Постанова № 58861535, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19147/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бурунська Ю.Ю., Млечко Є.С.,

від відповідача Притула Г.Ю.,

від Генеральної прокуратури України Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, визнання безпідставними висновків та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- визнати висновки аудиторського звіту № 09-14 такими, що не ґрунтуються на аудиторських доказах і є безпідставними;

- визнати протиправними дії аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків, які не ґрунтуються на аудиторських доказах;

- визнати незаконним і скасувати наказ Міненерговугілля від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення та дії відповідача не порушують права позивача.

З метою захисту інтересів держави Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ у справу, за наслідками розгляду якої ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, Генеральну прокуратуру України залучено до участі у справі.

У письмових пояснення Генеральної прокуратури України зазначено, що рішення Окружного адмігістпративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Така позиція обґрунтована тим, що оскаржувані, дії та наказ не створюють для позивача правових наслідків, у зв'язку чим позов не підлягає задоволенню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 статуту ПАТ «Укргідроенерго», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 2 серпня 2012 року N 580, засновником товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

ПАТ «Укргідроенерго» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29 травня 2014 року № 397 «Про позаплановий внутрішній аудит ПАТ «Укргідроенерго» вирішено утворити аудиторську групу для здійснення позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» за період з 01.07.2013 по 31.05.2014 у складі згідно з додатком. Аудиторській групі у термін з 02 по 27 червня 2014 року доручено здійснити позаплановий аудит ПАТ «Укргідроенерго» та його структурних підрозділів. Затверджено програму позапланового аудиту ПАТ «Укргідроенерго».

Згідно з вказаною програмою напрям позапланового аудиту ПАТ «Укргідроенерго»: оцінка діяльності установи щодо законності та достовірності фінансової і бюджетної звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку, дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів в частині збереження активів, інформації та управління державним майном. Метою проведення аудиту є визначення ступеня додержання законодавства, нормативних документів при веденні фінансово-господарської діяльності підприємства для запобігання порушенням, виявлення та виправлення недоліків. Період, що охоплюється аудитом: з 01.07.2013 по 31.05.2014. Термін виконання з 02.06.2014 по 27.06.2014. Ризикові сфери діяльності, що досліджуватимуться під час аудиту:

- повнота, достовірність і правильність визначення доходів від усіх видів діяльності;

- аналіз достовірності та законності здійснених витрат;

- оцінка стану збереження активів, списання, придбання та передача в оренду основних фондів підприємства;

- стан розрахункової дисципліни (обсяг, зміст, строки і причини утворення дебіторської та кредиторської заборгованості). Наявність заборгованості із заробітної плати;

- аналіз дотримання вимог законодавства під час закупівлі товарів, робіт і послуг;

- інші ризики, виявлені у процесі аудиту.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.06.2014 № 475 «Про продовження терміну позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» вирішено продовжити термін здійснення позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго», який проводиться відповідно до наказу Міненерговугілля від 29.05.2014 № 397, до 11 липня 2014 року.

Аудиторською групою проведено позаплановий внутрішній аудит ПАТ «Укргідроенерго» за період з 01.07.2013 по 31.05.2014, за результатами якого складено аудиторський звіт № 09-14 від 06.08.2014, в якому контролюючий орган прийшов до висновків про наявність порушень вимог законодавства в діяльності товариства та, виходячи з цього, надав відповідні рекомендації з метою їх усунення.

Згідно з висновками аудиторського звіту № 09-14 від 06.08.2014 встановлено, що ПАТ «Укргідроенерго» у 2013 - 1 кварталі 2014 року виконано встановлені виробничі показники діяльності, проте у І кварталі 2014 року не виконано плановий показник прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності. Зниження прибутковості Товариства відбулось внаслідок здійснення низки недоцільних, необгрунтованих господарських операцій, які були виявлені в ході аудиту.

Також аудитом встановлено порушення вимог чинного законодавства при використанні коштів Державного бюджету та коштів, отриманих під гарантії Уряду, придбання у фірм-посередників обладнання, матеріальних цінностей за завищеними цінами, необґрунтовану оплату вартості будівельних, проектно-вишукувальних, пусконалагоджувальних робіт, зайву оплату робіт стороннім організаціям при наявності власних структурних підрозділів.

За підсумками позапланового аудиту було встановлено певні обставини та з метою покращення роботи ПАТ «Укргідроенерго» надано ряд рекомендацій.

Не погодившись з висновками та рекомендаціями аудиторського звіту, листом від 28.08.2014 № 5-2/6162 позивач направив заперечення разом з підтверджуючими документами.

Листом від 22.09.2014 № 01/11-1939 позивачу було направлено копію аудиторського звіту та висновки на заперечення.

22.09.2014 року відповідачем було прийнято наказ № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Вважаючи висновки аудиторського звіту необґрунтованими, а наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» та дії аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків незаконними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії та рішення відповідача є протиправними.

Перевіряючи такий висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з проведенням державним органом, до сфери управління якого входить підприємство, власником якого є держава, внутрішнього позапланового аудиту.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» органи управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують проведення щорічних аудиторських перевірок окремо визначених державних підприємств і господарських структур.

Поняття внутрішній аудит визначено в Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. N 158 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 р. N 1347-р), відповідно до якої внутрішній аудит - діяльність з надання незалежних та об'єктивних гарантій (забезпечення впевненості в межах розумного у досягненні органами державного і комунального сектору мети та функціонуванні системи управління у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності) і консультацій.

Метою внутрішнього аудиту є надання незалежних та об'єктивних рекомендацій і консультацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами. Внутрішній аудит може проводитися централізовано - органами державної контрольно-ревізійної служби та децентралізовано - уповноваженим самостійним підрозділом, підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного чи комунального сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі або в межах його системи управління.

Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. N 1001 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку у центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ).

Відповідно до п. 4 Порядку основним завданням підрозділу є надання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо:

- функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення;

- удосконалення системи управління;

- запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;

- запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.

Згідно з п. 5 Порядку підрозділ, зокрема, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій; подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

Таким чином, документування результатів внутрішнього аудиту здійснюється посадовими особами підрозділу шляхом складання аудиторського звіту та передання його на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади.

У цьому випадку аудиторський звіт, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої ст. 17 КАС України, а тому дії службової особи щодо включення до звіту певних висновків не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки це є лише способом фіксації інформації та не створює правових наслідків.

Певні судження органу, що проводить перевірку, є висновками тільки цього органу, зазначення яких у звіті не суперечить чинному законодавству. Такі твердження звіту можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки звіту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Звіт за наслідками перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктом господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Подібну правову позицію відображено в постанові ВСУ від 10.09.2013 по справі № 21-237а13.

У вказаній постанові, що згідно з вимогами ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування, Верховний суд України погодився з позицією суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправними дій службової особи щодо включення безпідставних висновків до акті ревізії органу Державної фінансової інспекції та зобов'язання виключити висновки з акта ревізії, який при вирішенні справи виходив з того, що висновки ревізора, викладені в акті перевірки, не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Діяльність із складання аудиторських звітів є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання підконтрольним суб'єктом вимог законодавства. Тому як власне аудиторський звіт, що по своїй суті є актом переірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акта не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав підприємства, крім права на надання зауважень до акта перевірки. 3 урахуванням цього, ані аудиторський звіт, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до нього певних висновків не можуть порушувати права підприємства.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову щодо визнання висновків аудиторського звіту № 09-14 такими, що не ґрунтуються на аудиторських доказах і є безпідставними та визнання протиправними дій аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків, які не ґрунтуються на аудиторських доказах.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права невірно вирішив справу в частині про задоволення вимог адміністративного позову щодо визнання висновків аудиторського звіту № 09-14 такими, що не ґрунтуються на аудиторських доказах і є безпідставними та визнання протиправними дій аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків, які не ґрунтуються на аудиторських доказах, внаслідок чого постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової - про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним і скасування наказу Міненерговугілля від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго», колегія суддів виходить з наступного.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову в цій частині, позивач посилається на ту обставину, що висновки аудиторського звіту не відповідають фактичному стану справ та зроблені без урахування суттєвих обставин, а тому положення спірного наказу про зобов'язання керівника товариства усунути виявлені порушення не ґрунтуються на вимогах закону.

В запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ скасуванню не підлягає, оскільки має рекомендаційний характер та не створює для позивача юридичних наслідків.

Перевіряючи наведені доводи сторін, колегія суддів виходить з насупного.

Відповідно до п. 1 наказу Міненерговугілля від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» Генеральному директору ПАТ «Укргідроенерго» ОСОБА_6 необхідно:

1.1. в термін до 29.09.2014 спільно з керівниками відповідних структурних підрозділів Товариства розглянути матеріали аудиту на оперативній нараді, вжити заходів для усунення виявлених порушень та недоліків. Про результати інформувати Міненерговугілля;

1.2. в термін до 10.10.2014 за погодженням з Департаментом внутрішнього аудиту підприємств ПЕК Міненерговугілля розробити та затвердити детальний план заходів з усунення порушень та недопущення подібного у подальшому. Під час розроблення такого плану дотримуватися рекомендацій, викладених у аудиторському звіті, та визначити посадових осіб, відповідальних за виконання;

1.3. в термін до 10.10.2014 визначитись стосовно притягнення посадових осіб Товариства, винних у виявлених порушеннях, до передбаченої законом відповідальності;

1.4. забезпечити укладання договорів винятково на економічно вигідних засадах з дотриманням чинного законодавства;

1.5. в термін до 10.10.2014 оптимізувати штатну чисельність апарату управління та філій ПАТ «Укргідроенерго»;

1.6. забезпечити фінансування відповідних статей витрат у межах затвердженого тарифу та фінансового плану.

2. Департаменту внутрішнього аудиту підприємств ПЕК:

2.1. забезпечити контроль за усуненням порушень та недоліків, виявлених під час аудиту;

2.2. в термін до 10.10.2014 копію аудиторського звіту надати до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування.

З наведеного вбачається, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на виконання владних (управлінських) функцій, передбачених постановою КМ України від 28.09.2011 № 1001, щодо проведення внутрішнього аудиту підприємства, яке належить до сфери управління Міністерства.

При цьому, як вбачається з аналізу змісту вказаного наказу, цей розпорядчий акт містить рекомендації керівнику підприємства щодо усунення виявлених порушень в роботі підприємства та притягнення винних осіб до відповідальності.

Таким чином, дане рішення, що має обов'язковий характер та підлягає виконанню, встановлює для позивача певні обов'язки, що створюють відповідні юридичні наслідки та у разі невідповідності вимогам законодавства може порушувати права позивача.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача, що спірний наказ не створює для товариства правових наслідків.

Перевіряючи на відповідність вимогам законодавства спірний наказ, в основу якого покладено висновки аудиторського звіту № 09-14, слід виходити з аналізу таких висновків на основі спеціальних знань.

Частиною 1 ст. 81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Суд повинен вмотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 81 КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по даній справі задоволено клопотання представника публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про призначення в адміністративній справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання обґрунтованості та документального підтвердження висновків аудиторського звіту № 09-14.

У матеріалах справи міститься висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №4718/15-42/4719/15-43/22139-22154/15-42/22155-22170/15-43 від 30 листопада 2015 року та висновок експертів за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №5905/15-53 від 10 грудня 2015 року, які складені експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У вказаних висновках експертів зазначено, що висновки аудиторського звіту, наведені в п. 1, 2, 4-11 звіту, не підтверджуються документально та є необгрунтованими.

Висновки експертів ґрунтуються на проведенні аналізу шляхом співставлення обґрунтування аудиторів та первинних документів, договорів наданих позивачем на підтвердження позиції товариства.

У висновку експертів зазначено, що у деяких випадках в аудиторському звіті відсутні посилання на виявлені порушення, законодавчі норми та документальне підтвердження таких порушень, що детально відображено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові (а.с. 319-336, том 93).

Стандарти внутрішнього аудиту затверджені наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 N 1247 (далі по тексту - Стандарти).

Відповідно до п. 3.1 Стандартів внутрішній аудит здійснюється незалежно та об'єктивно.

Достовірність офіційної документації та інформації, наданої працівникам підрозділу внутрішнього аудиту для внутрішнього аудиту, забезпечується посадовими особами установи, що її склали, затвердили, підписали чи засвідчили (п. 5.5 Стандартів).

Офіційним документом є аудиторський звіт - документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності установи залежно від характеру виявлених проблем (п. 6.6 Стандартів).

Таким чином, аудиторський звіт повинен ґрунтуватися на об'єктивних висновках, зроблених на підставі всебічного дослідження доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та висновів експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №4718/15-42/4719/15-43/22139-22154/15-42/22155-22170/15-43 від 30 листопада 2015 року та висновку експертів за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №5905/15-53 від 10 грудня 2015 року, які складені експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, висновки аудиторського звіту в окремих випадках здійснені без дослідження первинних документів, є нечіткими та не у всіх випадках конкретизованими, а тому аудиторський звіт, що складаться з таких висновків не може вважатися таким, що складений на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, та таким, що відповідає вимогам законності і обгрунтованості.

З огляду на викладене, судом приймається до уваги в якості належного доказу висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №4718/15-42/4719/15-43/22139-22154/15-42/22155-22170/15-43 від 30 листопада 2015 року та висновок експертів за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №5905/15-53 від 10 грудня 2015 року.

Оскаржуваний наказ Міненерговугілля від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго», що є обов'язковим для виконання товариством та відповідно до вимог якого позивачу необхідно вчинити певні дії з метою усунення виявлених порушень, вказаних в аудиторському звіті, ґрунтується на висновках звіту за наслідками проведення внутрішнього аудиту підприємства.

Зважаючи, що такі порушення в ході судового розгляду не підтвердилися та спростовані в частині висновками експертів, колегія суддів приходить до висновку, що наведена обставина є достатньою підставою для визнання спірного наказу відповідача протиправним та його скасування.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В апеляційній скарзі відповідач, крім посилань на ту обставину, що спірний наказ не порушує прав позивача, не зазначає інших доводів.

Посилання Генеральної прокуратури України на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача не спростовує вищенаведені висновки суду, оскільки в матеріалах справи відсутні вироки судів, які б встановлювали вину посадових осіб чи певні факти порушення законодавства.

Відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що наказ Міненерговугілля від 22.09.2014 № 656 «Про результати позапланового внутрішнього аудиту ПАТ «Укргідроенерго» зазначеним критеріям не відповідає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Отже, постанову суду першої інстанції в зазначеній частині слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року скасувати в частині про визнання висновків аудиторського звіту № 09-14 такими, що не ґрунтуються на аудиторських доказах і є безпідставними та визнання протиправними дій аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків, які не ґрунтуються на аудиторських доказах.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання висновків аудиторського звіту № 09-14 такими, що не ґрунтуються на аудиторських доказах і є безпідставними та визнання протиправними дій аудиторської групи Міненерговугілля щодо внесення до аудиторського звіту № 09-14 висновків, які не ґрунтуються на аудиторських доказах, відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 11.07.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.