Рішення № 58886097, 06.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1405/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Франко В. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого :судді Франко В.А.,

суддів : Белінської І.М, ОСОБА_2

за участю секретаря Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в житловому будинку шляхом вселення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом, до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в житловому будинку шляхом вселення.

Просила ухвалити рішення , яким усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням в жилому будинку, позначеному в технічному паспорті від 28 листопада 2011 року літерами «Д», «Д1», «д», «д1», «Ж», «Н», який знаходиться на території домоволодіння за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103, власником якого є ОСОБА_7 шляхом вселення позивачів у вищевказаний будинок. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позов обґрунтувала тим, що починаючи з 2008 року разом з колишнім чоловіком ОСОБА_10 та спільними неповнолітніми трьома дітьми- Владиславом, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 постійно проживали в будинку, який знаходиться в дворі домоволодіння за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103. Вона була зареєстрована в ньому зі згоди відповідача з 7.10.2010 року, а діти з моменту народження.

За згодою із власником будинку вона, її колишній чоловік та їх діти починаючи з 2008 року проживали в жилому будинку, який позначений в технічному паспорті на домоволодіння літерами «Д», «Д1», «д», «д1», «Ж», «Н», займали кімнати «3-3, «3-4», «3-5», «3-6», «3-8», «3-8» та постійно користувалися місцями загального користування туалетом, душовою кімнатою, кухнею, газовою плитою, водопроводом, паровим опаленням. Вона зі своїми батьками приймали участь в розбудові та облаштуванні казаного будинку на протязі всього часу проживання.

За рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2015 року шлюб між нею та ОСОБА_10 було розірвано і він намагається утворити сім»ю з іншою жінкою в будинку, де проживає вона з дітьми.

Відповідач спочатку пропонував їй та дітям добровільно переселитися до іншого будинку в цьому ж домоволодінні, , який складається із двох кімнат але без зручностей, а потім її з дітьми фактично вигнали з будинку, погрожуючи розправою, у разі повернення до будинку.

На даний час вона з дітьми проживає у своїх батьків за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 43.

Вважає, що згідно вимог ст.402 та ч. 1 ст. 405 ЦК України вона та її діти є членами сімї власника будинку за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103 та мають право постійного проживання у вказаному будинку, а дії відповідача чинять перешкоди в користуванні житлом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4М, яка представляє інтереси трьох неповнолітніх дітей відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з неї судовий збір на користь держави в сумі 487 грн..коп.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_11, який представляє інтереси ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, зокрема, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що будинок, де позивач проживала з сім»єю не введений в експлуатацію, та що вона не є членом сім»ї відповідача та не вела з ним зі своєю сім»єю спільного господарства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_5 та іі представник ОСОБА_11 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Зокрема послались та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 18.05.2016 року, згідно якого за позивачем та трьома неповнолітніми дітьми визнано право постійного проживання в спірному будинку.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_10 заперечив проти доводів апеляційної скарги, погоджуючись з рішенням суду.

Пояснив, що позивач, його колишня дружина, з якою він розірвав шлюб, добровільно виселилась з дітьми з домоволодіння його батька по вул. Чернишевського ,103. Перешкод в користуванні житлом їй ніхто не чинив. Та не ображав, як вона намагається довести.

Зазначає, що дійсно, у звязку з тим, що було відрізано газове опалення, позивачці не можливо було готувати їжу, прати, робити інші побутові речі, тому вона і виїхала до своєї матері.

Визнає ту обставину, що позивач та їх неповнолітні діти мають право на проживання у спірному домоволодінні, проте його батько, власник цього домоволодіння не погоджується на її проживання у домоволодінні.

Зазначає, що позивач ніколи не була членом сім»ї його батька- власника домоволодіння. Ніколи з батьком їхня сім»я, коли були ще в шлюбі не вели спільне домашнє господарство

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в установлених межах відповідно до ст..303 ЦПК України, та обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку, що сім»я позивача не були членами сімї власника будинку. 27 липня 2015 року в добровільному порядку позивач з дітьми виїхала з приміщення, а відповідач, як власник будинку згоду на її вселення не надає, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог позивача про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в спірне приміщення її самої та неповнолітніх дітей.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України). Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК.

Судом першої інстанції встановлено, що власником домоволодіння № 103 по вул.Чернишевського у м. Кіровограді є відповідач ОСОБА_7 на підстві свідоцтва про право на спадщину , та договору-купівлі-продажу(а.с. 141-153).

Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином відповідача ОСОБА_7- ОСОБА_10 з 16.03.2001 року по 30 .01.2015 рік (а.с.13).

Від шлюбу мають неповнолітніх трьох дітей- синів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_5 відповідно 1999, 2009 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-9)

В листопаді 2008 року зі згоди відповідача, власника домоволодіння, позивач вселилася разом з чоловіком ОСОБА_10 та на той час двома неповнолітніми дітьми, до окремого приміщення, придатного до проживання, яке було реконструйовано з літньої кухні, розташованого на території домоволодіння по вул.Чернишевського, 103 у м. Кіровограді, та з 07.10.2010 року зареєструвала в ньому своє місце проживання.

Ксерокопією паспорта підтверджується, що позивач в період з 18 серпня 2001 року по 07 жовтня 2010 року була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (де проживає мати позивача), а з 07.10.2010 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 5-6 ).

Відповідно до довідки квартального комітету №11 Ленінського району м. Кіровограда від 14.01.2015 року за адресою вул.. Чернишевського 103 корп.2 проживають ОСОБА_7, його син ОСОБА_10, його невістка ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.(а.с.128).

Відповідно до ст..156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

30 січня 2015 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда було розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с.13).

Як вбачається, між позивачем ОСОБА_3, колишнім чоловіком ОСОБА_10, та колишнім свекром- відповідачем по справі ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки, про що свідчать матеріали справи, а саме висновок за результатами проведення перевірки Кіровоградського ВП УНП в Кіровоградській області від 29.02.2016 року за зверненням ОСОБА_10 про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за подання заяви, яка містить неправдиві відомості (а.с.166) та ухвала слідчого судді від 14 грудня 2015 року на скаргу ОСОБА_4М.(а.с.169).

У звязку з тим, що у позивача в 2015 році сімейні відносини із сином відповідача погіршилися ,ОСОБА_7, як власник домоволодіння, почав заперечувати її право на проживання в належному йому будинку.

Встановлено, що 27 липня 2015 року ОСОБА_3, забравши речі виїхала разом з дітьми в інше помешкання до будинку своєї матері за адресою вул. Чернишевського 43 в м. Кіровограді.

Представник позивача не заперечував ту обставину, що між ним, його батьком та його колишньою дружиною - позивачем по справі склалися напружені стосунки, проте зазначає, що позивач добровільно виїхала з будинку, а його батько, як власник цього будинку не дає згоди на її вселення.

Зазначає також, що перешкодою в проживанні в спірному будинку позивача з дітьми було також відключення газопостачання в будинку, що призвело до певних незручностей позивачу та дітям в життєдіяльності. Проте заперечує, що відключення було з ініціативи відповідача.

З акту про порушення Правил надання населенню послуг з газопостачання від 04 червня 2015 року та акту про відключення газопостачання від 05.06.2015 року, складеними ВАТ «Кіровоградгаз», вбачається, що було виявлено самовільне втручання в систему газопостачання шляхом заміни котла пар «Термо» на котел «Атон». (а.с.167-168).

Відмовляючи в позові суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач та її неповнолітні діти не були членами сімї власника будинку відповідача ОСОБА_7 так як у побудованому обєкті на території домоволодіння відповідача саме з власником постійно спільно не проживали та не вели з ним спільного господарства, а так само не мали взаємних прав та обовязків.

Позивач була членом сім»ї ОСОБА_10 з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі, та від якого мають спільних дітей, при цьому ОСОБА_10 власником будинку по вул. Чернишевського 103 у м. Кіровограді не був та не є.

Крім того, між відповідачем як власником будинку та ОСОБА_3 договір найму житла не укладався, відповідач надав згоду на проживання позивачу та неповнолітніх дітей в належному йому майні лише у звязку з тим, що позивач перебувала у шлюбі з його сином ОСОБА_10

Суд також зазначив у рішенні, що приміщення, яке було переобладнано (реконструйовано) відповідачем на території домоволодіння по вул. Чернишевського, 103 у м. Кіровограді з сараю та літньої кухні в приміщення для проживання в ньому, в якому за згодою відповідача проживала позивач ОСОБА_3 зі своєю сімєю- чоловіком ОСОБА_10 та трьома неповнолітніми дітьми не введено в експлуатацію, йому не присвоєна окрема адреса, воно не є зареєстрованим, що підтверджується також даними технічного паспорта, виготовленого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» станом на 28.11.2011 року.

Проте з цим погодитись не можна, оскільки з огляду вищезазначеного технічного паспорта, виготовленого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» станом на 28.11.2011 року на домоволодіння за адресою віл. Чернишевського 103 кв.2 де будинок за літерами «Д» та «Д1» в якому постійно проживала позивач зі своєю сім»єю , узаконений як «житловий будинок» на підставі Декларації «К Д142120 від 26.01.2012 року (а.с.11).

Встановлено, що відповідач, як власник домоволодіння визначив проживання позивача разом з її сім»єю у будинку, позначеному літерами «Д», «Д1» в технічному паспорті.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, зокрема, право користування, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Матерали справи містять рішення колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року яким визнано за ОСОБА_3 та трьома неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 право постійного проживання в будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Особа, яка має право користування житлом,вправі звернутись за захистом свого права до власника житла, якщо їй фактично чиняться перешкоди в користуванні спірним житлом.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні житлом шляхом вселення її та неповнолітніх дітей у будинок.

Керуючись ст.ст.303, 304,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2016 року в частині відмови у вселенні ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення до житлового будинку за адресою : вул. Чернишевського 103 в м. Кіровограді.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір на користь ОСОБА_3 в сумі 487 грн.20 коп.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча суддя : В.А. Франко

Судді : І.М. Белінська

ОСОБА_2