Рішення № 58884028, 06.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/8715/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/2834/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнило, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 23 листопада 2006 року уклали кредитний договір № ZPS0AU19030423, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 12649,89 доларів США на термін до 23.11.2011 p., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

ОСОБА_3 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у звязку з чим станом на 25 серпня 2015 року має заборгованість 29891,10 доларів США, яка складається з наступного:

- 5254,55 доларів США, що еквівалентно 116073,01 грн. - заборгованість за кредитом;

- 7076,27 доларів США, що еквівалентно 156314,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 506,16 доларів США, що еквівалентно 11181,07 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 376725,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 29891.10 доларів США, що за курсом 22.09 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.08.2015 року складає 660294,40 грн., за кредитним договором № ZPS0AU19030423 від 23.11.2006 року, та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на переривання строк позовної давності та звернення до суду у межах строку позовної давності, неправильне застосування норм ст.ст. 629, 1048, 1054 ЦК України, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.

ОСОБА_3 направив заперечення на апеляційну скаргу та просив розглянути справу за його відсутності ( а.с.136).

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд послався на те, що банк з позовом звернувся з пропуском позовної давності.

Разом з цим, суд дійшов суперечливих висновків у визначенні початку перебігу позовної давності та дати закінчення строку позовної давності. Так, у рішенні суд зазначив, що строк позовної давності закінчився, при цьому зазначив дві дати - 23.09.2014 р. 23.11.2014 р.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 23 листопада 2006 року уклали кредитний договір № ZPS0AU19030423, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 12649,89 доларів США на термін до 23.11.2011 p., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 1% в місяць за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач у забезпечення виконання кредитних зобовязань відповідно до договору від 23.11.2006 р. передав у заставу автомобіль JАС, модель: НFС1020К, рік випуску: 2006, тип ТЗ: Вантажний бортовий тентований, № кузова/шасі: LJ11КААВ066026684, реєстраційний номер: АР2338АР.

У звязку з невиконанням кредитних зобовязань ПАТ КБ «Приватбанк» у вересні 2011 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, і рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31 жовтня 2012 року звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPS0AU19030423 від 23 листопада 2006 року.

Отже,суд першої інстанції зробив правильний висновок, що з 29.09.2011 року з предявленням позову перервався перебіг позовної давності.

Разом з тим, не можна погодитися з визначенням судом першої інстанції з цієї ж дати початку перебігу позовної давності заново .

Розгляд справи за позовом про звернення стягнення на предмет застави на погашення заборгованості за кредитом закінчився ухваленням апеляційним судом Запорізької області рішення від 31 жовтня 2012 р. на користь банку.

Сукупність наведених обставин та норм закону дає підстави зробити висновок, що строк позовної давності переривався у зв'язку з пред'явленням 29.09.2011 року банком позову до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, проте перебіг строку почався заново з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, тобто з 1 листопада 2012 року. Отже, строк позовної давності закінчувався 1 листопада 2015 року. Банк звернувся з позовом 28 вересня 2015 р., тобто в межах позовної давності.

Таким чином, підстави для відмови у позові з підстав пропуску позовної давності були відсутні.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Наявне судового рішення про звернення стягнення на заставний автомобіль не виконано боржником, на припинення кредитних зобовязань у звязку з належним виконанням відповідач не посилався.

Оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином, відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України правовідносини сторін кредитного договору не припинені і відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).

Згідно ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями» здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснює свою діяльність, у тому числі валютні операції, на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 5 жовтня 2011 року, зареєстрованої Національним Банком України (а.с. 28).

Оскільки наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями і банк правомірно надав кредит в іноземній валюті - доларах США, то і сума боргу за кредитним договором та процентами підлягає визначенню в доларах США.

Станом на 25.08.2015 р. залишок непогашеного кредиту становить 5254,55 доларів США ( а.с. 4-5).

Банк заявив також вимоги про стягнення 7076,27 доларів США процентів, 506,16 доларів США комісії та пені в сумі 376725,51 грн.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Додержання принципу змагальності у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Згідно з нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57,58 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із розрахунку вбачається що сума 7076,27 доларів США визначена банком, виходячи з 12% та 29,36 % (колонки «5», «6», «8» та «11» розрахунку). Проте нарахування саме в такому розмірі процентів банк не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами, в позовній заяві не посилався на підстави нарахування відсотків у розмірі 29.6%.

Відповідно до п.1.1 договору розмір процентів за користування кредитом складають 1% в місяць, тобто 12% річних.

Отже, по 23.11.2011 р. проценти складають 1279,85 дол. США. (3021,65 -1741,80):

нараховано 3021,65 дол. США. із розміру 12%, колонка «5»,»8» розрахунку,

сплачено процентів за цей період1741,80 дол.США (колонка « 10» розрахунку ).

За період з 24.11.2011 р. по 25.08.2015 р. проценти складають 2371,83 грн., виходячи з 12% на прострочену суму 5254,55 доларів США (5254,55х12%:365= 1,73х1371 дн.).

Всього до стягнення сума процентів складає 3651,68 дол. США (1279,85+2371,83).

Заявивши вимогу про стягнення комісії в сумі 506,16 доларів США, банк також не обґрунтував заявлену суму ні в позовній заяві, ні в розрахунку. Розрахунок не містить взагалі ніякого нараховування комісії (з якого часу, на яку суму та в якому розмірі), у розрахунку відсутня колонка нарахування комісії.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже відповідно до чинного законодавства неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, пеня обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову.

Позов предявлено 28.09.2015, пеня може бути нарахована та стягнута, починаючи з 28.09.2014 р. Проте пеня за цей період з додержанням вищенаведених положень за кожний день прострочення виконання зобов'язання банком взагалі не нарахована та її розмір за відповідний період не визначено.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором станом на 25.08.2015 р. в сумі 8906,23 дол.США, яка складається із: заборгованості за кредитом 5254,55 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 3651,68 дол.США., а решта вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог п.п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015» (станом на дату подання позову) встановлено, що у 2015 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Згідно з п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними згідно із Законами № 4212-VI від 22.12.2011, № 590-VII від 19.09.2013; в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015, судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду дорівнює 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У відповідності до ст.88 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 29891.10 доларів США задоволено 8906,23 доларів США), в сумі 3319 грн. 26 коп.

Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою (заявлено 29891.10 доларів США задоволено 8906,23 доларів США) в розмірі 2651 грн. 18 коп.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 6970 грн. 44 коп.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 8906,23 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 5254,55 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 3651,68 доларів США

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 6970,44 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: