Рішення № 58884193, 30.06.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1851/16-ц

2/357/1330/16

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Білоцерківський міський відділ Управління державної міграційної служби у Київській області, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 у грудні 2014 року звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.08.2002 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєструвала свою дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онуку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, онуку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та зятя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. З вересня 2013 року відповідач ОСОБА_2 припинив проживання в її квартирі. Дочка позивачки ОСОБА_3 25 грудня 2013 року розірвала шлюб з відповідачем у справі ОСОБА_2, а 20 травня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким визнав відпо відача особою, що втратила право користування житловим приміщенням, та відповідача було знято з реєстраційного обліку. Відповідач оскаржив дане рішення суду, яке в подальшому 08 грудня 2014 було скасовано рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області, і на даний час за відповідачем залишилось право на користування житловим приміщенням - квартирою позивача, тому позивачка знову звер нулась до суду з указаним позовом, яким просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Ураховуючи викладене та те, що на час звернення до суду з даним позовом відповідач проживає в м. Фастові Київської області, не є членом її сім"ї, та не проживає в квартирі більше року, але залишив за собою право проживання в її квартирі, оскільки попереднє судове рішення було скасовано, позивачка просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування вищевказаним житловим приміщенням.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представник позивачки ОСОБА_6 надав суду заяву про уточнення позовних вимог позивачки в якій посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 (як бувший член сім»ї - зять) фактично не проживає без будь-яких поважних причин в квартирі АДРЕСА_12 з жовтня 2013 року. Відповідач фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 зі своєю новою дружиною - ОСОБА_7 з якою ОСОБА_2 уклав шлюб 09.09.2014 року. Колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області 08.12.2014 року було скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.05. 2014 року про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом, тому за відповідачем залишилось право на користування спірною квартирою до 08.12.2014 року. Починаючи з 08.12.2014 року і по 05.05.2016 року відповідач ОСОБА_2 без будь-яких поважних причин в квартирі АДРЕСА_13 не з»являється, квартирою не цікавиться, своїх речей не зберігає, квартплату не сплачує. Той факт, що відповідач ОСОБА_2 формально зареєстрований в квартирі позивачки створює для останньої ряд складнощів, в т.ч. на спірну адресу приходять повідомлення банківських установ про борги, турбують колектори. З 08.12.2014 року по 05.05.2016 року пройшло 17 місяців, тобто більше одного року, як відповідач без будь-яких поважних причин відсутній у квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_1, між власником спірної квартири і бувшим членом її сім»ї відсутні будь-які домовленості щодо збереження права на житло понад один рік. Представник позивачки ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_3, а також ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 підтримав вищевказані уточнені позовні вимоги позивачки.

Представник позивачки ОСОБА_3 до суду не з»явилася, про день і час розгляду справи була належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила. ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.06.2016 року підтримувала вищевказані уточнені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1, та надавала суду пояснення.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з»явилася, про день і час розгляду справи була належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_8 до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, направив суду письмові заперечення відповідача на позовну заяву в яких ОСОБА_8 просив розглядати справу без участі ОСОБА_2 та/або його представника. У письмових запереченнях ОСОБА_8 просив залишити позов ОСОБА_1 без задоволення. ОСОБА_8 був присутній у судовому засіданні 15.06.2016 року надавав суду пояснення по позову, та вказав, що вищевказані уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 він не визнає і просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був належ ним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 29.03.2016 року постановленою не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до журналу судового засідання було залучено до участі в справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_9, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_14

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.06.2016 року підтримувала вищевказані уточнені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1, та надавала суду пояснення.

Третя особа ОСОБА_1. до суду не з»явилася, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, надала суду заяву в якій просила справу розглянути у її відсутності, у заяві просила задовольнити вищевказаний позов ОСОБА_1

Представники третіх осіб Білоцерківського міського відділу Управління державної міграційної служби у Київській області, Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1, до суду не з»явилися, про день і час розгляду справи були належним чином повідомлені, причину няевки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється влас ником квартири під АДРЕСА_15, що підтверджується копією договору купівлі продажу квартири від 16.08.2002 року, який посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І. та зареєстрований в реєстрі за №1-3888. На вказаному договорі купівлі продажу міститься реєстраційний напис на правовстановлювальному документі про те, що квартира АДРЕСА_4 в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1, записаний у реєстрову книгу № 113 за реєстровим № 12868

02.09.2002 року.

Судом встановлено, що 29.08.2000 року ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Наведене вбачається із копії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2013 року по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Рішення набрало законної сили 09.01.2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 25.12.2013 року було ухвалено рішення згідно якого позов задоволено, та розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2, що підтверджується копією цього рішення. Рішення набрало законної сили 09.01.2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що з 06.09.2002 року у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані та проживають: позивачка, її дочка ОСОБА_11, якій після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_11, онуки позивачки: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 Також встановлено, що у вказаній квартирі з 06.09.2002 року і до вересня 2013 року постійно проживав відповідач по справі ОСОБА_2, у вказану квартиру останній вселявся як член сім'ї позивачки на правах зятя, ОСОБА_2 набув права користування вказаним житловим приміщенням та зареєстрував своє місце проживання в установленому законом порядку, а з вересня 2013 року ОСОБА_2 переїхав проживати до м. Фастова Київської області. Наведене підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім»ї та реєстрацію /форма №3/ виданої КП БМР ЖЕК №1 22.12.2014 року №6977, копією форми №16, та копією талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні /форма №4/, поясненнями учасників процесу.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року по справі №357/3900/14-ц 2/357/1848/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Білоцерківського МВ Управління ДМС в Київ ській області, КП Білоцерківської міськради ЖЕК №1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку було позов задоволено та визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_6. 10.06.2014 року вказане заочне рішення набрало законної сили.

Судом встановлено, що на підставі вищевказаного заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.05.2014 року Білоцерківським МВ УДМС України в Київській області 27.06.2014 року ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_14 Наведене підтверджується копією форми №16, та копією талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні /форма №4/.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 23.09.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.05.2014 року залишено без задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що заочне рішення Білоцерківського міськрайон ного суду Київської від 20.05.2014 року було скасовано колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області 08.12.2014 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не проживає в спірній квартирі з вересня 2013 року і цю обставину підтверджує й відповідач, тому на час ухвалення оскаржуваного рішення встановлений законом строк для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням не сплив. Згідно до ст. 319 ЦПК України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Таким чином рішення Апеляційного суду Київської області від 08.12.2014 року набрало законної сили 08.12.2014 року.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у ци вільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказую ться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому судом приймаються до уваги вищевказані обставини, які встановлені рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 08.12.2014 року, що набрало законної сили 08.12.2014 року.

З довідки з місця проживання про склад сім»ї та реєстрацію /форма №3/ виданої 22.12.2014 року за №6977 КП БМР ЖЕК №1 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_7 зареєстровані з 06.09.2002 року: ОСОБА_12 на, ІНФОРМАЦІЯ_9, її дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, її онучка - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, її онучка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 Аналогічні обставини також підтверджуються і довідкою з місця проживання про склад сім»ї та реєстрацію /форма №3/ виданою 16.03.2015 року за №1248 КП БМР ЖЕК №1

Судом встановлено, що після прийняття Апеляційним судом Київської області рішення від 08.12.2014 року, ОСОБА_2 не поновлював свою реєстрацію за адресою: АДРЕСА_8.

Згідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 зареєстрували шлюб 09.09.2014 року. Вказана обставина також підтвер джується копією актового запису про шлюб №327 від 09.09.2014 року вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськра йонного управління юстиції у Київській області.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути проти правно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з

підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом ст.ст. 64, 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах

вирішуються в судовому порядку.

Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 підтвердив те, що відповідач ОСОБА_2: не проживає у АДРЕСА_16 вересня 2013 року; забрав свої речі із спірної квартири у вересні 2013 року і його речі у вказаній квартирі відсутні; з червня місяця 2014 року проживає в АДРЕСА_17. ОСОБА_8 також підтвердив у суді, що ключів від дверей вказаної квартири у ОСОБА_2 не має, 27.06.2014 року ОСОБА_2 знято з реєстрації у спірній квартирі по рішенню суду, ОСОБА_2 не поновлював реєстрацію у вказаній квартирі після проголошення рішення Апеляційного суду Київської області від 08.12.2014 року, відповідач не являється членом сім»ї позивача, відповідач ОСОБА_2 не бажає користуватися спірною квартирою, але він має інтерес до вказаної квартири і він буде подавати до суду позов про визнання за ним права власності на частку у вказаній квартирі, оскільки він продав своє приміщення і надавав кошти для придбання спірного житлового приміщення.

Згідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в суді встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з вересня 2013 року не проживає у спірній квартирі, а проживає в іншому житловому приміщенні в м.Фастів, відповідачу не чинилися перешкоди у проживанні на спірній житловій площі. Наведене підтвердили в судовому засіданні представники сторін, третя особа ОСОБА_3, вказане вбачається і із заяви третьої особи ОСОБА_4, а також вказане підтверджується показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 Також наведене підтверджується актом про підтвердження факту не проживання особи за адресою реєстрації від 22.12.2014 року, копією акту від 17.03.2015 року, копією акту від 12.04.2016 року, копією заяви ОСОБА_2 до органу опіки та піклування від 28.11.2014 року, копією висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_19 ни та його відповідність інтересам дитини складеного Виконавчим комітетом Білоцерків ської міської ради від 14.09.2015 року за №2649/1-7, копією рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 20.02.2015 року за №43 «Про надання висновку до Білоцерківського міськрайонного суду про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2», копією висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Фастівської міської ради про доцільність та відповідність інтересам дитини позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_13, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_18 та проживає за адресою: АДРЕСА_19 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_16 від 20.02.2015 року №06-23/504, копією клопотання ОСОБА_2 судді Білоцерківського міськ районного суду Сливці В.В. від 27.11.2015 року, копією листа Фастівської міської ради на ім»я ОСОБА_2 від 04.12.2014 року №35.24474.

Крім вказаного, також встановлено, що відповідач витрат на утримання спірної квартири не несе і комунальні послуги останній не сплачує, а всі вказані витрати несе позивачка.

Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсут ності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у

відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих

мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Під час розгляду справи ні відповідач, ні його представник не посилалися на те, що відповідач був відсутній у спірному житловому приміщенні понад один рік з поважних причин в тому числі і з причин перебування ОСОБА_2 у службовому відрядженні для виконання особовим складом завдань визначених Законом України «Про боротьбу з теро ризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться наступні документи.

Згідно до копії довідки заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 14.02.2015 року №3/4-125 вбачається, що майор міліції ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначен ня «Миротворець» ГУМВС України в Київській області та з 10.02.2015 року по теперішній час відряджений у розпорядження керівництва антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

З відповіді на запит судді Білоцерківського міськрайонного суду Гапоненка А.П. т.в.о. начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 09.04.2015 року №3/вх.3060 вбачається, що ОСОБА_2 з 26.05.2014 року перебуває на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області. У періоди з 11.07.2014 року по 17.08.2014 року та з 10.02.2015 по 19.03.2015 року ОСОБА_2 перебував у відрядженні для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», і несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей.

Згідно до копії довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 19.05.2015 року №3/вх.4778 вбачається, що з 14.05.2015 року по теперішній час ОСОБА_2 знаходиться у службовому відрядженні для виконання особовим складом завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (наказ ГУ 943 дск від 13.05.2015 року).

Відповідно до копії довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 19.06.2015 року №3/4-576 вбачається, що з 14.05.2015 року по теперішній час ОСОБА_2 знаходиться у службовому відрядженні для виконання особовим складом завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (наказ ГУ 943 дск від 13.05.2015 року).

З копії довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 30.06.2015 року №3/вх.6898 вбачається, що з 14.05.2015 року по теперішній час ОСОБА_2 знаходиться у службовому відрядженні для виконання особовим складом завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (наказ ГУ 943 дск від 13.05.2015 року).

Відповідно до копії повідомлення командира ППСМОП «Миротворець» ГУМВС України в Київській області від 08.10.2015 року №405 ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно до копії відповіді начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24.04.2015 року №33/4199 на ім»я ОСОБА_3, Штабом АТЦ при СБУ в межах компетенції розглянуто заяву ОСОБА_3 щодо під твердження перебування майора міліції ОСОБА_2 у службовому відрядженні на території Донецької та Луганської областей в період з 11.07.2014 по 17.08.2014 та повідомлено, що наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 не залучався персонально до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та не відряжався в район її проведення.

З копії відповіді заступника начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.07.2015 року №33/8098 на ім»я першого заступника керів ника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника антитерорис тичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал-лейтенанта ОСОБА_20 копія якої направлена ОСОБА_3, вбачається, що Штабом АТЦ при СБУ в межах компетенції розглянуто заяву ОСОБА_3 з проханням перевірити дійсність перебування майора міліції ОСОБА_2 у службовому відрядженні на території Доне цької та Луганської областей з 14.05.2015 року по теперішній час, а також видачі довідок про його знаходження в районі проведення антитерористичної операції. В Штабі АТЦ при СБУ інформація зазначена у заяві відсутня. Також повідомлено, що запитувачу попередньо надавалася відповідь від 24.04.2015 року №33/4194 про те, що наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 персонально не залучався до проведення АТО.

Суд приймає до уваги вищевказані у рішенні суду: копію довідки заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 14.02.2015 року №3/4-125, відповідь на запит судді Білоцерківського міськрайонного суду Гапоненка А.П. т.в.о. начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 09.04.2015 року №3/вх.3060, копію довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 19.05.2015 року №3/вх.4778; копію довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 19.06.2015 року №3/4-576; копію довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області від 30.06.2015 року №3/вх.6898 про перебування ОСОБА_2 у відрядженнях для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», і несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей у наступні періоди: з 10.02.2015 по 19.03.2015 року; з 14.05.2015 року по 30.06.2015 року.

Суд вважає, що відомості, які містяться у копії відповіді начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 24.04.2015 року №33/4199 на ім»я ОСОБА_3, та копії відповіді заступника начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.07.2015 року №33/8098 на ім»я першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерал-лейтенанта ОСОБА_20, копія якої направлена ОСОБА_3, не спростовують відомості, які містяться у вищевказаних відповіді та копіях довідок виданих Управлінням кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області.

Однак суд не вбачає поважних причин для продовження пропущеного строку відсутності відповідача у спірній квартирі згідно до відомостей, які містяться у вищевказаних у рішенні суду відповіді та копіях довідок виданих Управлінням кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Київській області про перебування ОСОБА_2 у відрядженнях для виконання завдань, визначених Законом України «Про боро тьбу з тероризмом», і несення служби з охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей у наступні періоди: з 10.02.2015 по 19.03.2015 року; з 14.05.2015 року по 30.06.2015 року, оскільки як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 вибував у вказані відрядження не із спірної квартири, а з АДРЕСА_10, так як з червня місяця 2014 року відповідач проживав саме за зазначеною адресою, що ствердив представник відповідача ОСОБА_8 у суді.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення і необхідно визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_11, оскільки за ОСОБА_2, як за бувшим членом сім»ї позивачки, з 08.12.2014 року зберігалося право на проживання та користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_11 і реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому відповідач з 08.12.2014 року міг відновити свою реєстрацію у спірній квартирі, та проживати в ній, однак ОСОБА_2 без поважних причин був відсутній у спірному житловому приміщенні понад один рік, а саме з 08.12.2014 року до даного часу, між власником спірної квартири ОСОБА_1 і бувшим членом її сім»ї ОСОБА_2 відсутні будь-які домовленості щодо збереження права на житло понад один рік.

Суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_2 продав своє приміщення і надавав кошти для придбання спірного житлового приміщення, та про те, що у ОСОБА_2 є право власності на частку у вказаній квартирі і

він має наміри звернутися суду з позовом про визнання за ним права власності на частку у вказаній квартирі, оскільки ні відповідач, ні його представник ОСОБА_8 не надали суду належних та безспірних доказів на підтвердження вказаних заперечень, тоді як за припи сами ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_8 про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, так як ОСОБА_2 не являється членом її сім»ї, а тому в даному випадку не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 405 ЦК України, оскільки з листа Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року за №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти право відносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла. Якщо йдеться про колишнього члена сім»ї власника житлового приміщення, то спір підлягає вирішенню відповідно до ст. 405 ЦК України.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 317,319,321,383,405 ЦК України, ст.ст. 9,64,156 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року №2, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_11.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя А. В. Голуб