Рішення № 58884004, 07.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/12344/15Головуючий у 1-й інстанції Апаллонова Ю.В.Пр. № 22-ц/778/2685/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Каракуші К.В., Стрелець Л.Г.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради по Комунарському району про зобов'язання поліпшити умови проживання

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 міську раду поліпшити умови проживання ОСОБА_4, 1957р.н. шляхом надання житлового приміщення в межах встановлених діючим законодавством норм для родини із двох осіб з окремою ізольованою кімнатою.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії. Внаслідок робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, отримав хронічне психічне захворювання: шизофренію, параноїдної форми, шубообразна теча, та йому встановлено довічно 2 групу інвалідності. У 1993 році йому, як інваліду - чорнобильцю, як такому, що перебуває на квартирному обліку з 1989 року за місцем проживання в Жовтневій райадміністрації ОСОБА_3 міської ради із Фонду міської ради в позачерговому порядку була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (при наявності у володінні двокімнатної квартири АДРЕСА_2). Оскільки у них з дружиною підростали різнополі діти та позивач мав хворобу, потребуючу окремого проживання, то згідно з розпорядженням голови районної адміністрації по Комунарському району від 10.02.1998р. №30/1 його вдруге поставили на квартирний облік для одержання житла за місцем мешкання в Комунарській райадміністрації ОСОБА_3 міської ради. Згідно із актом комісії КП «Основаніє» від 20.08.2015р. на даний час в однокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 а позивач мешкає разом з дружиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Він, як хвора людина, і матір його дружини, як літня людина, потребують догляду з боку дружини, тому вони мешкають в однокімнатній квартирі втрьох. В двокімнатній квартирі проживають діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 зі своїми дітьми та онуками: ОСОБА_9, 2004 рн., ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 Його захворювання передбачене Переліком хронічних захворювань, за яких особи, які страждають цими захворюваннями, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї (Додаток №1 до Наказу МОЗ УРСР №52 від 08.02.1985 року «Про затвердження переліку хронічних захворювань, при наявності яких особи, що страждають цими захворюваннями, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї») та згідно висновку лікарняно-консультаційної комісії від 20.08.2003р. він потребує проживання в окремій кімнаті. Однак станом на теперішній час вимоги щодо поліпшення житлових умов місцевою владою не виконуються. Станом на 2010 рік він обліковувався під номером 53 в списку потребуючих поліпшення житлових умов. Однак, не дивлячись на те, що він користується правом першочергового одержання жилого приміщення, станом на 2015 рік опинився в списку загальної черги під номером 1254, а пільгової черги - під номером 717. Вважає перспективи отримати будь-коли окреме житло у позасудовому порядку безуспішними, тому вимушений звертатись до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року (а.с.64-66) позов позивача у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.70-73) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_12 адміністрація ОСОБА_3 міської ради через свого представника подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу позивача (а.с.85-87).

У судове засідання 07 липня 2016 року представники належним чином повідомлених апеляційним судом про час і місце розгляду справи (а.с.88-89) відповідачів ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_12 адміністрації ОСОБА_3 міської ради по Комунарському району не зявились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада про причини неявки свого представника апеляційний суд не сповістила.

ОСОБА_12 адміністрація ОСОБА_3 міської ради по Комунарському району у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просила розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності її представника (а.с.86).

При вищевикладених обставинах, колегія суддів ухвалила визнати неповажною причину неявки представника відповідача ОСОБА_3 міської ради, клопотання ОСОБА_12 адміністрації ОСОБА_3 міської ради по Комунарському району про розгляд цієї справи апеляційним судом за відсутністю її представника задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів за присутністю позивача ОСОБА_2 та представника останнього за довіреністю (а.с. 24) ОСОБА_13

Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, у тому числі позивача ОСОБА_2, який заявив клопотання про долучення до матеріалів цієї справи та врахування апеляційним судом при апеляційному перегляді цієї справи довідки МСЕК від 05.07.2016 року відносно ОСОБА_6, якій після ухвалення судом першої інстанції 06.04.2016 року оскаржуємого рішення у цій справі присвоєно 2 групу інвалідності через психічне захворювання, та у задоволенні якого було відмовлено апеляційним судом на підставі ст. 303 ч. 2 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.

В силу вимог ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення суду згідно зазначаються:

- встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносини;

- мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

- назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Встановлено, що суд першої інстанції правильно вирішивши дану справу по суті, відмовивши у задоволенні позову позивача у цій справі, правильно керувався ст. ст. 3,10-11, 60, 208, 212-215, 218 ЦПК України та, разом із тим, виходив із того, що ОСОБА_3 міська рада є неналежним відповідачем, позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, клопотання про заміну неналежного відповідача на належного позивачем у судовому засіданні не заявлялося, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 міської ради, оскільки позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Хоча, при цьому судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії. Внаслідок робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, отримав хронічне психічне захворювання: шизофренію, параноїдної форми, шубообразна теча та йому встановлено довічно 2 групу інвалідності (а.с.6-7).

У 1993 році йому як інваліду - чорнобильцю, як такому, що перебуває на квартирному обліку з 1989 року за місцем проживання в Жовтневій райадміністрації ОСОБА_3 міської ради із Фонду міської ради в позачерговому порядку була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_4 а у м. Запоріжжі (при наявності у володінні двокімнатної квартири АДРЕСА_5).

Згідно із розпорядженням голови районної адміністрації по Комунарському району від 10.02.1998р. №30/1 його вдруге поставлено на квартирний облік для одержання житла за місцем мешкання в Комунарській райадміністрації ОСОБА_3 міської ради (а.с.12-13, 46).

Згідно із актом комісії КП «Основаніє» від 20.08.2015р. (а.с.10) на даний час в однокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 36 а кв. 38 , а позивач мешкає разом із дружиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 В двокімнатній квартирі проживають діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 зі своїми дітьми та онуками: ОСОБА_9, 2004 рн., ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Захворювання позивача, передбачене Переліком хронічних захворювань, за яких особи, які страждають цими захворюваннями, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї (Додаток №1 до Наказу МОЗ УРСР №52 від 08.02.1985 року «Про затвердження переліку хронічних захворювань, при наявності яких особи, що страждають цими захворюваннями, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї») та згідно висновку лікарняно-консультаційної комісії від 20.08.2003 року (а.с.8) позивач потребує проживання в окремій кімнаті.

ОСОБА_2 вважає перспективи отримати будь-коли окреме житло у позасудовому порядку безуспішними.

Тому, в силу вимог ст. 3 ЦПК України ОСОБА_2, як особа, яка вважає, що відповідачами у цій справі ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_12 адміністрацією ОСОБА_3 міської ради по Комунарському району порушуються, не визнаються, оспорюються його права на поліпшення умов проживання, дійсно мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Оскільки, ОСОБА_2 в силу вимог ст. 20 ЦК України здійснює право на захист та, відповідно, обирає відповідача за своїм позовом, на свій розсуд.

Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Судовому захисту підлягає лише порушене право.

Суд в силу вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України має розглядати в межах заявлених позивачем у цій справі позовних вимог на підставі доказів сторін, яким надавати відповідну оцінку.

В силу вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач ОСОБА_2 та представник останнього не надали суду першої інстанції належних допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі, а саме, що зазначеними у позові позивачем ОСОБА_2 відповідачами порушуються, не визнаються, оспорюються його права на поліпшення умов проживання, та зокрема у такий спосіб, що це, у свою чергу, може бути підставою для зобовязання судом останніх поліпшити ці умови ОСОБА_2 саме за рішенням суду у цій справі.

Хоча підстави, передбачені ст. 61 ЦПК України, для звільнення позивача ОСОБА_2 від доказування у цій справі, відсутні.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити позивачеві у задоволенні його позову у цій справі саме за недоведеністю його позовних вимог, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову позивача.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України позивач у разі задоволення його апеляційної скарги лише частково при вищевикладених обставинах, не має права на компенсацію за рахунок відповідачів судових витрат, повязаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Також встановлено, що позивачем при подачі вищезазначеного позову до суду першої інстанції та вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду судовий збір не сплачувався взагалі, оскільки позивач, як особа, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 1, інвалід 2 групи довічно а.с.6-7), був звільнений від сплати останнього в силу вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову позивача.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_14ОСОБА_15