Постанова № 58856391, 14.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року (о 17 год. 15 хв.)Справа № 808/9070/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді Батрак І.В.,

суддівДуляницької С.М.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянув в відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Міністерства внутрішніх справ України

до Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4

до ГУМВС України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та відповіді на скаргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі ОСОБА_2, ОСОБА_5, або - позивачі) звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України, або перший відповідач), до Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 (другий відповідач), ГУМВС України в Запорізькій області (третій відповідач) в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 01.02.2016 просить суд:

визнати протиправними дії працівників Міністерства внутрішніх справ України з пересилки скарги ОСОБА_2 на незаконні дії голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області т.в.о. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4;

визнати протиправними відповідь т.в.о. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 від 14.12.2015 №3/1-Т-35 та рішення кадрової комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 06.11.2015 (протокол №13) про недоцільність переведення його доньки ОСОБА_5 до Національної поліції в Запорізькій області.

У судовому засіданні представник позивача, позивач підтримали позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та надали додаткові усні пояснення. Зазначають, що 10.11.2015 ОСОБА_2 подав на адресу першого заступника міністра внутрішніх справ України скаргу на неправомірні дії голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області у якій просив скасувати наказ про звільнення його доньки ОСОБА_5 з органів внутрішніх прав України, дати можливість пройти її атестацію в МВС України, працевлаштувати в системі МВС України на посаді рівнозначній тій, яку вона раніше обіймала, та надати письмову відповідь на його звернення у встановлений законом строк.

Вказує, що в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» МВС України дану скаргу було направлено для розгляду і надання відповіді т.в.о. ГУ Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4, який є головою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області, тобто тій особі, дії якої в даному випадку підлягали оскарженню. Крім того, був порушений строк відповіді на скаргу, передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Щодо вимог про визнання протиправною відповіді та рішення кадрової комісії ГУМВС України в Запорізькій області від -06.11.2015 (протокол №13) про недоцільність переведення ОСОБА_5 до Національної поліції в Запорізькій області позивачем зазначено, з 27.02.2006 по 06.11.2015 ОСОБА_5 проходила службу в органах внутрішніх справ України на посадах середнього начальницького складу. З 2008 року на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області, мала звання капітан міліції.

05.11.2015 ОСОБА_5 подала рапорти з проханням прийняти на службу до Національної поліції України. В звязку з неповідомленням ОСОБА_5 про прийняте рішення за її рапортами, 18.11.2015 вона направила відповідну заяву на адресу ГУНП в Запорізькій області з проханням повідомити її про наслідки розгляду її рапортів від 05.11.2015 щодо прийняття її на службу до Національної поліції України.

17.12.2015 позивач ОСОБА_2 отримав відповідь на скаргу з якої вбачається, що кадровою комісією ГУМВС прийнято рішення про недоцільність переведення його доньки ОСОБА_5, до Національної поліції в Запорізькій області (протокол №13 від 06.11.2015) оскільки її кандидатура не погоджена з управлінням внутрішньої безпеки та з інспекцією по особовому складу ГУМВС.

Вважаючи відповідь від 14.12.2015 та рішення відповідачів від 06.11.2015 незаконними та вказуючи, що підстав для відмови в переведенні її на службу до Національної поліції немає просить визнати їх протиправними.

У судовому засіданні представник позивача, позивач заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник першого відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про отримання судової повістки уповноваженою особою відповідача 16.05.2016.

13.04.2016 представником першого відповідача подані заперечення, відповідно до яких МВС України заперечує проти предявленого позову оскільки в скарзі ОСОБА_2 порушувалось питання про незаконне звільнення з посади інспектора штабу ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5, з метою встановлення причин звільнення та можливого перегляду прийнятого рішення щодо звільнення ОСОБА_5А МВС було прийнято рішення про доручення розгляду зазначеної скарги Голові ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_4

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у запереченнях від 01.02.2016 та суду пояснила, що лист - відповідь т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 від 14.12.2015 №3/1-Т-35 на скаргу ОСОБА_2 на незаконні дії Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області не може бути визнано протиправним оскільки він не є нормативно правовим актом, ні актом індивідуальної дії. Також зазначила, що відповідь на рапорти ОСОБА_5 направлялась, та її повідомлено що кандидатура не погоджена службою ВБ та кадровою комісією ГУ МВС позитивного рішення щодо проходження подальшої служби в Національній поліції не прийнято (протокол №13 від 06.11.2015). Разом з цим повідомлено, що рапорт від 05.11.2015 про прийом на службу до Національної поліції, який надійшов поштовим листом на адресу ГУМВС України в Запорізькій області тільки 10.11.2015 та рапорт від 05.11.2015 аналогічного змісту, адресований керівникові Національної поліції України, що надійшов 20.11.2015 з Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції на адресу ГУ НП в Запорізькій області уважно розглянутий та залишений без задоволення.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов від 29.03.2016 (вх. № 10092). Зокрема зазначила, що кадрова комісія ГУМВС України в Запорізькій області діяла на підставі Положення про неї, затвердженого наказом ГУМВС від 21.07.2014 №2409.

Відповідно до п.2.4. Положення, рішення, висновки, рекомендації комісії оформлюються протоколом, який затверджується головою і підписується секретарем.

Рішення, що приймаються на засіданнях комісії вважаються обовязковими для структурних підрозділів ГУМВС області (п.2.5.)

Таким чином рішення кадрової комісії ГУМВС від 06.11.2015 мало рекомендаційний характер для ГУНП і не було основною причиною того, що ОСОБА_5 на сьогодні не проходить службу в Національній поліції. Також зазначила, що рішення кадрової комісії від 06.11.2015 не може бути визнано протиправним, оскільки не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії і має рекомендаційний характер.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2015 позивач ОСОБА_2 направив до Першого заступника Міністерства внутрішніх справ України скаргу на незаконні дії Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області

У вказані скарзі позивач просив скасувати наказ про звільнення його доньки ОСОБА_5, дати можливість пройти атестацію безпосередньо в МВС України, та працевлаштувати капітана міліції ОСОБА_5А, в системі МВС України на посаді, рівнозначній тій, яку вона раніше обіймала в міліції. Надати письмову відповідь на звернення у встановлений законом строк.

Як вбачається з резолюцій заступника МВС України 20.11.2015 розгляд скарги, вжиття відповідних заходів реагування та у визначений законом строк надати письмову відповідь доручено Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4І, який також є головою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області.

Листом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 від 14.12.2015 № 3/1-Т-35 позивача повідомлено про розгляд його скарги

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 N 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР).

Так поняття скарги закріплено в ч. 4 ст. 3 Закону № 393/96-ВР, де вказується, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності ( ст..4 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до вимог ст. 7 Закону 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Пунктом 6 ч. 1 ста 18 вказаного Закону передбачено право громадян одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Разом з тим п. п. 1, 5, 6 та 9 ч. 1 ст. 19 Закону 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Зі змісту звернення ОСОБА_6 вбачається, що в ньому порушуються питання, щодо неправомірних дій Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області.

Однак, з наданої відповіді на скаргу позивача від 14.12.2015 №3/1-Т-35 т.в.о. начальника ГУ НП в Запорізькій області ОСОБА_4 вбачається порушення відповідачем принципу об'єктивного, повного та всебічного розгляду звернень громадян, а саме частини 4 ст.7 Закону України 393/96-ВР, що полягає у неприпустимості направлення скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є головою комісії з припинення або ліквідатор Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Також представником першого відповідача не подано, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про про своєчасне, без порушення строків передбачених ст.20 Закону 393/96-ВР направлення даної відповіді позивачу.

Враховуючи вищевикладене а саме те, що при розгляді скарги позивача були допущені порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цієї частині позовних вимог, а саме визнання протиправними дій працівників Міністерства внутрішніх справ України з пересилки скарги позивача на незаконні дії голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області т.в.о. ГУ Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4

Щодо позовних вимог про визнання протиправною відповіді т.в.о. Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 від 14.12.2015 №3/1-т-35 а рішення кадрової комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 06.22.2015 року (протокол №13) про недоцільність переведення ОСОБА_5 до Національної поліції суд зазначає наступне.

З 27.02.2006 по 06.11.2015 ОСОБА_5 проходила службу в органах внутрішніх справ України.

05.11.2015 ОСОБА_5 подала рапорт з проханням прийняти її на службу до Національної поліції України. У звязку з тим що ОСОБА_5 не повідомили про прийняте рішення за її рапортами, 18.11.2015 вона направила поштою рекомендованим листом з повідомленням на адресу ГУ НП України в Запорізькій області відповідну заяву, в якій просила повідомити її про наслідки розгляду рапорту від 05.11.2015 на імя начальника ГУМВС України в Запорізькій області з проханням прийняти її на службу до Національної поліції.

17.12.2015 позивач ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_5 та який є її представником діє на підставі довіреності отримав відповідь на свою скаргу, адресованому Першому заступнику МВС України з якої вбачається, що кадровою комісією ГУМВС прийнято рішення про недоцільність переведення доньки ОСОБА_5 до Національної поліції в Запорізькій області (протокол №13 від 06.11.2015).

Бажання ОСОБА_5 проходити службу в Національній поліції України підтверджується її рапортами від 05.11.2015 на імя Голови Національної поліції України та ГУ УМВС України в Запорізькій області. Позивач ОСОБА_5 вважає незаконною підставою для відмови у переведенні її на службу до Національної поліції те що її кандидатура не погоджена з управлінням внутрішньої безпеки та з інспекцією по особовому складу.

Судом встановлено що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2015 у справі №808/2796/15, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 адміністративний позов ОСОБА_5 задоволений. Суд скасував наказ Начальника ГУ МВС України в Запорізькій області від 19.05.2015 №183 о/св. Частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_5 та поновив її на службі в посаді інспектора штабу ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №808/8689/15 адміністративний позов ОСОБА_5 задоволений частково.

Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №443 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_5 В частині поновлення на службі на посаді, рівнозначній тій, що позивач обіймала на час звільнення та зобовязання виплати компенсації за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовленою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2015 по справі №808/8689/15 в частині відмови у задоволенні позову щодо поновлення на службі та компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та в цієї частині прийнято нову постанову.

Суд поновив ОСОБА_5 на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області. Зобовязав ГУ МВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по день фактичного поновлення на посаді. В іншій частині постанова залишена без змін.

Судом досліджено витяг з Протоколу засідання кадрової комісії ГУ МВС України в Запорізькій області №13 від 06.11.2015, в якому, зокрема, зазначено: «…Виступили: ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, Пропозиція: з урахуванням наданої інформації не рекомендувати капітана міліції ОСОБА_5, інспектора штабу Запорізького міського управління ГУМВС для подальшого проходження служби в Національній поліції. Результати голосування: - одноголосно; …»

Відповідно до Висновку від 14.12.2015 щодо розгляду скарги ОСОБА_5 на дії голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області за результатами проведеного розгляду скарги встановлено, що відомості, викладені у ній, знайшли своє підтвердження частково.

Проте вважають, що відповідно до вимог наказів та доручень МВС України, Національної поліції, рішення кадрової комісії ГУМВС в Запорізькій області, а також у звязку зі запереченнями управління внутрішньої безпеки в області, прийняття на службу до Національної поліції ОСОБА_5 є недоцільним.

Відповідно до Наказу №2409 від 21.07.2014 «Про затвердження складу кадрової комісії ГУМВС України в Запорізькій області та Положення про неї» затверджено склад кадрової комісії ГУМВС України в Запорізькій області (Додаток1) та Положення про неї (Додаток2).

Відповідно до п.2.3. Положення про кадрову комісію ГУМВС, комісія в частині питань, віднесених до її компетенції, правочинна заслуховувати на своїх засіданнях доповіді і повідомлення керівників структурних підрозділів ГУМВС області, давати рекомендації та вносити пояснення з проблемних питань. Рішення, висновки, рекомендації комісії оформлюються протоколом, який затверджується головою і підписується секретарем. Рішення, що приймаються на засіданнях комісії, вважаються обовязковими для структурних підрозділів ГУМВС області (п.2.5)

Протокол засідання кадрової комісії ГУ МВС України в Запорізькій області №13 від 06.11.2015 за своїм змістом та формою не є рішенням субєкта владних повноважень, яке тягне за собою настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів позивача або покладає на нього певні обовязки.

Оскільки Протокол засідання кадрової комісії ГУ МВС України в Запорізькій області №13 від 06.11.2015 носить рекомендаційний характер, не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, то він не може бути ані визнаний протиправним ані скасованим, а тому позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії працівників Міністерства внутрішніх справ України з пересилки скарги ОСОБА_2 на незаконні дії голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області т.в.о. Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 487,20 грн., (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.В.Батрак

Суддя С.М.Дуляницька

Суддя О.О.Прасов