Постанова № 58873278, 05.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 923/150/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ПАТ «Укртрансгаз» - ОСОБА_1- за довіреністю;

від ПАТ «Херсонгаз» - ОСОБА_2 за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2016 року

по справі №923/150/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз»

про стягнення 2788854,15грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.07.16р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

17.02.2016р. Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі позивач, ПАТ «Укртрансгаз») звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» (надалі відповідач, ПАТ «Укртрансгаз») в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 1799391,68грн. пені, 610951,27грн. штрафу, 3% річних 113456,40грн. та інфляційні втрати в сумі 265054,80грн. за прострочення зобов'язань за договором № 1109011074/Н41 від 27.09.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.09.2011р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз») та ПАТ «Херсонгаз» був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від №1109011074/Н41, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у січні-червні 2015 року. Проте відповідач не виконав свої зобовязання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у звязку із чим позивачем відповідачу були нараховані пеня, штраф, річні та інфляційні втрати у вищезазначених сумах.

З посиланням на норми ст.ст. 526,530, 536, 612,625, 903 ЦК України, ст.ст.193, ст.198 ГК України ПАТ «Укртрансгаз» просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

19.04.2016р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просив суд зменшити розмір відповідальності ПАТ «Херсонгаз» щодо стягнення пені.

29.04.2016р. ПАТ «Херсонгаз» подало суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2016р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково стягнуто з ПАТ «Херсонгаз» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 899695,84грн. пені, 265054,80грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 113456,40грн. з урахуванням 3% річних, 32668,55грн.. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 549, 551 ч.2 ст.625, ст.526 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.231, ч.6 ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України та вмотивовано тим, що на виконання умов Договору №1109011074/Н41 ПАТ «Укртрансгаз» надало у січні-червні 2015 року ПАТ «Херсонгаз» послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, які були оплачені відповідачем з порушенням строків їх оплати - за послуги надані у січні 2015 року допущено 24 дні прострочення, лютому 2015 року -28 днів прострочення, березні 2015 року - 50 днів прострочення, квітні 2015 року - 244 днів прострочення, травні 2015 року - 222 днів прострочення, червні 2015 року - 194 днів прострочення. Однак враховуючи, що Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011074/Н41 від 27.09.2011р., з урахуванням додаткових угод, не передбачено відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем у вигляді штрафу, позовні вимоги у вказаній частині, задоволенню не підлягають.

Крім того, з посиланням на приписи п.3 ч.1 ст.83 ГПК України суд першої інстанції зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50%, врахувавши ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та значний розмір пені, порівняно зі збитками, завданими позивачу несвоєчасним виконанням основного грошового зобов'язання.

Також, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції погодився з його правомірністю та обґрунтованістю, задовольнивши позовні вимоги ПАТ «Укртрансгаз» у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду від 29.04.2016р., ПАТ «Укртрансгаз» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- змінити оскаржене рішення в частині позовних вимог ПАТ «Укртрансгаз» щодо стягнення ПАТ «Херсонгаз» пені в розмірі 1799391,68грн., шляхом прийняття рішення щодо повного задоволення вказаних позовних вимог;

- скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7% штрафу в розмірі 610951,27грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити повністю вказану позовну вимогу.

- в іншій частині залишити рішення без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення в частині незадоволених позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав:

- стягнення штрафу в розмірі 7 % за прострочення виконання зобов'язань більш ніж на 30 днів є додатковою санкцією, яка застосовується до боржника у відповідності до положень ст. 231 ГК України при наявності відповідних правових підстав для цього. Обов'язкові умови для настання та застосування відповідальності у вигляді додаткового стягнення - штрафу у розмірі 7% від простроченої суми наявні та доведені доказами, що є в матеріалах справи, в зв'язку з чим твердження щодо безпідставності нарахування штрафу відповідно до ст.231 ГК України за прострочення виконання грошового зобов'язання є невірними;

- суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, на підставі чого протиправно та необґрунтовано задовольнив лише частково позовні вимоги щодо стягнення пені, зменшивши її розмір на 50 відсотків;

- наведені судом першої інстанції обставини (щодо зменшення пені до 50%) не вказують на те, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також судом проігноровано, що ступінь невиконання зобов'язання відповідачем є високим, причини такого неналежного виконання є неповажними та свідчать про наявність вини відповідача, який не намагався вчинити жодних дій щодо негайного припинення порушення зобов'язань, прострочення зобов'язань та наслідки їх порушення є значними, розмір стягуваної неустойки (штрафу, пені) відповідає таким наслідкам;

- посилання відповідача на відсутність грошових коштів у зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу населенням та підприємствами промисловості за іншими договорами не є підставою для зменшення розміру нарахованої позивачем пені. Протягом дії Договору відповідач жодного разу не повідомив позивача про причини неможливості своєчасного виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем. Систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду відповідно до ст.83 ГПК України застосувати положення ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України;

- порушення відповідачем визначеного діючим законодавством та Договором порядку здійснення розрахунків за послуги з транспортування природного газу спричинило зайві витрати позивача на закупівлю достатньої кількості газу для виробничо-технологічних витрат на забезпечення транспортування природного газу Замовника, шляхом залучення кредитних ресурсів від комерційних банків та сплати відсотків за користування відповідними кредитними коштами;

- при зменшенні розміру пені в два рази, господарський суд Херсонської області необґрунтовано та безпідставно надав перевагу інтересам відповідача, без врахування інтересів ПАТ «Укртрансгаз», яке є підприємством трубопровідного транспорту державного сектору економіки і має загальнодержавне значення, чим порушив положення ст. 233 ГК України, ст.ст. 509, 526, 551, 625, 629 ЦК України, прийшовши до висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2016р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 27.09.2011р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Газотранспортне підприємство), правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз» (Замовник) (наразі ПАТ «Херсонгаз») був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011074/Н41 (надалі Договір від 27.09.2011р.).

Відповідно до п.1.1 Договору від 27.09.2011р. Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору

Відповідно до п.1.2 Договору від 27.09.2011р. річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 143737,500тис.куб.м., у тому числі по місяцях:

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг січень квітень липень жовтень 32123,500 лютий травень серпень листопад 40543,000 березень червень вересень грудень 77950,000В подальшому, між сторонами Договору від 27.09.2011р. було укладено низку додаткових угод: №1 від 23.11.2011р., №2 від 23.11.2011р., № 3 від 29.09.2011р., №4 від 17.01.2013р., №5 від 17.03.2014р., №6 від 17.08.2014р. та №6/1 від 05.11.2014п., якими сторони, зокрема, змінювали плановий обсяг транспортування природного газу та місяці, протягом яких здійснювалось транспортування.

Відповідно до п.11.1 Договору від 27.09.2011р. (в редакції зі змінами, внесеними зазначеними додатковими угодами) цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Умови договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01.10.2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Херсонгаз» не заявляли одне одному про припинення дії договору або перегляд його умов, а отже Договір від 27.09.2011р. продовжує свою дію в частині надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами до 31.12.2016р.

Згідно із п.5.5 Договору від 27.09.2011р. що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

На виконання умов Договору ПАТ «Укртрансгаз» надало у січні-червні 2015 року ПАТ «Херсонгаз» послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, які були оплачені відповідачем з порушенням строків їх оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору від 27.09.2011р. надав ПАТ «Херсонгаз» послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу:

- у січні 2015 року на загальну суму 4782 955,12грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2015 № 01-15-1109011074/Н41;

- у лютому 2015 року на загальну суму 3647535,71 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2015 № 02-15-1109011074/Н41;

- у березні 2015 року на загальну суму 3186760грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2015 № 03-15-1109011074/Н41;

- у квітні 2015 року на загальну суму 5423260,40грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2015 № 04-15-1109011074/Н41;

- у травні 2015 року на загальну суму 1515404,92грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2015 № 05-15-1109011074/Н41;

- у червні 2015 року на загальну суму 1130703,08грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2015 № 06-15-1109011074/Н41.

ПАТ «Херсонгаз» в порушення п.5.5 Договору від 27.09.2011р. та приписів чинного законодавства здійснило оплату наданих протягом січня-червня 2015 року послуг з порушенням належного строку для їх оплати, чим здійснив прострочення виконання зобов'язань, а саме: за послуги надані у січні 2015 року допущено 24 дні прострочення, лютому 2015 року -28 днів прострочення, березні 2015 року - 50 днів прострочення, квітні 2015 року - 244 днів прострочення, травні 2015 року - 222 днів прострочення, червні 2015 року - 194 днів прострочення.

Відповідно до умов п. 7.3 Договору від 27.09.2011р. у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

В додатки до позовної заяви ПАТ «Укртрансгаз» надано розрахунки 3% та пені, розрахунок 7% штрафу та розрахунок суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів, відповідно до яких розмір пені та штрафу становить 1799391,68 та 610951,27грн., відповідно.

Згідно із ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Договору від 27.09.2011р., сторони при його укладенні не встановили відповідальність ПАТ «Херсонгаз» за порушення строків розрахунків за отримані послуги у вигляді 7% штрафу, отже стосовно стягнення такого штрафу правочин сторонами Договору не вчинявся.

Відповідно до розяснень, які містяться п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що сплата відповідачем заборгованості на виконання умов Договору від 27.09.2011р. є грошовим зобов'язанням, для стягнення штрафу на підставі положень статті 231 ГК України (на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог) підстави відсутні.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Херсонгаз» штрафу у розмірі 7% від заборгованості за транспортування природного газу за Договором від 27.09.2011р. задоволенню не підлягають.

За розрахунком позивача (правильність якого перевірена судом першої та апеляційної інстанції), розмір пені складає 1799391,68грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ПАТ «Херсонгаз» подало місцевому господарському суду клопотання про зменшення пені.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України, у п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснив, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до розяснень, які містяться у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п.1.2 Договору від 27.09.2011р. газ Замовника, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами,диференційованими залежно від річних обсягів споживання, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у чи в користуванні замовника.

Населення користується пільгами та субсидіями, які держава має сплачувати ПАТ «Херсонгаз» згідно спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Порядок перерахунків відповідних субвенцій з державного бюджету затверджено постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Як вбачається з матеріалів справи, перерахування ПАТ «Херсонгаз» субвенцій здійснювалося несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме: станом на 01.02.2015р. заборгованість склала 1180496,82грн.; станом на 01.03.2015р. - 920828,51грн.; станом на 01.04.2015р. - 838317,26грн.; станом на 01.05.2015р. - 1080693,46грн.; станом на 01.06.2015р. - 534 988,15грн.; станом на 01.07.2015р. - 716022,59грн. (а.с.145).

Крім того, та частина субвенції, які надавалися та затверджувалися спільним протокольним рішенням, перераховувалася в 2015 році із затримкою, а саме: за січень місяць затримка платежу склала 6 календарних днів; за лютий 6 днів; за березень 7 днів; за квітень 7 днів; за травень 14 днів; за червень 9 днів. Затримка зазначених платежів підтверджується банківською випискою.

Розрахунки з позивачем здійснюються відповідно до затвердженого алгоритму розподілення коштів, які надходять виключно на рахунки зі спеціальним режимом використання. Тобто, розподілення коштів на позивача безпосередньо пов'язано з рівнем розрахунку населення за спожитий природний газ.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.136-142), заборгованість населення по розрахункам за 2015 рік є наступною: станом на 01.02.2015 (за січень) 65 342 691, 86 грн.; станом на 01.03.2015 62 533 344,44 грн.; станом на 01.04.2015 48 034 522,45 грн.; станом на 01.05.2015 75 744 598,90 грн.; станом на 01.06.2015 78 399 199,03 грн.; станом на 01.07.2015 72 933 554,17 грн.; станом на 01.08.2015 47 072 095,79 грн.; станом на01.09.2015 41 235 490, 52 грн.; станом на 01.10.2015 33 825 272,23 грн.; станом на 01.11.2015 26 167 613, 37 грн.; станом на 01.12.2015 20 559 485, 51 грн.; станом на 01.01.2016 17 079 576,62 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №868 від 24.03.2015р затверджено нормативи перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "населення", на квітень 2015 року в розмірі 4,74% на відміну від попереднього 6,46%.

Така зміна пов'язана із збільшенням вартості природного газу для населення з 01.04.2015р.

Колегія суддів відзначає, що враховуючи ступінь виконання зобов'язання ПАТ «Херсонгаз», майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та значний розмір пені, порівняно зі збитками, завданими ПАТ «Укртрансгаз» несвоєчасним виконанням основного грошового зобов'язання, у суду першої інстанції були наявні усі правові підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені до 50%, від заявленої ПАТ «Укртрансгаз» до стягнення, тобто до суми 899695,84грн.

В іншій частині (стягнення 3% річних та інфляційних втрат) позовні вимоги вірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в Договорі від 27.09.2011р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже враховуючи несвоєчасне виконання ПАТ «Херсонгаз» зобовязання щодо оплати наданих послуг за Договором від 27.09.2011р., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу за Договором від 27.09.2011р. у відповідний період, коли мала місце несвоєчасна оплата на протязі січня-червня 2015 року, що складають за розрахунком ПАТ «Укртрансгаз» 113456,40грн.

Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Вищий господарський суд України у своєму листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначив про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. N23/466 та лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97р. N62-97р).

Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. містить наступні розяснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В додатки до позовної заяви ПАТ «Укртрансгаз» додано розрахунок інфляційних втрат за договором від 27.09.2011р., відповідно до якого інфляційні втрати складають 265054,80грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору від 27.09.2011р. та чинному законодавству, а отже і обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Укртрансгаз» в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Посилання скаржника на те, що господарський суд Херсонської області безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до розяснень, які містяться п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання. В даному ж випадку сплата відповідачем заборгованості на виконання умов Договору від 27.09.2011р. є грошовим зобов'язанням, а отже правові підстави для стягнення з ПАТ «Херсонгаз» штрафу на підставі положень статті 231 ГК України відсутні.

Твердження скаржника про те, що наведені судом першої інстанції обставини (щодо зменшення пені до 50%) не вказують на те, що даний випадок є винятковим, а отже відсутні підстави для задоволення такого клопотання є безпідставними, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарський суд Херсонської області, розглядаючи відповідне клопотання ПАТ «Херсонгаз», зазначив про врахування ним, зокрема, обставин: майнового стану, сплати відповідачем позивачу заборгованості за отримані послуги з транспортування газу; наявності заборгованості перед ПАТ «Херсонгаз» по пільгах і субсидіях за спожитий населенням (яке є, зокрема, кінцевим споживачем газу, що транспортувався) природний газ.

На думку колегії суддів, зменшення розміру пені до 50% від заявленої до стягнення в даному конкретному випадку є збалансованим рішенням (з урахуванням інтересів обох сторін, які своєю діяльністю забезпечують отримання газу, в першу чергу, кінцевими споживачами), оскільки до ПАТ «Херсонгаз» за неналежне виконання своїх зобовязань за Договором від 27.09.2011р. застосована відповідальність не тільки у вигляді стягнення пені, а також і стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Посилання ПАТ «Укртрансгаз» на те, що порушення відповідачем визначеного діючим законодавством та Договором порядку здійснення розрахунків за послуги з транспортування природного газу спричинило зайві витрати позивача на закупівлю достатньої кількості газу для виробничо-технологічних витрат на забезпечення транспортування природного газу Замовника колегія суддів відхиляє, виходячи з того, що наведені доводи не підкріплені доказами наявності причинно-наслідкового звязку цих наслідків із простроченням розрахунків саме з боку ПАТ «Херсонгаз».

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак залишається без змін.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2016р. словосполучення «…з урахуванням…..», наявність якого надає можливість невірного трактування стягнутих сум, як таких, що включають якісь інші нарахування, ніж інфляційні та річні.

Керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2016р. залишити без змін, виключивши з резолютивної частини рішення словосполучення «…з урахуванням…..».

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 06.07.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.