Рішення № 58857450, 05.07.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Номер провадження 2/522/698/16

Справа № 522/18171/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

05 липня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом позовну заяву ОСОБА_1, що діє від імені малолітньої ОСОБА_2 до Одеська міська рада про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Одеська міська рада, у якому просила суд визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід.номер НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом після смерті мати ОСОБА_3, померлої 13 серпня 2014 року, на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 51,7 кв м., загальною площею 74,8 кв.м., а також просить визначити порядок виконання рішення.

Позивачка просила суд проводити судове засідання без фіксації судового процесу.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно в установленому законом порядку у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, свою думку щодо позову у будь-якій формі не висловив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності представника відповідача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є опікуном над малолітньою ОСОБА_2, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.11.2014 року №714 «Про призначення опікуном гр. ОСОБА_1 над малолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2» та посвідчення №6422, виданого Службою у справах дітей Одеської міської ради 21.11.2014 року.

13 серпня 2014 року померла мати ОСОБА_2, - ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 14 серпня 2014 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції серія І-ЖД №383583. Родинний звязок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується Свідоцтвом про народження від 04 грудня 2012 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції серія І-ЖД №331157, у якому ОСОБА_3 зазначена як мати ОСОБА_2.

Померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВСЕ №705321, виданого ОСОБА_4, державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори, 17.11.2005 року, зареєстровано в реєстрі за № 5-3723, належала 1/12 частина квартири №69, що знаходиться у м. Одесі, по проспекту Гагаріна, у будинку №23, та складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 51,7 кв м., загальною площею 74,8 кв.м,

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, на підставі ст. 1261 ЦК України, є її мати -ОСОБА_1, та донька ОСОБА_2.

На підставі ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними та дорівнюють 1/24 частини спірної квартири кожному спадкоємцеві. Спір між спадкоємцями щодо спадкового майна відсутній.

У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулась в інтересах своєї малолітньої підопічної до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене майно на імя ОСОБА_2 не отримала, так як її мати не зареєструвала своє право власності на 1/12 частки спірної квартири, про що свідчить відповідь нотаріуса від 27 березня 2015 року №669/02-14.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Відмови від спадщини, на підставі ч.ч. 2-4 ст.1273 ЦК України, позивачкою, в інтересах ОСОБА_2, не подавалось.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно до інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року, вбачається, що право власності на нерухоме майно також виникає з дня вступу в законну силу рішення суду, яким визнано право власності на майно, а не з моменту державної реєстрації.

В Постанові № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року в п. 5 зазначено, що, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). В п. 6 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна».

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

У відповідності з положеннями ст.60 ЦК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Щодо вимог позивачки про визначення порядок виконання рішення суду, згідно якого рішення суду, після набрання ним законної сили, стане підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід.номер НОМЕР_1) на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягає так як визначення порядок виконання рішення є передчасним.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, що діє від імені малолітньої ОСОБА_2 до Одеська міська рада про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід.номер НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом після смерті мати ОСОБА_3, померлої 13 серпня 2014 року, на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається в цілому з трьох житлових кімнат, житловою площею 51,7 кв м., загальною площею 74,8 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя

05.07.2016