Ухвала суду № 58859950, 17.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10588/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/3182/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 17.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат.

В обґрунтування позову вказувала, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 11.07.2006 року, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 01.06.2014 року по даний час відповідач проживає окремо від своєї сімї, та з 01.08.2015 року дітей матеріально не забезпечує.

До вказаного часу відповідач іноді купував іграшки дітям та сплачував грошові кошти за курси англійської мови, дитячий садок та школу, однак кошти, які відповідач надавав на утримання дітей не відповідають 1\2 частині його заробітку.

Встановлюючи розмір аліментів, позивачка вказує, що утримання дітей на місяць обходиться приблизно в 26 500 грн.

Визначаючи розмір аліментів та необхідність додаткових витрат, позивач звертає увагу, що вона враховує вартість продуктів харчування, яка суттєво збільшила останнім часом, а також те, що передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум» перелік продовольчих та непродовольчих товарів і послуг, є мінімальним та не враховує життєво необхідних витрат на освіту, оздоровлення, утримання дітей в дошкільних закладах, платне харчування, платні медичні послуги, не враховує зміни в складі споживчого кошику, що відбулися з 2000 року, особливості дітей та не забезпечує повноцінного харчування.

Уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_7, та сина ОСОБА_9 у розмірі 1\2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня предявлення позову до досягнення повноліття; стягнути з відповідача на свою користь половину затрачених додаткових витрат на виховання дітей: доньки ОСОБА_7, та сина ОСОБА_8, які включають в себе понесені у грудні 2015 року та січні 2016 року витрати на лікування у розмірі 5 184, 63 грн., за оплату навчання (уроки англійської мови) у розмірі 4 200 грн., уроки гри на гітарі у розмірі 1 100 грн., продукти харчування у розмірі 4 500,00грн., на одяг 2 100, 00 грн., та в подальшому зобовязати надавати щомісячно додаткову допомогу в розмірі 4 000,00грн., в рахунок додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей щомісячно, починаючи з дня предявлення позову до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.11.2015 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 половину фактично понесених та документально підтверджених додаткових витрат на доньку ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 на оплату навчання (уроки англійської мови) за період листопад, грудень 2015 року та січень, лютий березень 2016 року у розмірі 1750 гривень, на оплату уроків гри на гітарі за вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року у розмірі 220 гривень, на лікування у грудні 2015 року, повязаних з придбанням ортопедичного взуття, у розмірі 1485 гривень, а всього на загальну суму 3455 гривень (три тисячі чотириста пятдесят пять гривень).

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та ухвалити нове рішення в частині стягнення аліментів з 1/3 на 1/2 частину всіх видів заробітку(доходу) на користь ОСОБА_5 на утримання малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_7, та сина ОСОБА_9, та стягнути половину фактично понесених додаткових витрат, які включають в себе витрати на лікування понесені в грудні 2015р. та січні 2016 р. в розмірі 5184,63 грн., оплата навчання на курсах англійської мови в розмірі 4200 грн., уроки гри на гітарі в розмірі 1100 грн., продукти харчування в розмірі 4500 грн., та зобовязати надавати щомісячно передбачувані додаткові витрати на дітей дочку ОСОБА_7, та сина ОСОБА_9 в розмірі 4000 грн., з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 11.07.2006 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ОК №114185, виданим 11 липня 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія І-ОК №082891 та серії І-ОК №190111 відповідно (а.с.3, 4).

Згідно з Довідкою №271 від 05 листопада 2015 року, виданою філією «135 Домобудівельний комбінат» ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» сторони, а також їх малолітні діти зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.2).

Сторонами визнано, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду і по цей час діти проживають за вищевказаною адресою з матірю та знаходяться на її утриманні.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №554 від 05 жовтня 2015 року, визначено громадянину ОСОБА_6 наступний порядок спілкування із його малолітніми дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: перша, третя субота та друга, четверта неділя кожного місця, або в інші дні за домовленістю сторін.

Сторонами визнано той факт, що вони не можуть дійти згоди щодо порядку та розміру їх участі в утриманні дітей та участі батьків у додаткових витратах, внаслідок чого виник даний спір.

Ухвалюючи своє рішення та визначаючи розмір аліментів, які мають бути стягнуті з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно долученої до матеріалів справи копії декларації про доходи відповідача за 2014 рік (а.с.176-185), відповідач отримує заробітну плату та дохід від провадження підприємницької діяльності, його загальна сума сукупного доходу за 2014 рік становила 350 459 гривень, що дорівнює близько 29 200 гривень на місяць.

В свою чергу позивач згідно з її поясненнями та долученими до матеріалів справи письмовими доказами, є фізичною особою підприємцем.

Про достатній рівень забезпеченості позивача та відповідно і її малолітніх дітей, також, свідчать долучені до матеріалів справи розрахункові документи, щодо здійснених позивачем витрат за період листопад 2015 березень 2016 року включно (а.с.131-174), в тому числі такі, що мають значну вартість та не віднесені до предметів першої необхідності, а саме: трек моторізований, лялька «BABY BORN Феечка» на загальну суму 4 154,90 грн., набір залізна дорога з мостом «Power Trains», інтерактивна пташка в клітці «Moose Little Live» вартістю 699 грн. та 563 грн. відповідно (а.с.167,168).

Також, місцевим судом встановлено, що в січні 2016 року малолітня дочка сторін ОСОБА_7 знаходилась на амбулаторному лікуванні у дерматолога з діагнозом: алергічний дерматит, що підтверджується випискою з амбулаторної картки та записом в медичній карті дитини ОСОБА_7 (а.с.123,127-129). В звязку з цим лікарем було рекомендовано проведення досліджень (загальний аналіз крові,УЗД обстеження органів черевної порожнини), дієта, призначені медичні препарати (цетрін, Липобейз крем).

На підтвердження придбання цих ліків та здійснених витрат на проведення обстеження крові та УЗД органів черевної порожнини, придбання крему Липобейз, а також інших, придбаних згідно з поясненнями позивача без призначення лікаря лікарських засобів на лікування простудних захворювань у дітей, позивачем надано фіскальні чеки (Додаток №2а.с.130-137), які, як зазначено в розясненні до вказаного Додатку до Заяви про збільшення позовних вимог, мають підтверджувати понесені позивачем витрати в загальні сумі 4978 гривень 44 копійки (а.с.130).

Малолітній син сторін ОСОБА_9 з 2014 року знаходиться на «Д» обліку у лікаря ортопеда з діагнозом: виражена плосковальгусна деформація стоп (а.с.124-125), в звязку з чим лікарем призначено лікування, в тому числі: ортопедичне взуття, ЛФК щоденно, рекомендовано масаж стоп курсами, плавання в басейні, електростимуляція склепіння стоп.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими платіжними документами, в грудні 2015 року та в січні 2016 року позивачем сплачено 2970 гривень на придбання ортопедичного взуття (а.с.131,134) та 1560 гривень на проведення масажу дитячого, розслаблюючого (а.с.205), а також на відвідування басейну 220 гривень (а.с.135).

Місцевим судом, також, встановлено витрати, що викликані особливими обставинами, а саме розвитком здібностей дітей до англійської мови та здібності дочки ОСОБА_10 до гри на музичному інструменті, а також хворобою сина ОСОБА_11, що потребує тривалого спеціального лікування, наступні понесені позивачем та документально підтверджені витрати:

- на оплату навчання дітей на курсах вивчення англійської мови за період листопад, грудень 2015 року та січень, лютий березень 2016 року по 700 гривень щомісячно на загальну суму 3500 гривень (а.с.141,208), половина яких становить 1750 гривень;

- на оплату уроків гри на гітарі за вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року на загальну суму 440 гривень (а.с.142), половина яких становить 220 гривень;

- на лікування сина ОСОБА_11 у грудні 2015 року, повязаного з придбанням призначеного лікарем ортопедичного взуття на загальну суму 2970 гривень (а.с.124,125,131,134), половина яких становить 1485 гривень;

Перевіривши вищевикладені обставини, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог частково, виходячи із наступного.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обовязок утримувати дитину є рівною мірою обоязком як матері, так і батька, обовязком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, Сімейний кодекс України передбачає два способи визнання розміру аліментів: у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (ст. 183 СК України) та у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України)

Згідно із ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ч. 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3, від 15 травня 2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини,що мають істотне значення .

Відповідно до ст. 7 Закону України " Про Державний бюджет України на 2015 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлено із 01 січня 2015 року - 1032 грн, з 01 грудня 2015 року - 1167 грн. Тобто розмір аліментів для дітей вказаного віку не може бути меншим 344 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2016 року у розмірі 1 330 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення - для дітей віком до 6 років - з 1 січня 2016 року - 1167 грн, з 1 травня 2016 року - 1208 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1 313 грн .

За змістом ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто розмір аліментів на дитину віком до шести років не може бути меншим ніж 350,10 грн .

Аналізуючи вказані норми закону, висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що місцевим судом було в повній мірі досліджено матеріали справи та дано правомірні висновки щодо доводів позивачки.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір аляментів у даному випадку повинен становити саме 1/2 частину всіх доходів відповідача і, що додаткові витрати, також, підлягають задоволенню у повному обсязі, розцінюються судом критично, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно виходив з того, що будь-яких доказів того, що проведений та оплачений позивачем розслаблюючий масаж є обовязковим заходом у лікуванні, а також що понесені витрати на відвідування басейну викликані додатковими, особливими обставинами хворобою дітей, а не є профілактичними, загальнооздоровчими заходами, які мають компенсуватися за рахунок коштів, що стягуються на утримання дітей (аліментів), суду надано не було.

Крім того, вірно встановлено, що не є додатковими витратами та не підлягають стягненню окремо від визначених судом аліментів понесені позивачем витрати на продукти харчування у розмірі 4500,00 грн. та на одяг в розмірі 2100, 00 грн.

Щодо вимог про зобовязання відповідача надавати позивачу щомісячно допомогу в розмірі 4000,00 грн. в рахунок додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, починаючи з дня предявлення позову до досягнення дітьми повноліття, то в цій частині суд першої інстанції також дійнов обгрунтованого висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки ані в заяві про збільшення позовних вимог, ані в своїх поясненнях в судовому засіданні позивач не змогла пояснити та обґрунтувати визначену нею суму додаткових витрат.

При цьому, як встановлено з пояснень позивача та досліджених в судовому засіданні доказів, до вказаної суми додаткових витрат позивач включила: 700 гривень плата за англійську за двох дітей, 220 гривень плата за музичну школу, 1560 гривень плата за масаж одному з дітей, 1600 гривень плата за двох дітей і двох дорослих за відвідування басейну.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача половини фактично понесених позивачем витрат на утримання та виховання їх малолітніх дітей, та які включають в себе понесені у грудні 2015 року та січні 2016 року витрати на лікування у розмірі 5184, 63 грн., за оплату навчання (уроки англійської мови) у розмірі 4200 грн., уроки гри на гітарі у розмірі 1100 грн., продукти харчування у розмірі 4500,00грн., на одяг 2100,00 грн., суд, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, та, виходячи із встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд вірно брав до уваги рівень доходів відповідача та матеріальний стан позивача та їх рівний обовязок щодо утримання дітей, та дійшов вірного висновку, що визначений позивачем розмір аліментів на утримання дітей на рівні 1/2 частина від заробітку (доходу) відповідача є необґрунтовано завищеним, та правильно вважав можливим стягнути з відповідача аліменти у розмірі, який було визнано представником відповідача, а саме в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача, що, враховуючи рівень доходів сторін, є достатнім для забезпечення їх дітям такого захисту і піклування, які необхідні для їх благополуччя та забезпечення потреб дітей сторін в харчуванні, одягу, необхідних послугах та лікуванні загальних захворювань, що не викликані особливим обставинами.

Крім того, дослідженням долучених позивачем фіскальних чеків встановлено, що вони неодноразово скопійовані в різних варіаціях та долучені позивачем до додатків до заяви про збільшення позовних вимог. При цьому, вони містять в собі відомості щодо оплати медичних препаратів (наприклад, спирт етиловий, борна кислота, саліцилова кислота, ефизол, натрія хлорид та інші) щодо яких відсутні взагалі будь-які належні і допустимі докази, що вони були придбані саме позивачем та за призначенням лікаря, та що вони повязані з лікування дітей сторін.

А отже в цій частині вимог позивача про стягнення понесених додаткових витрат суд першої інстанції, також, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про те, що вони задоволенню не підлягають, у звязку з недоведеністю підстав понесених витрат та того, що вони були викликані особливими обставинами і перевищують розмір визначених судом аліментів, що підлягають стягненню за вказаний період.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги доведені частково, а тому підлягають частковому задоволенню.

Отже, колегією суддів, під час розгляду справи, не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3