Постанова № 58874370, 08.07.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/729/16-а

Номер провадження 2-а/580/24/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді- Гури А. О.,

секретаря судового засіданняТкаченко Я. О.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Лебединського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 19 червня 1982 року по 3 вересня 1984 року він проходив військову строкову службу у в/ч п.п. 25982 в республіці Афганістан, де отримав мінно-вибухове поранення голови, лівої руки, ЗЧМТ, контузію.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1633 від 04.07.2013 року, військово-лікарською комісією було встановлено, що поранення, ЗЧМТ, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

30 жовтня 2013 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою МСЕК серії 10 ААВ № 591151 від 30.10.2013 року.

09.02.2016 року він звернувся до Сумського обласного військового комісаріату з заявою на отримання грошової допомоги, який, в свою чергу, направив зазначені матеріали до Міністерства оборони України, що підтверджується листом №11/375 від 12 лютого 2016 року.

У травні 2016 року ОСОБА_1 отримав витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 року № 20, з якого вбачається, що комісія Міністерства оборони України повернула на доопрацювання документи до Сумського обласного військового комісаріату у зв'язку з тим, що в наданих матеріалах немає підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

З даним рішенням він не згоден, тому звернувся до суду і просить визнати відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, протиправною, зобов'язати МО України здійснити йому нарахування одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення та зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат здійснити йому вищевказану виплату.

Представник відповідача - Сумського обласного військового комісаріату - надіслав до суду письмові заперечення, в яких пояснив, що Сумський ОВК не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, він лише приймає від позивача пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів для виплати одноразової грошової допомоги проводить її виплату громадянинові, якому призначено одноразову грошову допомогу. Сумський ОВК позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги не відмовляв, жодних документів, про прийняття Сумським ОВК рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивач не надає, подібних рішень не існує, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими. Виходячи з вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Міністерство оборони України надіслало заперечення, в яких просить відмовити в позові у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 19.06.1982 до 03 .09.1984 року проходив строкову військову службу. На день встановлення ОСОБА_1 інвалідності ( 30.10.2013 ) не існувало правової норми, яка б давала йому право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до п.6 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної на момент встановлення групи інвалідності, право на виплату грошової допомоги військовослужбовці строкової військової служби мали у разі поранення без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Зміни до ст.16 вищевказаного Закону набули чинності з 01.01.2014 року, тому вона, в редакції згідно з Законом від 04.07.2012 року № 5040-VІ, на ОСОБА_1 не може бути поширена. Крім того, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається на п.п.2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, в якому зазначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовцям строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам третьої групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, тобто на військовослужбовців строкової служби цей порядок не розповсюджується.

З цих підстав відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав:

Судом безспірно встановлено, що з 19 червня 1982 року по 3 вересня 1984 року ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у в/ч п.п. 25982 в республіці Афганістан і отримав посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1 від 12.10.98 року, що підтверджується записами у військовому квитку (а.с. 16-20).

Центральною військово-лікарською комісією МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв прийняте рішення № 1633 від 04.07.2013 року (витяг із протоколу засідання ( а.с. 8-10), встановлено, що множині міно-вибухові осколкові поранення голови, лівої руки, ЗЧМТ, контузія та захворювання які, відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1114/ж від 29.06.2013 року (а.с. 10), могли утворитись внаслідок вогнепальних поранень, отриманих у 1983 році, пов'язані з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

30 жовтня 2013 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою МСЕК серії 10 ААВ № 591151 від 30.10.2013 року ( а.с. 11-12).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 30.10.2013 року ІІІ групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до Сумського ОВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, який, в свою чергу, як встановлено судом, надіслав документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

Із витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 року № 20 (а.с.7) вбачається, що комісія повернула на доопрацювання документи до Сумського обласного військового комісаріату у зв'язку з тим, що в наданих матеріалах немає підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено п.п. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне:

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ, розділом ІІ якого встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 2 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 499 (далі - Порядок №499), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом, є 30.10.2013 року, оскільки ця дата зазначена у довідці МСЕК серії 10 ААВ №591151 від 30.10.2013 року як час, з якого ОСОБА_1 при огляді встановлена ІІІ група інвалідності ( а.с.12).

Пунктом 3 Порядку №499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби або до військкомату ( далі - уповноважений орган), визначені цим пунктом документи.

Приписами п.7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З викладеного слідує, що рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової допомоги належить до виключної компетенції розпорядника бюджетних коштів, яким є Міністерство оборони України.

Другий відповідач - Сумський обласний військовий комісар - виконав приписи Закону, але рішення не приймає, тому у задоволенні вимог позивача про зобов'язання його виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що відповідачем на момент розгляду справи фактично не відмовлено останньому у виплаті такої допомоги, а направлено подані позивачем документи на доопрацювання через не підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби.

Крім того, суд зазначає, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту.

Таким чином, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року №499.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії .

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гура А. О.