Постанова № 58873060, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/32890/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Василюк О.В., Лабунська М.П.;

від відповідача: Кузьменко М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.02.2016р.

у справі №910/32890/15 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет"

про стягнення 70 893,52 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек"

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінек" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет" (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованості у розмірі 70 893,52 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач за первісним позовом виступив поручителем за кредитним договором №119ov-01-07 від 20.07.2007р. та перерахував кредитору 70 893,52 грн., в результаті чого до позивача перейшло право кредитора за вказаним кредитним договором до відповідача за первісним позовом на вказану суму. В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено угоду від 30.06.2012р., в порушення умов якої відповідач не виконав своє зобов'язання по сплаті грошових коштів у сумі 70 893,52 грн. в обумовлений сторонами строк, що й призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог первісного позову належними доказами. Зокрема, відповідач за первісним позовом наголошував на наступному:

- на час укладення договору поруки №8 від 24.07.2009р. та угоди від 30.06.2012р., на які посилається позивач у своєму позові, заборгованість була самостійно погашена відповідачем;

- просив суд застосувати позовну даність до вимог позивача, посилаючись на те, що у зв'язку з виконанням позивачем договору поруки №8 від 24.07.2009р. до нього могли перейти лише права кредитора за договором про кредитну лінію №119ov-01-07 від 20.07.2007р., укладеного між відповідачем та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», на підставі вказаного договору поруки, з умов якого і обчислюється строк позовної давності. В даному випадку строк виконання зобов'язань сплинув 23.12.2008р., а тому саме з цієї дати і розпочинається перебіг позовної давності як для ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», так і для позивача;

- в межах розгляду Голосіївським районним судом м. Києва справи №2-1452/09 відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженет") визнавався позов і наявність боргу перед ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», а тому перебіг строку позовної давності міг також перериватися 06.04.2009р. - тобто не пізніше дати ухвалення рішення у справі №2-1452/09;

- за розрахунками відповідача строк позовної давності по зобов'язанням за договором про кредитну лінію №119ov-01-07 від 20.07.2007р. для позивача сплинув 07.04.2012р., хоча позов подано позивачем лише у грудні 2015 року;

- угода від 30.06.2012р. була укладена після закінчення строку позовної давності, а тому в даному випадку визнання боржником свого боргу не свідчить про переривання позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена в п.п.4.4.1 п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про визнання недійсними договору поруки №8 від 24.07.2009р. та угоди від 30.06.2012р., укладених між сторонами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він сплатив заборгованість за кредитним договором самостійно на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі виконавчого листа на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09, у зв'язку з чим на час укладення договору поруки №8 від 24.07.2009р. та угоди від 30.06.2012р. вже існувало вказане рішення суду, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет" заборгованість за договором кредитної лінії у формі овердрафту №119ov-01-07 від 24.12.2007р., а відтак сторони не мали правових підстав для укладення договору поруки №8 від 24.07.2009р. та угоди від 30.06.2012р. під час примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09. Відповідач зазначав про те, що задоволення первісного позову призведе до подвійної відповідальності Товариства з обмеженої відповідальністю "Дженет". Також відповідач за первісним позовом звертав увагу суду на те, що законодавством встановлений шестимісячний строк на пред'явлення кредитором вимог до поручителя. Однак в даному випадку цей строк сплинув, у зв'язку з чим оспорюваний договір не був спрямований на настання передбачених ним правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 11.02.2016р. зустрічну позовну заяву було прийнято для спільного розгляду з первісною позовною заявою (том справи - 1, аркуші справи - 104-105).

Позивач за первісним позовом заперечував проти вимог зустрічної позовної заяви, зазначаючи про те, що оспорювані правочини були укладені за зверненням відповідача за зустрічним позовом. До того ж, відповідачем за первісним позовом не надано доказів сплати боргу до укладення оскаржуваних договору поруки №8 від 24.07.2009р. та угоди від 30.06.2012р. Позивач за первісним позовом вважає, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність правочинів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. у справі №910/32890/15 первісний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 70 893,52 грн. заборгованості та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. у справі №910/32890/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначав наступне:

- суд в своєму рішенні поклав на відповідача за первісним позовом обов'язок сплатити борг безпосередньо за договором поруки, порушивши при цьому ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї;

- укладення сторонами договору поруки та угоди після спливу строку позовної давності не може вважатися дією боржника по визнанню боргу, оскільки самі по собі ці правочини не мають правового значення для вирішення судом вимог про повернення боргу за кредитним договором;

- в порушення вимог ст. ст. 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України суд не вирішував вимоги зустрічного позову за наведених у ньому підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016р.

26.05.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість доводів скарги та просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

30.05.2016р. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, для розгляду справи №910/32890/15 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016р.

В судовому засіданні 30.05.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 05.07.2016р.

03.07.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

04.07.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява б/н від 04.07.2016р. про відвід суддів Алданової С.О. та Мартюк А.І. від участі у розгляді справи №910/32890/15.

В судовому засіданні 05.07.2016р. представник відповідача за первісним позовом підтримав заяву про відвід суддів Алданової С.О. та Мартюк А.І., просив суд вказану заяву задовольнити.

В судовому засіданні 05.07.2016р. представники позивача за первісним позовом заперечували проти заяви про відвід, посилаючись на її необґрунтованість, просили суд в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р., на підставі ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні заяви про відвід суддів Алданової С.О. та Мартюк А.І. було відмовлено.

В судовому засіданні 05.07.2016р. представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. у справі №910/32890/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 05.07.2016р. представники позивача за первісним позовом заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 05.07.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит", як банком, та відповідачем за первісним позовом, як позичальником, було укладено договір кредитної лінії у формі овердрафту №119ov-01-07 (далі - Кредитний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 8-16).

За умовами Кредитного договору (п.п.1.1, 2.1, 5.1) банк відкриває позичальнику кредитну лінію у формі овердрафту з лімітом здійснення овердрафтного обслуговування позичальника, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у встановлені даним договором строки та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в п.п. «б» п.4.1 даного договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі). На період з 24.12.2007р. по 23.12.2008р. ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 80 000,00 грн. Позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, отримані за даним договором, на поповнення обігових коштів.

В п.9.5 Кредитного договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

02.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та відповідачем за первісним позовом було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору (том справи - 1, аркуші справи - 17-18), в якій сторони договору дійшли згоди викласти в новій редакції п.п.1.1, 4.1 Кредитного договору, скоригувавши розмір відсотків за користування кредитними коштами.

24.07.2009р. відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом із листом вих.№б/н від 24.07.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 19), в якому просив виступити поручителем перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитними договорами: №119ov-01-07 від 24.12.2007р. в сумі 139 000,00 грн., з виплатою відсотків за користування кредитними коштами; №41-01-07 від 20.07.2007р. в сумі 80 000,00 грн., з виплатою відсотків за користування кредитними коштами.

24.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит", як кредитором, позивачем за первісним позовом, як поручителем, та відповідачем за первісним позовом, як боржником, було укладено договір поруки №8 (далі - Договір поруки) (том справи - 1, аркуші справи - 20-22).

За умовами Договору поруки (п.п.1.1, 2.1, 2.3, 2.4) поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань по договору кредитної лінії у формі овердрафту №119ov-01-07 від 24.12.2007р., укладеному між кредитором та боржником, відповідно до якого боржнику надано кредит у розмірі 80 000,00 грн., з виплатою процентів за користування кредитними коштами за ставками, передбаченими в п.4.1 договору. У разі невиконання боржником обов'язків по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У разі непогашення боржником заборгованості по кредитному договору протягом 1-го банківського дня з моменту настання строку оплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора настає повне право вимоги оплати боргу в повному об'ємі до поручителя. Поручитель, який повністю виконав зобов'язання боржника, набуває всі права кредитора за кредитним договором.

В п.6.3 Договору поруки передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

24.07.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси і Кредит" направило позивачу за первісним позовом вимогу про сплату простроченої заборгованості відповідача за первісним позовом за Кредитним договором у сумі 70 893,52 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 23).

Відповідач за первісним позовом в листі вих.№б/н від 24.07.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 26) повідомив позивача про те, що він не має можливості в строк виконати свої зобов'язання за Кредитним договором по сплаті процентів та кредиту, у зв'язку з чим відповідач просив позивача за первісним позовом погасити заборгованість відповідно до Договору поруки.

В той же день позивач за первісним позовом виконав вимогу Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит", перерахувавши йому 70 893,52 грн. згідно з платіжним дорученням №10989 від 24.07.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 24).

Позивач за первісним позовом направив відповідачу лист вих.№11-07/09 від 24.07.2009р., в якому повідомив про сплату боргу відповідача за первісним позовом на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" та зазначив, що позивач за первісним позовом є новим кредитором відповідача, у зв'язку з чим просив відповідача за первісним позовом найближчим часом погасити борг у сумі 70 893,52 грн.(том справи - 1, аркуш справи - 25).

30.06.2012р. між позивачем за первісним позовом, як поручителем, та відповідачем за первісним позовом, як боржником, було укладено угоду (том справи - 1, аркуш справи - 27), за умовами якої (п.2) в разі погашення поручителем заборгованості перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно Договору поруки боржник зобов'язується повернути сплачені поручителем кошти у повному обсязі в строк до 25.12.2012р. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок поручителя в національній валюті.

Вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за первісним позовом не здійснив розрахунок з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 70 893,52 грн.

Зважаючи на відмову відповідача за первісним позовом в добровільному порядку погасити борг, позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав до суду та просив стягнути з відповідача за первісним позовом 70 893,52 грн. заборгованості.

Водночас відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсними вищезгаданих Договору поруки та угоди від 30.06.2012р., посилаючись на те, що на дату укладання Договору поруки існувало судове рішення, яким з відповідача за первісним позовом було стягнуто борг за Кредитним договором, укладеним з Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит". На думку відповідача за первісним позовом, у разі задоволення первісного позову виникне подвійна відповідальність відповідача, що суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема, ст. 61 Конституції України. Окрім того, Договір поруки було укладено після спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку на пред'явлення кредитором вимог до поручителя, а відтак оспорюваний Договір не був спрямований на настання передбачених ним правових наслідків.

Місцевий господарський суд задовольнив повністю вимоги первісного позову, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено, з посиланням на його недоведеність.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

По первісному позову:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Кредитного договору відповідач за первісним позовом отримав від Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" кредитні кошти у сумі 80 000,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі № 2-1452/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет" та ОСОБА_5 про стягнення солідарно заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію №41-01-07 від 20.07.2007р. у сумі 164 464,65 грн. та за договором кредитної лінії у формі овердрафту №119ov-01-07 від 24.12.2007р. у сумі 71 752,78 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 82-84) позовні вимоги було задоволено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного судового рішення було видано виконавчий лист від 18.05.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 89-90) та відкрито виконавче провадження Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві згідно з постановою ВП №13274475 від 12.06.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 88-89).

В своїх запереченнях на первісний позов відповідач зазначав про те, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі № 2-1452/09, було виконано і стягнуто з відповідача всю суму боргу, в тому числі й за Кредитним договором №119ov-01-07 від 24.12.2007р., що свідчить про добровільне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит".

Однак, як уже зазначалося вище, на підставі Договору поруки №8 від 24.07.2009р. позивач за первісним позовом виступив поручителем відповідача перед Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" за Кредитним договором №119ov-01-07 від 24.12.2007р.

24.07.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси і Кредит" звернулося до позивача за первісним позовом з вимогою про сплату простроченої заборгованості відповідача за первісним позовом за Кредитним договором у сумі 70 893,52 грн. Окрім того, сам відповідач за первісним позовом в листі вих.№б/н від 24.07.2009р. також просив позивача за первісним позовом погасити заборгованість відповідно до Договору поруки.

На підставі платіжного доручення №10989 від 24.07.2009р. позивач за первісним позовом погасив борг відповідача перед Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та в листі вих.№11-07/09 від 24.07.2009р. повідомив відповідача за первісним позовом про те, що він є новим кредитором відповідача і просив погасити борг у сумі 70 893,52 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що з дня відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09 (12.06.2009р.) до дня надходження вимоги про погашення боргу від Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" (24.07.2009р.) відповідач за первісним позовом не вчиняв дій щодо сплати боргу самостійно (в добровільному порядку) і сам відповідач за первісним позовом звернувся до позивача, як поручителя, з проханням погасити борг, посилаючись на відсутність можливості виконати зобов'язання за Кредитним договором у визначені строки. Тобто, на дату сплати позивачем за первісним позовом боргу відповідача у сумі 70 893,52 грн. (24.07.2009р.), вказана заборгованість існувала і не була погашена.

Колегією суддів враховано наявну в матеріалах справи копію постанови Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ВП №13337116 від 21.09.2009р. про закінчення виконавчого провадження (том справи - 1, аркуш справи - 90). Однак з вказаної постанови вбачається, що виконавче провадження було закінчено за заявою стягувача, тобто АТ "Банк "Фінанси та Кредит", а не у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем за первісним позовом, як боржником, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09.

Відповідно до ст. 557 Цивільного кодексу України боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, в зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Позивач за первісним позовом належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поруки, тоді як відповідач за первісним позовом, будучи обізнаним про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09, не повідомив про це позивача, як поручителя, натомість просив останнього погасити заборгованість, тим самим визнав її наявність.

Окрім того, зазначаючи про самостійне погашення боргу за Кредитним договором, на вимогу місцевого господарського суду відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним боргу на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про прийняття Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві постанови ВП №13337116 від 21.09.2009р. про закінчення виконавчого провадження саме після сплати позивачем за первісним позовом, як поручителем відповідача, заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

Також 30.06.2012р. між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено угоду, за умовами п.2 якої відповідач за первісним позовом зобов'язався повернути сплачені позивачем, як поручителем за Договором поруки кошти у строк до 25.12.2012р.

01.07.2012р. між позивачем за первісним позовом та відповідачем було складено і підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором поруки (том справи - 1, аркуш справи - 28), в якому зафіксовано, що станом на 01.07.2012р. заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем становить 70 893,52 грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом суду не надано, що свідчить про неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги первісного позову є обгрунтованими, нормативно та документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно заяви відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності до вимог первісного позову, судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач за первісним позовом своїми діями визнав наявність заборгованості перед позивачем. Зокрема, укладена між сторонами угода від 30.06.2012р., в якій відповідач зобов'язався сплатити заборгованість у сумі 70 893,52 грн. у строк до 25.12.2012р., свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за Договором поруки, за яким у відповідача за первісним позовом виникло зобов'язання перед позивачем. Окрім того, між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2012р., згідно з яким відповідач за первісним позовом визнав свою заборгованість за Договором поруки, що також свідчить про переривання строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що положення Кредитного договору не застосовуються для визначення строку позовної давності при вирішенні даної справи, оскільки спір виник у зв'язку з виконанням умов Договору поруки, який не є невід'ємною частиною Кредитного договору №119ov-01-07 від 20.07.2007р., а є окремим правочином, з якого випливають права та обов'язки його сторін.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, який розглядається у справі №910/32890/15, 25.12.2015р., про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшов позов (том справи - 1, аркуш справи - 32), колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав в межах законодавчо встановленого трирічного строку позовної давності, а тому заява відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

По зустрічному позову:

Відповідач за первісним позовом просив суд визнати недійсними Договір поруки №8 від 24.07.2009р. та угоду від 30.06.2012р., укладені між сторонами, зазначаючи про те, що він самостійно сплатив заборгованість за Кредитним договором на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі виконавчого листа на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09.

Тобто, на дату укладення між сторонами Договору поруки та угоди від 30.06.2012р. вже існувало вищевказане рішення суду, яким стягнуто з відповідача за первісним позовом заборгованість за Кредитним договором №119ov-01-07 від 24.12.2007р., а відтак сторони не мали правових підстав для укладення Договору поруки та угоди від 30.06.2012р.

Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначав про те, що законодавством встановлений шестимісячний строк на пред'явлення кредитором вимог до поручителя. Однак в даному випадку цей строк сплинув, у зв'язку з чим Договір поруки не був спрямований на настання передбачених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Доводи відповідача за первісним позовом щодо самостійного погашення ним заборгованості перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09 не підтверджені належними доказами. Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що виконавче провадження за вказаним судовим рішенням було закінчено саме після сплати позивачем за первісним позовом, як поручителем відповідача, заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

Підстави припинення поруки наведені в ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з п.4 якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як уже зазначалося вище, саме відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з пропозицією виступити поручителем за кредитними договорами, укладеними між відповідачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Тобто, саме відповідач за первісним позовом ініціював укладення Договору поруки з позивачем. При цьому відповідач за первісним позовом не повідомив позивача, як потенційного поручителя, про наявне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2009р. у справі №2-1452/09 та про закінчення строків виконання зобов'язань за Кредитним договором №119ov-01-07 від 24.12.2007р.

Відповідні відомості не були повідомлені відповідачем за первісним позовом позивачу і після отримання вимоги від ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про погашення заборгованості за Кредитним договором у сумі 70 893,52 грн. Натомість відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з проханням погасити борг відповідно до укладеного між сторонами Договору поруки (том справи - 1, аркуш справи - 26).

В своїй апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом посилався на те, що позивач не виконав вимоги діючого законодавства в частині передання кредитором ВАТ «Банк «фінанси та кредит» документів, що підтверджують зобов'язання боржника. Проте, в матеріалах справи наявні: вимога ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до позивача за первісним позовом, як поручителя, про сплату боргу у сумі 70 893,52 грн.; платіжне доручення №10989 від 24.07.2009р., згідно з яким позивачем за первісним позовом виконано вимогу ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; Договір поруки, укладений між сторонами; Кредитний договір, укладений між відповідачем за первісним позовом та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та додаткова угода до нього; лист відповідача за первісним позовом від 24.07.2009р. до позивача, як поручителя, з проханням погасити борг відповідача перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Позивач за первісним позовом повідомив відповідача про погашення заборгованості (лист №11-07/09 від 24.07.2009р.).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів), у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та непідтвердженість вимог зустрічного позову належними доказами, а відтак зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. у справі №910/32890/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/32890/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк