його дій за ч.1 ст. 125 КК України він не оспорює, однак стверджує, що в тій ситуації захищався він нападу ОСОБА_5 і за допомогою наручників, в такий спосіб заспокоїв його, умислу на позбавлення волі ОСОБА_5 не мав.

Зазначені посилання обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються дослідженими по справі доказами, в тому числі дослідженими апеляційним судом даними протоколу слідчого експерименту від 10 жовтня 2015 року з фототаблицями, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5 ( а.с. 101-109), згідно з яким ОСОБА_5 на місці, у присутності понятих детально розказав і показав, як і при яких обставинах ОСОБА_4 наніс йому тілесні ушкодження та утримував на краю погрібної ями за допомогою вил, а також висновками судово-медичних експертиз № 1333 від 07 вересня 2015 року та № 1555\1333 від 16 жовтня 2015 року про кількість, характер, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_5, яким суд першої інстанції дав належну та обєктивну оцінку, про що змістовно та обгрунтовано зазначив в оскаржуваному вироку.

Очевидно, що ОСОБА_4 шляхом застосування фізичного насильства, наручників без ключа та вил, намагаючись заштовхнути ОСОБА_5 у погрібну яму,подолав його волю, можливість чинити опір та вільно залишити територію домоволодіння ОСОБА_7, що свідчить про наявність як з обєктивної так і субєктивної сторони у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України.

Факт того, що ОСОБА_5 вдалося втекти з місця його побиття та незаконного утримання, на думку колегії суддів не звільняє ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та не виключає наявність у його діях складу вказаного кримінального правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_4 скував руки ОСОБА_5 за допомогою наручників та утримував останнього на краю погрібної ями із застосуванням вил, натиснувши вістрями на стегно правої ноги - діяв в стані крайньої необхідності, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються показаннями самого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11, а також оголошеними та дослідженими письмовими доказами, яким суд першої інстанції, під час розгляду справи, відповідно до вимог ст. 94 КПК України дав належну та обєктивну оцінку.

Крім того, суд першої інстанції ретельно перевіряв доводи сторони захисту про недопустимість протоколів огляду місця події та предмету( наручників) від 05 вересня 2015 року, які покладені в основу обвинувачення та вироку суду, порушення права на справедливий суд, які по суті та своїм змістом аналогічні тим, що викладені в апеляційній скарзі та обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо неповноти та упередженості досудового слідства та необєктивності суду у дослідженні доказів, на думку колегії суддів констатується стороною захисту з формальних підстав, а обвинувачений ОСОБА_4,в такий спосіб намагається уникнути кримінальної відповідальності за скоєння умисного, середньої тяжкості кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2016 року в кримінальному провадженні № 12015120170001217 від 05 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 та ч.1 ст. 146 КК України - без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ: ( підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2