Ухвала суду № 58859964, 04.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6007/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/3338/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 04.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_7 із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування якого вказувала, що 09 жовтня 2009 року помер ОСОБА_8

Вона є спадкоємцем за заповітом після його смерті і в установлений законом строк прийняла спадщину та 24 жовтня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Бориспільською міською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-1539, та зареєстроване КП Бориспільське бюро технічної інвентаризації від 28 листопада 2011 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2014 року дане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_5 від 24 жовтня 2011 року було визнано недійсним в порядку ст.1301 ЦК України.

Позивач вдруге звернулась до нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право власності на спадкове майно, але 26 березня 2015 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори виніс постанову про вчинення нотаріальних дій та відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину будинку, де площа ? частини нерухомого майна, що належала спадкодавцю ОСОБА_8, який помер 09 жовтня 2009 року, та фактично становить 46,6 кв.м та господарсько - побутових будівель та споруд, а саме: сарай /шлакоблок/ «Б», убиральня /дерево/ «В», гараж (погріб) «Ж,3», убиральня /цегла/ «М», навіс /металева сітка/ «О», колодязь питний /трубчатий/ «К», колодязь питний /трубчатий/ «Н», яма вигрібна /цегла/ «Р», огорожа /металічний профіль/ «№1,3», літній душ /сталь листова/ «Т», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 181.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 жовтня 2009 року помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на його ім'я, серії І-ОК №165494 (ас.45).

24 жовтня 2011 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину в жилому будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами по вулиці Київський шлях. 181 в м. Борисполі, загальною площею 144,2 кв.м. (а.с. 5).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2014 року (а.с. 7-10), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2014 року (а.с. 11-15), це свідоцтво про право на спадщину за заповітом визнано недійсним в порядку ст.1301 ЦК України.

Також, встановлено, що ОСОБА_5 після скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2011 року звернулась до державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. №181, який належав померлому 09 жовтня 2009 року ОСОБА_8

26 березня 2015 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_5, на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 144,20 м.кв, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, будинок №181, який належав померлому 09 жовтня 2009 року ОСОБА_8 (а.с.16-18), я зв»язку з неподанням заявником усіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

При цьому, нотаріусом зазначено, як на підставу для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на ту обставину, що в свідоцтві про право власності виданого ОСОБА_10 державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори 10 червня 1997 року за реєстровим №500, не вказана загальна площа будинку, а вказана тільки житлова площа, яка становить 46,20 м.кв., у витягу з реєстру прав власності, наданим 19 липня 2011 року КП Бориспільським БТІ, загальна площа будинку вказана 144,20 м.кв, а житлова 78,90 м.кв, а згідно технічного паспорта виготовленого КП Бориспільським БТІ 20 березня 1997 року загальна площа будинку становить 72,70 м.кв., а також враховуючи те, що з метою усунення даних розбіжностей, які містяться в площі будинку, зазначеної в наданих документах нотаріусом було вказано про необхідність підтвердження даних розбіжностей, але жодного підтвердження вірності площі будинку та відповідних документів про узаконення змін площі не надано, а також оскільки рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2010 року справа №2-2379/2010 за ОСОБА_7, було визнано право власності на добудову до частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. №181, що врахована в загальну площу будинку - 144,20 м.кв., а отже видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку загальною площею - 144,20 м.кв. на імя ОСОБА_5 є неможливим.

Крім того, з даної постанови вбачається, що ні позивач, ні її представник не надали державному нотаріусу документи, на підтвердження того, що станом на день смерті 09 жовтня 2009 року спадкодавцю ОСОБА_8 належала 1/2 частина в жилому будинку саме площею, на яку позивач просить визнати право власності в судовому порядку.

При цьому, із вказаної постанови вбачається, що позивач намагалась отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. №181, який належав померлому 09 жовтня 2009 року ОСОБА_8, загальною площею 144,2 кв.м.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що попередньо видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2011 року було визнано судом недійсним саме з тих підстав, що спадкування спірного житлового будинку повинно здійснюватися у стані, що існував на 1997 рік, а збільшення площі будинку відбулось вже після смерті спадкодавця за рахунок добудови, якої на час відкриття спадщини не було, а позивачка, вкотре, намагається отримати свідоцтво про право на спадщину на майно, яке не входило до спадкової маси.

За правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню, оскільки встановлені рішенням суду у цивільній справі №2-2379/2010 та у цивільній справі №359/12394/13-ц.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 нотаріусом було відмовлено лише у зв»язку з тим, що остання не подала нотаріусу всі документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, що підтверджують стан та розмір жилого будинку, що належав спадкодавцю на момент його смерті, а тому (у разі подання всіх необхідних документів) існує можливість одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.104-106), рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 квітня 2014 року було встановлено, що згідно правовстановлюючих документів загальна площа спадкового будинку становила 72,2 кв.м., житлова 46,2 кв.м. і кожному із співвласників - відповідачу ОСОБА_7 та померлому ОСОБА_8, відповідно належало 36,35 кв.м. загальної площі і 23,1 кв.м. житлової площі.

Що ж стосується добудови, проведеної відповідачем ОСОБА_7 то її загальних розмір становить 70,4 кв.м. і на неї окремо за останнім було визнано право власності, відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року (а.с.107).

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню, оскільки встановлені рішенням суду у цивільній справі.

Отже, аналізуючи встановлені попередніми судовими рішеннями обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судами безспірно встановлено, що померлому спадкодавцю ОСОБА_11 на час смерті належала 1\2 частина спірного будинку у вигляді 36,35 кв.м. загальної площі, з яких житлова площа 23,1 кв.м.

Як пояснила представник позивача, їй не відомо чи подавалися рішення суду від 24 листопада 2010 року та 24 квітня 2014 року нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину, а відмова у вчинення нотаріальної дії позивачем не оскаржувалася.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування визначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку, що позивач не скориставшисть в повній мірі своїм правом вирішення даного питання позасудовим шляхом, передчасно та безпідставно звернулася до суду з даним позовом, і такі висновки суду цілком узгоджуються з матеріалами справи, дослідженими апеляційним судом.

Отже, при розгляді справи апеляційним судом, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3