Ухвала суду № 58859884, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/580/16-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/3741/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 07.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

07 липня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариста з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київскої області про визнання договору іпотеки припиненим та зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із вказаним вище позовом,який мотивувала тим, що 30 листопада 2006 року між нею і ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит на особисті потреби в сумі 150000 доларів США терміном до 30 листопада 2017 року зі сплатою 12,3 % річних. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором в цей же день 30 листопада 2006 року між нею і ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала банку в іпотеку належні їй житловий будинок і присадибну земельну ділянку розміром 0,0769 га, розташовані по вул.Дорошенка 45 у м.Бровари Київської області.

Крім того, 4 травня 2007 року між нею і ПАТ «УкрСиббанк» був укладений ще один кредитний договір, за яким вона отримала кредит на особисті потреби в сумі 157000 доларів США терміном до 4 травня 2017 року зі сплатою 13 % річних. В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором 4 травня 2007 року року між нею і ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, згідно якого вона повторно передала в іпотеку банку належні їй житловий будинок і присадибну земельну ділянку по вул.Дорошенка 45 у м.Бровари Київської області.

Зазначала, що згідно письмового повідомлення від 15 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вищевказаними кредитними договорами та договорами іпотеки. У звязку із невиконанням нею умов кредитного договору від 04 травня 2007 року ТОВ «Кей-Колект» з метою погашення заборгованості за кредитним договором звернувся з позовом до суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на належне їй нерухоме майно. На підставі відповідного судового рішення 28 жовтня 2013 року Броварським міськрайонний судом Київської області видано виконавчий лист, за яким 15 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.

11 листопада 2014 року ТОВ «Кей-Колект» як іпотекодержатель зареєструвало за собою право власності на передане в іпотеку нерухоме майно у вигляді будинку і ділянки вартістю 2987730 грн., тоді як заборгованість за виконавчим листом складає 1266503,53 грн. Посилалася, що державним виконавцем поза межами службових повноважень 11 грудня 2015 року накладено арешт на все належне їй майно, оголошено його у розшук та заборону його відчуження на користь ТОВ «Кей-Колект» лише у межах суми боргу у розмірі 1266503,53 грн. при тому, що товариство самостійно задовольнило вимоги на суму 2987730 грн.

Вважає, що поскільки її грошове зобовязання перед ПАТ «УкрСиббанк» є припиненими у результаті відступлення права вимоги ТОВ «Кей-Колект», то підлягає припиненню і похідне від кредитного зобовязання за договором іпотеки. Припинення зобовязання у свою чергу є підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження згідно із п.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та скасування арешту з належного їй майна.

У звязку з наведеним просила визнати припиненим договір іпотеки від 30 листопада 2006 року, зареєстрований у реєстрі за № 5001,5002 та посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_3 з усіма змінами до нього повторної іпотеки у договір іпотеки від 04 травня 2007 року, укладений між нею і ПАТ «УкрСиббанк»; зобовязати державного виконавця ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 40716186, повернення виконавчого документа до суду, скасувати постанову про накладення арешту і заборону відчуження всього нерухомого майна, що належить їй на праві власності, зняти всі арешти, заборони та обмеження відносно нерухомого майна, а саме будинку по вул.Дорошенка 45 у м. Бровари; земельної ділянки площею 0,0769 га, кадастровий номер 3210600000000580087 по вул.Дорошенка 45 у м. Бровари; житлового будинку по вул.Миру 99 у с.Дусино, Свалявського району Закарпатської області; житлового будинку № 49 по вул.Суворова у с.Заворичі Броварського району Київської області; рухоме майно: автомобілі марки «Тайота Камрі», 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 та 2003 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2, що вибули із її володіння і вона не є їх власником.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року узадоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує на те, що суд не надав їй слова в судових дебатах, більше того, суд взагалі не переходив до судових дебатів, а розгляд її заяви про забезпечння позову проведений з порушенням вимог процесуального закону. Суд не врахував, що у результаті відступлення банком права вимоги ТОВ «Кей-Колект» її грошові зобов'язання та зобовязання за договором іпотеки припинилися. Крім того, суд дав невірну оцінку доказам у справі щодо неправомірності дій державного виконавця, з огляду на те, що ТОВ «Кей-Колект» набув право власності на предмет іпотеки вартістю 2987730 грн., тоді як заборгованість за виконавчим листом складає 1266503,53 грн. Суд не врахував, що в будинку зареєстровані чотири особи, в тому числі дитина, а тому вимога ТОВ «Кей-Колект» про виселення є неправомірною.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримала, просила скасувати рішення суду першої інстанції з наведених у скарзі підстав та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник ТОВ «Кей-Колект» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення, та відсутність підстав для його скасування.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не зявилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відділ ДВС Броварського МРУЮ Київскої області направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для визнання припиненою іпотеки, встановленої в договорах іпотеки, укладених 30 листопада 2006 року та 4 травня 2007 року між позивачкою і ПАТ «УкрСиббанк» у відношенні нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

При цьому суд виходив з того, що іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» набув права власності на предмет іпотеки, а саме житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,0769 по вул. Дорошенка, 45 у м. Бровари, в порядку звернення стягнення на погашення боргу за кредитом, а відтак в силу положень Закону України «Про іпотеку» іпотека вже є припиненою.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ст.ст. 546,575 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися заставою. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в ч.1 ст.598 ЦК України. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено ст.17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що припинення іпотеки можливе лише у випадках, визначених цим законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2006 року між позичальницею ОСОБА_2 (на той час мала прізвище ОСОБА_4) і ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір, за згідно якого ОСОБА_2 отримала в банку на особисті потреби кредит в розмірі 150000 доларів США строком до 30 листопада 2017 року із сплатою за користування грошовими коштами 12,3 % річних.

В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між банком і позичальницею в цей же день 30 листопада 2006 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй майно: житловий будинок і присадибну земельну ділянку розміром 0,0769 га, що розташовані по вул.Дорошенка 45 у м.Бровари Київської області.

Крім того, 4 травня 2007 року між позичальницею ОСОБА_2 (на той час прізвище ОСОБА_4В.) і ПАТ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримала в банку на споживчі потреби кредит в розмірі 157000 доларів США строком до 4 травня 2017 року із сплатою 13 % річних за користування грошовими коштами.

На забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між банком і позичальницею 4 травня 2007 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 повторно передала в іпотеку належне їй майно: житловий будинок і присадибну земельну ділянку розміром 0,0769 га, розташовані по вул.Дорошенка 45 у м.Бровари Київської області.

01 червня 2010 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5, у звязку з чим змінила прізвище із ОСОБА_4 на ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ОК за № 095370.

Також, судом встановлено, що 12 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав із ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу № 1, згідно якого банк відступив товариству право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за вищевказаними кредитними договорами, укладеними із ОСОБА_2, а також договір про передачу прав вимоги за іпотечними договорами, укладеними із ОСОБА_2

15 грудня 2011 року на імя ОСОБА_2 направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитних договорів ТОВ «Кей-Колект» зверталося до суду із позовами про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2006 року у розмірі 202804,08 доларів США, що становить 1620364,08 грн. та судові витрати.

На виконання вказаного рішення 17 червня 2013 року Броварським міськрайонний судом видано виконавчий лист, за яким 23 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення. ОСОБА_6 про виконавче провадження вбачається, що виконавче провадження з виконання вказаного листа завершено 10 листопада 2015 року за п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із поверненням документа стягувачу.

Крім того, заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, яке набрало законної сили 07 травня 2013 року, із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04 травня 2007 року у розмірі 158048 доларів США, що становить 1263284,53 грн. та судові витрати.

На підставі вказаного заочного рішення 28 жовтня 2013 року Броварським міськрайонний судом Київської області видано виконавчий лист, за яким ВДВС Броварського МРУЮ 15 листопада 2013 року відкрив виконавче провадження № 40716186, що триває на даний час. У межах даного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 11 грудня 2015 року накладено арешт на майно боржниці ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 12 листопада 2014 року за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності на житловий будинок № 45 по вул.Дорошенка у м.Бровари Київської області, а 11 листопада 2014 року за ТОВ «Кей-Колект» зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою м. Бровари, вул. Дорошенка, 45.

Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кейт-Колект» проведена в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 30 листопада 2006 року, що вказано у витягах (а.с.72-75).

Отже відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека за договором від 30 листопада 2006 року припинилася у звязку із набуттям іпотекодержателем прав власності на предмет іпотеки.

Крім того, з викладених підстав згідно положень ст.17 Закону України «Про іпотеку», яка вказує, що наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередною іпотекою, припинилася іпотека і за договором іпотеки від 4 травня 2007 року.

За таких обставин, з огляду на те, що новий кредитор та іпотекодержатель ТОВ «Кейт-Колект» відповідно до умов договору іпотеки від 30 листопада 2006 року набув права власності на предмет іпотеки у звязку із невиконаням ОСОБА_2 зобовязань за кредитиним договором від 30 листопада 2006 року, а також враховуючи приписи ст.17Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що у результаті відступлення ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги ТОВ «Кей-Колект» за укладеними із ОСОБА_2 кредитними договорами, грошові зобовязання останньої є припиненими, не грунтуються на законі.

Глава 50 ЦК України «Припинення зобов'язань» (статті 598-609), як і інше законодавство не містить такої підстави припинення зобов'язання як відступлення кредитором права вимоги. Навпаки статті 512, 514 ЦК України передбачають, що у випадку заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги, зобов'язання є чинним і до нового кредитора переходять у повному обсязі права первісного кредитора у зобов'язанні.

Відповідно необгрунтовані і посилання у скарзі на те, що підлягає припиненню і зобовязання за договором іпотеки з огляду на відступлення права вимоги. Такі доводи суперечать вимогам закону, зокрема ст.17 Закону України «Про іпотеку», яка не містить такої підлстави як припинення іпотеки у зв'язку із відступленням кредитором права вимоги. Не містить таких положень ні ЦК України, ні інше зпаконодавство.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність факту відступлення ПАТ «УкрСибббанк» прав вимоги ТОВ «Кей-Колект» за кредитними договорами, суперечать матеріалам справи, з яких вбачаєтся, що двома рішеннями Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року та від 24 квітня 2013 року, що набрали законної сили, із ОСОБА_2 на користь нового кроедитора ТОВ «Кей-Колект» стягнуто заборгованість за обома кредитними договорами від 30 листопада 2006 року та від 04 травня 2007 року. При розгляді цих справ Броварський міськрайонний суд дійшов обгрунтованого висновку про встановлення факту відступленняПАТ «УкрСибббанк» прав вимоги новому кредитору ТОВ «Кей-Колект».

Згідно приписів ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає, що суд вірно відмовив у задоволенні решти вимог, в тому числі вимог до відділу ДВС, як безапідставних.

При розгляді даної справи встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Броварського МРУЮ перебуває виконавче провадження № 40716186, відкрите на підставі заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, яке набрало законної сили 07 травня 2013 року, яким із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04 травня 2007 року у розмірі 158048 доларів США, що становить 1263284,53 грн. та судові витрати.

В межах даного провадження державним виконавцем накладено арешт на належне боржниці ОСОБА_2 рухоме і нерухоме майно.

З підстав припинення боргових зобов'язань у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки позивачка 06 січня 2016 року зверталася до ВДВС Броварського МРУЮ із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту із всього майна боржника, проте відділом ДВС Броварського МРУЮ у знятті арешту було відмовлено з огляду на відсутність підтвердження про сплату боржником боргу або оскарження даного рішення у рамках даного виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав невірну оцінку доказам у справі щодо неправомірності дій державного виконавця, з огляду на те, що ТОВ «Кей-Колект» набув право власності на предмет іпотеки вартістю 2987730 грн., тоді як заборгованість за виконавчим листом складає 1266503,53 грн. безпідставні, поскільки судом встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося на підставі договору іпотеки від 30 листопада 2006 року, який забезпечував виконання зобов'язання за кредитним договором від 30 листопада 2006 року. Заборгованість за цим договором стягнуто рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року, а виконавче провадження з виконання вказаного листа завершено 10 листопада 2015 року за п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із поверненням документа стягувачу.

Як вище вказувалося в даний час виконується рішення суду про стягнення із ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 04 травня 2007 року, за яким звернення стягнення на предмет іпотеки кредитором ТОВ «Кейт-Колект» не проводилося.

Статтею 49 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені підстави закінчення виконавчого провадження. Так п. 3 названої статті Закону, на який посилається у своєму позові позивачка, передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Вказані обставини, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

Разом з тим, при розгляді справи по суті судом не здобуто доказів у силу яких виконавче провадження підлягало б закінченню. Враховуючи ту обставину, що дане виконавче провадження триває і на даний час, тобто не є закінченим, тому підстави для скасування арешту відсутні.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що позовні вимоги до відділу ДВС є необґрунтованими з урахуванням наведеного вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав ОСОБА_2 слова в судових дебатах, більше того, суд взагалі не переходив до судових дебатів безпідставні і спростовуються журналом та технічним записом судового засідання (а.с.121-124), з яких вбачається, що в судовому засіданні 10 травня 2016 року суд закінчив зясування обставин справи і перейшов до судових дебатів, в яких виступили позивачка ОСОБА_2 (запис № 134), представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» (запис № 135), представник відповідача ВДВС (запис № 136), після чого була оголошена перерва, після якої в судовому засіданні 12 травня 2016 року в судових дебатах виступив представник відповідача «Кей-Колект» (запис № 4), після чого суд видалився до нарадчої кімнати після виходу з якої проголосив судове рішення (а.с.121-124, 161).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечння позову проведений з порушенням вимог процесуального закону, поскільки дані обставини не стосуються законності і обгрунтованості рішення і не мають правового значення для вирішення апеляційної скарги ОСОБА_2 Згідно ст.293 ЦК України ухвала про забезпечення позову оскаржується окремо від рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом того, що в будинку зареєстровані чотири особи, в тому числі дитина, а тому вимога ТОВ «Кей-Колект» про виселення є неправомірною, безпідставні. В даній справі вимоги про виселення взагалі не є предметом розгляду.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: