Постанова № 58861918, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3845/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1,судді ОСОБА_2,судді ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі позивач, ФОП Григорян) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі и. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській (надалі відповідач, ДПІ) в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.05.2015 року:

- №0001441701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 16416,58 грн., з яких 13133,26 грн. за основним платежем та 3283,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001451701, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 48250,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки;

- №0001461701, яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 1,00 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У період з 30.03.2014 року по 20.04.2015 року відповідачем проведено документальну планову перевірку ФОП Григорян щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 року №69/14-03-17-03-08/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки) (а.с.12-21).

12.05.2015 року позивач подав до ДПІ заперечення на акт перевірки від 27.04.2015 року (а.с.22-24).

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідач направив в адрес позивача ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень від 18.05.2015 року за №487/г/14-03-17-01-24 (а.с.25-30), в якій ДПІ виклало сторінки 8-12, 15-20 акту перевірки в іншій редакції, змінивши, зокрема, розмір заниженого валового доходу, розмір завищення валових витрат, суму неоприбуткованої готівки та суму проведеної готівкової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також розрахувала інші суми заниженого податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.05.2015 року винесені з урахуванням наданої позивачу ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень від 18.05.2015 року за №487/г/14-03-17-01-24.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін рішенням ДФС України від 02.09.2015 року (а.с.31-33).

Зі змісту акту перевірки та висновків ДПІ щодо розгляду заперечень на акт перевірки порушення, які вплинули на винесення податкового повідомленнярішення по податку з доходів фізичних осіб №0001441701 полягають в наступному:

- заниження валового доходу за 2012 рік на суму 39679,00 грн.;

- завищення валових витрат за 2012 рік на суму 47876,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу за 2012 рік ґрунтується на тому, що позивач задекларував за цей рік оподатковуваний дохід в сумі 275170,00 грн., а фактично цей дохід склав 314849,00 грн., до якого ДПІ включила наступні суми:

- 236104,00 грн. дохід, отриманий позивачем на розрахунковий рахунок від ТОВ «Нікком» та фізичних осіб підприємців від здачі в суборенду нерухомого майна;

- 69095,00 грн. сума поворотної фінансової допомоги, отримана позивачем на розрахунковий рахунок та не повернута їм станом на 31.12.2012 року;

- 9650,00 грн. сума готівкових коштів, внесена позивачем на розрахунковий рахунок 05.01.2012 року як торгова виручка.

Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 2012 рік міститься у ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень на акт перевірки і ґрунтується на тому, що позивач задекларував за цей рік витрати на суму 272520,00 грн., а фактично документально підтверджені витрати позивача за цей рік склали 224644,00 грн..

Таку розбіжність ДПІ обґрунтовує тим, що не підлягають віднесенню до складу витрат перераховані позивачем в період з 1 січня по 31 березня 2012 року на розрахунковий рахунок ТОВ «РЕК Альфа» орендна плата та комунальні послуги в загальній сумі 74151,00 грн., оскільки позивач подав до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 1 кв. 2012 року з нульовими показниками, а дохід від підприємницької діяльності у 2012 році позивач почав отримувати з 01.04.2012 року, що на думку ДПІ свідчить про нездійснення позивачем у 1 кварталі 2012 року підприємницької діяльності з надання в оренду нерухомого майна.

Слід зазначити, що в самому акті перевірки висновку про завищення позивачем валових витрат не було, а навпаки, в акті перевірки ДПІ вказала на заниження позивачем валових витрат на суму 26275,00 грн. за рахунок не включення позивачем до складу витрат цієї суми, яка була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «РЕК Альфа» в якості орендної плати та комунальних послуг.

При цьому в запереченнях на акт перевірки позивач жодним чином не оскаржував висновок акту перевірки про заниження валових витрат. В той же час, за результатами розгляду заперечень позивача ДПІ змінила свою позицію щодо валових витрат без обґрунтування причин такої зміни. З цього слідує, що податковий орган під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки встановив інше по суті порушення, яке не було встановлено під час перевірки та не відображено в акті перевірки.

ОСОБА_5 до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

62.1.1. ведення обліку платників податків;

62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як встановлено п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, порушення в сфері податкових відносин можуть встановлюватися лише під час проведення перевірок і повинні бути зафіксовані в акті перевірки. Встановлення під час розгляду заперечень на акт перевірки нових порушень, які не були встановлені під час проведення перевірки та не відображені в акті перевірки, законодавством не передбачено.

В даному випадку вказане у ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень на акт перевірки порушення у вигляді завищення валових витрат на суму 47876,00 грн. по суті є новим порушенням, яке не було відображено в акті перевірки, а тому таке порушення на думку колегії судів не повинно було враховуватися податковим органом для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №0001441701.

Стосовно висновку ДПІ про заниження валового доходу, то позивач не погоджується з тим, що до складу доходу необхідно було включати 69095,00 грн. поворотної фінансової допомоги та 9650,00 грн., які, внесені позивачем на свій розрахунковий рахунок, оскільки, як стверджує позивач, ним доведено під час перевірки факт повернення протягом 2012 року вказаної суми фінансової допомоги, а внесення на розрахунковий рахунок 9650,00 грн. відбулось не як торгівельна виручка, а як власні кошти позивача, що підтверджується листом до Миколаївського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.01.2012 року про помилковість призначення платежу.

Також по позивач заперечує проти висновку ДПІ про неправомірність віднесення до складу витрат сум, перерахованих в період з 1 січня по 31 березня 2012 року на розрахунковий рахунок ТОВ «РЕК Альфа» 74151,00 грн. в якості орендної плати та комунальних послуг, зазначаючи, що віднесення сплачених сум до валових витрат залежить від їх повязаності з господарською діяльністю, а не з фактом отримання доходів.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001441701, суд першої інстанції повністю погодився з аргументацією позивача.

Оцінюючи правомірність та доведеність висновків податкового орану про заниження валового доходу на суму 39679,00 грн. та завищення валових витрат на суму 47876,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_5 до п.86.7 ст.87 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Отже, розгляд контролюючим органом заперечень платника податків на акт перевірки є обовязковим в процедурі визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Як вже зазначено вище, позивач 12.05.2015 року подав до ДПІ заперечення на акт перевірки від 27.04.2015 року (а.с.22-24), до яких долучив документи на підтвердження факту повернення ним у 2012 році сум поворотної фінансової допомоги, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордеру, виписані ТОВ «Аісса-ком» за №69 від 10.10.2012 року на суму 9800,00 грн., №70 від 26.10.2012 року на суму 5200,00 грн. (а.с.60), виписані ТОВ Торговий дім «Нікком» за №79 від 12.12.2012 року на суму 9800,00 грн., №80 від 14.12.2012 року на суму 2738,00 грн., та розписку ОСОБА_6 від 20.12.2012 року про повернення позивачем раніше отриманої за договором позики від 30.01.2012 року фінансової допомоги в сумі 40200,00 грн..

Також позивач до своїх заперечень на акт перевірки долучив довідку ПАТ «Укрсоцбанк» від 08.05.2015 року (а.с.43), в якому цей банк підтверджує, що проінформований про факт допущеної помилки у цільовому призначенні платежу у заяві про переказ готівки від 05.01.2012 року в сумі 9650,00 грн. на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4, і що вірним призначенням платежу слід вважати наступне призначення: «фінансова допомога від ОСОБА_4С.».

В той же час, у ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень на акт перевірки податковий орган не дав жодної оцінки вищезазначеним документам, а навпаки, зазначив про ненадання позивачем первинних касових документів, що підтверджують факт повернення позивачем фінансової допомоги, що по суті не відповідає дійсності, оскільки такі документи у вигляді прибуткових касових ордерів надавались позивачем до своїх заперечень.

Таким чином, ДПІ не розглянула по суті заперечення позивача щодо сум заниження валових доходів та проігнорувала надані позивачем докази на підтвердження своїх заперечень.

Щодо висновку ДПІ про завищення позивачем валових витрат, то такий висновок колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 до п.1-4 ст.177 ПК України (в редакції на час подання позивачем декларації про доходи за 2012 рік) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, відсутність в декларації позивача про майновий стан та доходи за 1 кв. 2012 року показників щодо витрат та доходів жодним чином не звільняла позивача від обовязку відобразити в річній декларації за 2012 рік всі отримані за цей рік доходи, а також всі понесені за цей рік документально підтверджені витрати, які пов'язані з господарською діяльністю позивача, у тому числі й тих, які понесені у 1 кв. 2012 року.

Перераховані позивачем в період з 1 січня по 31 березня 2012 року на розрахунковий рахунок ТОВ «РЕК Альфа» суми орендної плати та комунальних послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами, та визнано податковим органом в акті перевірки.

Висновок ДПІ про те, що оскільки доходи від підприємницької діяльності з надання в оренду нерухомого майна позивач почав отримували лише з квітня 2012 року, тому у 1 кварталі 2012 року позивач не здійснював підприємницьку діяльність, а тому і не ніс витрат на таку діяльність, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сама лише відсутність у 1 кв. 2012 року надходжень грошових коштів від здачі нерухомого майна в оренду, як єдиного виду підприємницької діяльності позивача, не може спростовувати факт ведення такої діяльності у цьому кварталі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 13133,00 грн. є помилковим, а тому донарахування відповідачем цієї суми податку, а також штрафної санкції за її несплату податковим повідомленням-рішенням №0001441701 є неправомірним.

Підстави для нарахування позивачу податковими повідомленнями-рішеннями №0001451701 та №0001461701 штрафних санкцій на суму 48250,00 грн. та на суму 1,00 грн., відповідно, викладені у п.2.10 акту перевірки в редакції, яка змінена у ОСОБА_5 щодо розгляду заперечень на акт перевірки, і полягають у тому, що позивач 05.01.2012 року згідно банківської виписки з ПАТ «Укрсоцбанк» вніс на свій розрахунковий рахунок торгову виручку у сумі 9650,00 грн., однак дану суму, яка за висновком ДПІ є доходом позивача від підприємницької діяльності у готівковій формі (виручкою), в порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні), затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (надалі Положення №637), та пункту 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не оприбуткував по книзі обліку дох ролів та витрат, а також не провив цю суму через реєстратор розрахункових операцій.

Як вже зазначено вище, позивач заперечує проти того факту, що внесена ним 05.01.2012 року на розрахунковий рахунок сума 9650,00 грн. є його торгівельною виручкою, посилаючись на те, що, по-перше, у заяві на переказ цієї суми ним була допущена помилка у призначенні платежу, а по-друге, він не здійснює діяльності, як б передбачала отримання ним готівки від реалізації товарів, робіт чи послуг.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення №0001451701 та №0001461701 суд першої інстанції погодився з доводами позивача.

Оцінюючи правомірність цих повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 2 Положення №637 передбачено наступне:

п.2.1 - Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

п.2.2 - Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пункт 1.2 Положення №637 наводить визначення наступних термінів, які використовуються в цьому положенні:

- книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій;

- готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами;

- готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;

- готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено наступне:

- уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів;

- у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК);

- підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку;

- суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, визначено, що відповідно до п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст.178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Наведені норми Положення №637 передбачають обовязок підприємців оприбутковувати (відображати) в Книзі обліку доходів і витрат готівкові кошти, які надходять в якості виручки від реалізації товарів, робіт чи послу, та в якості позареалізаційних надходжень, а відсутність запису в Книзі обліку доходів і витрат про такі надходження за приписами цього положення вважається порушенням норм з обігу готівки та її неоприбуткуванням.

При цьому, до позареалізаційних надходжень пункт 1.2 Положення №637 відносить надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Таким чином, навіть якщо погодитися з доводами позивача про те, що він 05.01.2012 року вніс на свій розрахунковий рахунок суму 9650,00 грн. з помилковим призначенням платежу, зазначивши у призначенні платежу «торгівельна виручка» замість «фінансова допомога від ОСОБА_4С.», як зазначено в листі позивача до ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.01.2012 року (а.с.41), то така фінансова допомога також підлягає оприбуткуванню по Книзі обліку доходів і витрат в якості позареалізаційних надходжень.

Враховуючи, що позивач в Книзі обліку доходів і витрат суму 9650,00 грн. в якості позареалізаційних надходжень не відобразив, що не заперечується позивачем та підтверджується долученими до справи копіями сторінок цієї книги (а.с.44-51), тому колегія суддів погоджується з висновком ДПІ про порушення позивачем вимог п.2.6 Положення №637.

Відповідальність за це порушення передбачена абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у вигляді штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що зазначений Указ Президента України не є законом, а тому не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, колегія суддів відхиляє як помилкові, оскільки даний нормативний акт відповідно до Конституції України має силу закону.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0001451701 винесено правомірно і підстави для його скасування відсутні, а тому суд першої інстанції помилково скасував це рішення.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001461701, яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 1 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то колегія суддів не може погодитися з правомірністю такого рішення з наступних підстав.

ОСОБА_5 до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Застосований в цьому законі термін «розрахункова операція» вживається у наступному значенні - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абз.3 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Таким чином, за Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» обовязок позивача по проведенню суми 9650,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій міг виникнути лише в тому випадку, якщо ця сума у готівковій формі надійшла до позивача від реалізації товарів робіт та послуг.

В той же час, ДПІ не надало жодного належного доказу, який би підтвердив факт проведення позивачем на цю суму операцій за готівкові кошти з реалізації товарів, робіт чи послуг.

Посилання ДПІ лише на той факт, що позивач 05.01.2012 року вніс на свій розрахунковий рахунок суму 9650,00 грн. з призначенням платежу «торгівельна виручка», на думку колегії суддів не може бути достатнім та безумовним доказом факту отримання позивачем цієї суми у готівковій формі від реалізації товарів робіт та послуг, оскільки, по-перше, позивач проти цього факту заперечує, вказуючи на допущену помилку в призначенні платежу, підтверджуючи це своїм листом до ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.01.2012 року та довідкою цього банку від 08.05.2015 року (а.с.43), а по-друге, ДПІ не надало будь-яких доказів, які б свідчили про факти проведення розрахунків з позивачем в готівковій формі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами позивача про неправомірність застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням №0001461701 штрафної санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0001451701 прийнята з порушенням норм матеріального права, тому в цій частині ця постанова підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року №0001451701 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 19 травня 2015 року №0001451701.

В іншій частині Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3