Ухвала суду № 58862602, 06.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/1038/15 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/2847/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Пільщик Л.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей,-

ВСТАНОВИЛА :

01 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей.

В обґрунтування позову зазначав, що з 28 жовтня 2006 року по 04 березня 2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розлучення ОСОБА_4 перешкоджає його спілкуванню з дітьми. Він неодноразово приходив за місцем проживання відповідача з метою поспілкуватися з дітьми, але двері йому не відчиняли.

З метою захисту своїх батьківських прав на спілкування з дітьми, їх виховання він неодноразово звертався до Комунарського району служби у справах дітей Запорізької міської ради. 05 вересня 2014 року був встановлений порядок побачення з дітьми, але ОСОБА_4 умови спілкування з дітьми не виконувала. Він працює, сплачує аліменти, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Бажає виконувати свій батьківський обовязок та спілкуватися з дітьми.

Посилаючись на ці обставини, просив зобовязати ОСОБА_4 не чинити перешкоди в його спілкуванні з дітьми та визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дітей щорічно: 1. Систематичні побачення з дітьми кожного тижня з 10-00 год. суботи до 20-00 год. неділі (окрім літніх місяців), 27 листопада на його день народження з 10-00 год. до 20-00 год., 15 травня та 5 серпня дні народження дітей з 10-00 год. до 20-00 год., 11 серпня, 22 червня дні народження близьких родичів (дідуся та бабусі) з 10-00 год. до 20-00 год., 31 грудня 1 січня та 6-7 січня, 8-9 травня. 2. Встановити час для спільного відпочинку з дітьми 10 днів взимку (1-10 січня) та 45 днів влітку (1-30 червня та 10-20 серпня).

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 травня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дітей

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_4 у вересні 2015 року подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року заява ОСОБА_4 задоволена, скасовано заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року справу передано на розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року позов задоволено частково.

Встановлено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачення з дітьми:

- першої та третьої неділі кожного місяця з 15-00 год. до 18-00 год. без присутності матері;

-15 травня, 5 серпня кожного року з 10-00 год. до 13-00 год. в присутності матері;

-7 січня, 27 листопада, 31 грудня кожного року з 15-00 год. до 18-00 год. без присутності матері.

Зобовязано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у зустрічах з дітьми у визначений судом час.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення в частині встановлення способу участі у вихованні дітей, встановити наступні строки систематичних побачень з дітьми: - першого та третього тижня кожного місяця з 10 години до 18 години неділі, без присутності матері; - 27 листопада, 15 травня, 05 серпня з 13 години до 18 години без присутності матері; - 31 грудня з 11 години до 15 години без присутності матері; - 22 червня, 11 серпня з 13 години до 18 години. Встановити час для спільного відпочинку та оздоровлення дітей протягом 10 днів влітку, з 04 липня по 14 липня кожного року; протягом 5 днів взимку, з 10 січня по 15 січня кожного року.

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу і просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким встановити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дітей шляхом побачень у присутності матері - першої та третьої неділі кожного місяця з 15 години до 18 години; - 15 травня, 05 серпня кожного року з 10 до 13 години; - 7 січня, 27 листопада, 31 грудня кожного року з 15 години до 18 години.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення ОСОБА_3 способу участі у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 Філіпа, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом побачення з дітьми: - першої та третьої неділі кожного місяця з 15-00 год. до 18-00 год. без присутності матері; -15 травня, 5 серпня кожного року ( у день народження дітей ) з 10-00 год. до 13-00 год. в присутності матері; -7 січня, 27 листопада, 31 грудня кожного року з 15-00 год. до 18-00 год. без присутності матері. Зобовязано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у зустрічах з дітьми у визначений судом час.

Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права. До того ж на теперішній час встановлений судом спосіб участі батька у вихованні максимально враховує інтереси малолітніх дітей.

Судом зясовано, що з 28 жовтня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2014 року. Мають двох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матірю і на утримання яких ОСОБА_3 сплачує аліменти.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4склалися вкрай неприязні стосунки, обумовлені, в тому числі, спорами матеріального характеру, взаємними звинуваченнями у вчиненні кримінальних правопорушень, які призвели до виникнення спору з приводу участі батька у спілкуванні з дітьми.

Відповідно до статей 157,158,159 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Згідно розпорядження голови районної адміністрації №395р від 05 вересня 2014 року «Про встановлення ОСОБА_3 порядку побачень з дітьми ОСОБА_3 Філіпом, ОСОБА_6» побачення з малолітніми дітьми позивачу встановлено щосуботи з 9 години до 13 години, щонеділі з 16 години до 20 години, або в будь-який інший день та час за домовленістю між батьками. Місце побачень також запропоновано визначати за домовленістю між батьками. Побачення з дітьми до 01 січня 2015 року проводити у присутності матері.

Звернувшись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_3 посилався на те, що ОСОБА_4 не виконує розпорядження районної адміністрації №395р від 05 вересня 2014 року.

ОСОБА_4 стверджує, що визнає право батька на спілкування з дітьми, перешкод у цьому на створювала. Однак ОСОБА_3 після розлучення сам не виявляв бажання приходити до дітей. Він їх не бачив з 2014 року, тому діти від нього відвикли.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Із системного тлумачення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, статей 7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно ( статті 157 СК України ).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо тривалості зустрічей, враховував, що діти не навідують дошкільні заклади, отже, постійно перебувають під наглядом матері або бабусі, тобто добре відомих їм осіб. Тривале спілкування з батьком, який близько півтора року не спілкувався з малолітніми дітьми, може негативно вплинути на психологічний стан сина та доньки.

До того ж наявність судового рішення не позбавляє ОСОБА_3 права у подальшому, коли малолітні діти звикнуть до систематичних побачень з батьком, змінити спосіб спілкування з дітьми, встановити більш тривалий період побачень, а також визначити час спільного відпочинку та оздоровлення дітей.

Доводи ОСОБА_4 про те, що спілкування з дітьми повинно відбуватися тільки у її присутності, є необґрунтованими. ОСОБА_3 за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває. При вирішенні спору не встановлено обставин, які б завадили батьку спілкуватися з дітьми. Таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дітьми, тобто на побаченні з ними, що є основною формою особистого спілкування.

За законом ОСОБА_3 має право спілкуватися з дітьми без присутності матері, а тому визначений судом спосіб участі позивача у вихованні сина і доньки та спілкування з ними дітям не зашкодить. При цьому суд правильно послався на те, що між сторонами існують вкрай неприязні стосунки, тому, для запобігання виникненню нових конфліктних ситуацій, більш доцільно, щоб спілкування батька з дітьми проходило у визначений час без участі матері ОСОБА_4

Виключення судом зроблено тільки у день народження ОСОБА_3 Філіпа 15 травня, у день народження ОСОБА_6 05 серпня.

Суд повно, всебічно зясував фактичні обставини справи, оцінив наявні у справі докази і дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_7 Рішення узгоджується з нормами матеріального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно.

Питання щодо розподілу судових витрат може бути вирішено судом першої інстанції в порядку, визначеному частини 2 статті 220 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: