Рішення № 58879671, 05.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3796/16

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Процик М.В., Дрішлюка А.І.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и л а:

05.07.2013 року АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «Укрсиббанк») звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №11026861000 від 10.08.2006 року в рівних частках з кожного по 83 209,37 доларів США, що еквівалентно 665 092,49 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 10.08.2006 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №11026861000, відповідно до якого, ОСОБА_5 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 400000 доларів США до 10.08.2017 року під 14,05 % річних. В листопаді 2012 року стало відомо про те, що позичальник ОСОБА_5 помер, тому через Першу Одеську державну нотаріальну контору було направлено вимогу до спадкоємців про необхідність погашення боргу за кредитним договором, однак зобовязання добровільно не виконане, тому вони вимушені звернутися до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.03.2016 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №11026861000, відповідно до якого, ОСОБА_5 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 400 000 доларів США із зобовязанням повернення 10 серпня 2017 року з платою за користування кредитними коштами у розмірі 14,05 % річних, кошти були надані шляхом їх зарахування на поточний рахунок позичальника № 26209050297500.

19.10.2011 року ОСОБА_5 помер, зобовязання за кредитним договором залишилися невиконаними на суму 249 628, 13 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 247 643,26 доларів США; за відсотками з 01.10.2011 року по 18.10.2011 року - 1984,87 доларів США, що еквівалентно 665 092,49 грн.

04.03.2012 року через Першу Одеську державну нотаріальну контору банк направив вимогу до спадкоємців - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якій просив державного нотаріуса передати вимоги спадкоємцям померлого про необхідність погашення боргу за кредитним договором.

Вимога банку залишилися без задоволення, тому 05.07.2013 року він звернувся із позовом до суду (а.с.2,т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем не надано суду доказів про повідомлення спадкоємців про необхідність задоволення майнових вимог банку одноразовим платежем;

- до обовязку спадкоємців не входить повідомлення про смерть спадкодавця;

- право вимоги у позивача відсутнє, оскільки його права та законні інтереси на момент заявлення позову не порушені, не визнані, не оспорені;

- про смерть спадкодавця банк дізнався в листопаді 2011 року, тому пропустив строк предявлення вимог до спадкоємців;

- відсутня вина спадкоємців у невиконанні зобовязання за кредитним договором.

Проте погодитися із такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу ст. ст. 1216, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України з моменту смерті особи до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця, які належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому зобов'язання правонаступників спадкодавця-боржника перед кредитором виникають з моменту його смерті.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.

Спадкоємці зобовязані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Не заперечувалося сторонами, що про смерть ОСОБА_5 спадкоємці банк не повідомили.

Суд першої інстанції вважав встановленим, що про смерть позичальника банк дізнався в листопаді 2011 року, однак такий висновок не мотивував, при цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження отримання банком відомостей, окрім його звернення на адресу Першої Одеської державної нотаріальної контори із посиланням на те, що про смерть позичальника вони дізналися в листопаді 2012 року (а.с.25,т.1).

Таким чином, висновки суду щодо часу отримання кредитором відомостей про смерть боржника в листопаді 2011 року не відповідають обставинам справи, спадкоємцями не повідомлено банк про смерть спадкодавця, тому виходячи з обставин справи і не доведення зворотного, часом отримання банком відомостей слід вважати листопад 2012 року.

Із вимогами до спадкоємців шляхом звернення до нотаріальної контори банк звернувся 04.03.2013 року, тобто в межах шестимісячного строку, і у будь якому випадку до спливу строку предявлення вимоги за договором, відтак суд першої інстанції помилково вважав пропущеним кредитором строк звернення.

Не можна погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що предявлення вимог до спадкоємців через нотаріальну контору і ненадання доказів про направлення вимог про сплату одноразовим платежем, може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки норма ч.2ст.1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором.

Інформація банком про наявність претензій кредитора доведена до нотаріальної контори, органу, який відкриває спадкову справу і видає свідоцтва про право на спадщину, на час звернення, банк міг і не знати про субєктний склад спадкоємців, із спадкової справи (а.с.202,т.1) вбачається, що вимога банку була направлена приватним нотаріусом 19.03.2013 року на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, а відтак принаймні з того часу, вони були обізнані про наявність вимог кредитора, але не задовольнили їх добровільно.

Відтак між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

Право на предявлення вимог не обумовлено формою вини спадкоємців у невиконанні зобовязання, тому з огляду і на такі обставини висновки суду не ґрунтуються на законі.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, судом невірно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду як таке, що не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Як вбачається з спадкової справи, 16.08.2012 року ОСОБА_2 від свого імені та від імені малолітніх дітей звернулася із заявою про прийняття спадщини.

16.08.2012 року нотаріусом були видані свідоцтво про право на спадщину в рівних частках на імя ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.171,172,173т.1) та на автомобіль марки ОСОБА_6, 2004 року випуску по 1/3 кожній (а.с.174,175,176 т.1).

21.05.2013 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді земельної ділянки площею 0,036га, що розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянськи й район, Єгорівська сільська рада, масив «Мале-1», СТ «Схід», ділянка №409.

21.05.2013 року приватним нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину в рівних частках на зазначену земельну ділянку, при цьому вартість спадкового майна складає 28595 гривень (а.с.107,108,109,т.1).

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11.03.2014 року визнано недійсним та скасоване свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1, і за розясненнями суду право власності залишилося за ОСОБА_7, рішення набрало законної сили (а.с.243,т.1).

Таким чином, спадковою масою, на яке видане свідоцтво про право на спадщину, і в межах вартості якого можуть відповідати спадкоємці по боргах спадкодавця, є автомобіль, вартістю 99991 грн.19 коп. (а.с.169,т.1)., та земельна ділянка вартістю 28595 гривень (а.с.215 т.1).

Доказів на підтвердження наявності іншого майна на праві власності або іншої його вартості не надано, право на надання відповідних доказів сторонам розяснено, проте клопотань про призначення експертизи не заявлено, тому колегія виходить з оцінки вартості майна, яка підтверджена наявними доказами у спадковій справі та стала підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені яких діє ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11026861000 від 10 серпня 2006 року в сумі 128586 грн.19 коп. в рівних частках з кожного за рахунок вартості одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_5 майна: земельної ділянки площею 0,0636 га (кадастровий номер 51239814:0001:003:2649) за адресою Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада, масив «Мале-1», СТ «Схід», ділянка №409, вартістю 28595 гривень, автомобіля марки SUBАRU FORESTER, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 99991,19 гривень, в решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: