Постанова № 58873423, 06.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа№ 910/5729/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Стос В.К., Деревинська О.М.,

від відповідача - Войтенко А.І.,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016р.

по справі № 910/5729/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом державного підприємства «Енергоринок»

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

про стягнення 85 399 343,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь державного підприємства «Енергоринок» 80 625 851,42 грн. основного боргу, 3 984 905,21 грн. пені, 80 625,85 грн. штрафу, 403 129,26 грн. інфляційних втрат, 304 831,99 грн. 3% річних та 206 700,00 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/5729/16 змінити, а саме зменшити розмір неустойки на 50% та надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення неустойки на 12 місяців рівними частинами, починаючи з 01.06.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/2884/16 від 06.07.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.07.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. по справі №910/5729/16прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерего» надало додаткові пояснення, з яких вбачається, що останнім вживаються заходи щодо виконання своїх зобов'язань, що підтверджується платіжними дорученнями №895 від 19.05.2016р., №142114348 від 19.05.2016р.

Державне підприємство «Енергоринок» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.05.2014р. між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник) укладено договір №10430/01, за умовами якого ДПЕ зобов'язується продавати, а постачальник зобов'язується купувати та оплачувати електричну енергію, придбану з метою її подальшого продажу суб'єктам електроенергетики, які здійснюють господарську діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та іншими суб'єктам господарювання (ліцензіатам), що здійснюють постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, відповідно до умов цього договору. /а.с. 9/.

Згідно п. 3.7. договору по закінченню розрахункового місяця постачальник зобов'язаний до 16 годин 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надати до ДПЕ через уповноваженого представника акт прийому-передачі електричної енергії, погоджений НЕК.

Згідно п. 4.1. договору фактична вартість електроенергії, купленої постачальником у ДПЕ в розрахунковому місяці, розраховується за тарифом (ціною), що встановлюється відповідно до Постанови НКРЕ та Правил ОРЕ, та фактичного обсягу купівлі електричної енергії Постачальником в ДПЕ. (п. 3.7. цього Договору).

По акту купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2015р. позивач поставив відповідачу електроенергію на загальну суму 120 625 851,42 грн., акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток, без зауважень. /а.с. 17/.

Згідно п. 4.7. договору постачальник зобов'язаний здійснити остаточний платіж до 14 числа місяця, наступного за розрахунком.

Всупереч зазначеному, відповідач за отриману електроенергію розрахувався частково на суму 40 000 000,00 грн.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 5.1.4. договору сторони встановили, що в разі несплати постачальником за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 4.7. цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нараховувати пеню постачальнику у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачувати штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата постачальником пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку постачальника на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє постачальника від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи умов договору, позивач нарахував відповідачу за несвоєчасну сплату платежів пеню у розмірі 3 984 905,21 грн. та штраф у розмірі 80 625,85 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та перевіривши нарахування інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заперечень апелянта, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право на зменшення розміру неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначає, що стягнення неустойки на суму, що перевищує 1,1 млн. грн. при наявності дебіторської заборгованості ДП «Енергоринок» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» у сумі 156 760 921,13 грн. є несправедливим та неспівмірним збагаченням одного державного підприємства за рахунок іншого.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання апелянта про несправедливе та неспівмірне збагачення позивача, судом до уваги взяте бути не може, оскільки нарахування пені та штрафу відбулось відповідно до умов укладеного між сторонами договору, в цій частині договір не оскаржено.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому при оцінці доказів, що підтверджують зазначені обставини судам необхідно керуватися положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на своє скрутне фінансово-економічне становище.

При вирішенні відповідного питання поряд з можливими негативними наслідками для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, слід враховувати відповідні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, адже фінансова криза носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін у справі.

Заявником не подано належних та допустимих доказів належного виконання рішення у разі розстрочки виконання рішення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяв.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/5729/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/5729/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/5729/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна