Ухвала суду № 58859939, 17.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1022/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/3601/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 17.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Резон» про стягнення заборгованості по орендній платі та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Резон» до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до ТОВ «Виробничого підприємства «Резон» про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову вказував, що ТОВ «Виробниче підприємство «Резон», звільнивши орендоване нежитлове приміщення наприкінці грудня 2014 року і достроково припинивши в односторонньому порядку дію договору оренди від 23 серпня 2011 року, умов п.п. 5.3.6, 7.1 договору не дотримався, орендоване приміщення обумовленим порядком позивачу не передав (без підписання акту приймання-передачі), виявленні пошкодження фасаду будинку не усунув, в звязку з чим не звільняється від подальшої сплати орендної плати, про стягнення якої порушено питання в позові.

Просив стягнути з ТОВ «Виробниче підприємство «Резон» на свою користь заборгованість по орендній платі в сумі 66 585,02 грн., яка виникла в період з 1 по 15 грудня 2012 року в сумі 426,14 грн., з 1 по 15 грудня 2013 року в сумі 410,15 грн., з 1 по 15 грудня 2014 року в сумі 1 677 грн., з 16 по 23 грудня 2014 року в сумі 2 494,17 грн., з 24 грудня 2014 року по 2 березня 2015 року в сумі 22 526,83 грн., з 2 по 15 березня 2015 року 4 928,73 грн., з 15 березня по 15 квітня 2015 року 11 374 грн., з 15 квітня по 15 травня 2015 року 11 374 грн., з 15 травня по 15 червня 2015 року 11 374 грн.

В свою чергу, ТОВ «Виробниче підприємство «Резон» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому просило договір оренди визнати недійсним, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 810 ЦК України, оскільки позивач на момент укладання договору не був власником приміщення, що стало предметом оренди, та свідоцтво про право власності на приміщення отримав після його укладання 16.09.2011 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року в задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні первістного позову, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Виробниче підприємство «Резон» укладено договір оренди №23/08 нежитлового приміщення загальною площею 92 кв.м. будинку № 2-Д по пр. Шевченка в м. Вишгороді.

Термін дії договору згідно п. 3.1 становить 2 роки 11 місяців, а його відлік починається з моменту підписання сторонами акту здачі - приймання приміщення. Такий акт підписано 15.09.2011 року.

Згідно п. 4.1 договору та додатку № 1 щомісячна вартість оренди становить 9 400 грн.

Додатковою угодою від 01.12.2012 року (додаток № 3) сторони домовилися про вартість оренди із вказаної дати в розмірі 10 340 грн.

З 01.12.2013 року за домовленістю сторін (додаток № 4) орендна плата із вказаної дати становила 11 374 грн.

Листом від 05.11.2014 року №05/11-14 відповідач повідомив позивача про дострокове припинення дії договору оренди з 15.12.2014 року згідно п.п. 3.4., 5.3.6 Договору (зазначене підтверджується змістом листа ОСОБА_5 від 26.01.2015 року.

Так, умовами п. 3.4 Договору передбачено, що орендар має право вимагати дострокового розірвання цього договору, у звязку з непотрібністю оренди приміщення, письмово попередивши про це орендодавця за 30 календарних днів до бажаної дати припинення цього договору.

Згідно п. 5.3.6 Договору орендар має право достроково припинити дію цього договору в односторонньому порядку за умови, якщо він попередить орендодавця за 30 календарних днів до моменту фактичного розірвання цього договору. У випадку звільнення приміщення без письмового попередження, а також при не складанні акту передачі (повернення) приміщення орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесений в звязку з цим збиток. При цьому орендар не звільняється від плати за оренду до передачі приміщення орендодавцю.

Пунктом 4.8 Договору визначено, що при закінченні (припиненні) дії цього договору орендар сплачує орендну плату виходячи з терміну фактичного використання приміщень згідно з актом здачі-приймання передачі приміщення.

Пунктами 7.1-7.3 Договору передбачено, що після закінчення терміну оренди, протягом 3 (трьох) календарних днів, орендар зобовязаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом передачі (повернення).

У момент підписання акту передачі (повернення) орендар передає орендодавцю ключі від приміщення.

Приміщення повинно бути переданим орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передане в оренду, з урахуванням нормального зносу.

З пояснень представників сторін в суді встановлено, що 15 грудня 2014 року, в звязку з припиненням оренди за ініціативою орендаря сторони намагалися вчинити дії з повернення (прийняття) приміщення орендодавцеві (Розділ 7 Договору). Однак домовленостей не дійшли, відповідний акт не підписано.

Зокрема, позивач виявив пошкодження фасаду будинку та стін, вимагав усунення цих недоліків, а тому приміщення не прийняв й акт про це не підписано, договірні правовідносини вважав продовженими згідно п. 5.3.6 Договору наявним обовязок відповідача здійснювати орендну плату до передачі приміщення згідно акту повернення встановленим порядком.

Дані обставини вбачаються також зі змісту листів ОСОБА_5 від 26 грудня 2014 року, 26 січня 2015 та 19 лютого 2015 року.

Відповідач, у свою чергу, 23 грудня 2014 року склав і підписав акт передачі приміщення, який стороною позивача не підписаний внаслідок недосягнення домовленостей з цього приводу. При цьому заборгованості за орендну плату перед позивачем на той час відповідач не вбачав. Зазначене підтверджується листом ТОВ «ВП «Резон» від 26 грудня 2014 року.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, вказував, що відповідач згідно п.п. 3.4 і 5.3.6 Договору скористався своїм правом на припинення договору оренди в односторонньому порядку, а порядок повернення приміщення орендодавцеві мав здійснюватися згідно п.п. 7.1-7.4 Договору та вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості за вкзані позивачем періоди не була доведена жодним належним та допустимим доказом, а тому зустрічні позовні вимоги є не обгрунтованими та не доведеними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, і за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ч. 1, ч. 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

На підставі ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З поданих позивачем доказів, колегія суддів позбавлена можливості перевірити розмір грошового зобовязання відповідача та встановити наявність заборгованості для її стягнення. Сам тільки розрахунок заборгованості, не визнаний відповідачем, цих обставин достатньо не висвітлює і існування заборгованості не доводить. Відповідач наполягає, що орендну плату здійснював своєчасно і в повному обсязі.

При цьому надані позивачем докази в цій частині є суперечливими і не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки, в претензійних листах від 26 грудня 2014 року та 26 січня 2015 року позивач зазначає різні суми заборгованості за один і той самий період (11 345,8 грн. та 5000,08 грн. відповідно). В той же час, в листі та акті від 19 лютого 2015 року будь-які претензії щодо існування заборгованості та необхідності її погашення відповідачем взагалі відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, та дійшов вірного висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення заборгованості по орендній платі є безпідставними, необгрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, колегією суддів, під час розгляду справи, не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3