Рішення № 58850452, 06.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/44/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 справа № 908/1517/16

за позовом КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ в особі філії КОНЦЕРНУ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40)

про стягнення 17702,68 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 182/20-19 від 07.06.2016 р., паспорт серія СЮ № 225277 від 05.08.2011 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 02.06.2016 року звернувся КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Дніпровського району до товариства з обмеженою відповідальністю Матріца про стягнення 17702,68 грн., які складаються з: 15481,57 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з листопада 2015 р. по квітень 2016 р., на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003 р., 1570,16 грн. пені, 112,09 грн. 3% річних та 538,86 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.

Ухвалою суду від 02.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1517/16, справі присвоєно номер провадження 18/44/16, судове засідання призначене на 06.07.2016 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, в порядку ст. 75 ГПК України, та закінчений в судовому засіданні 06.07.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача на вимогу суду надав витребувані документи; підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, які вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо своєчасності оплати вартості отриманої теплової енергії в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003 р. У звязку з наявністю порушень, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, боржнику нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою товариства з обмеженою відповідальністю Матріца є: 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 40. Відповідно до розпорядження міського голови № 83р від 20.02.2016 р. вулицю Сорок років Радянської України перейменовано на вулицю Незалежної України. Отже, адресою ТОВ Матраца є: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Згідно витягу з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта 06.07.2016 р. поштове відправлення (ухвала суду про порушення провадження у справі) повернено за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання.

Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі КП Теплові мережі Ленінського району (надалі позивач, теплопостачальна організація) та товариство з обмеженою відповідальністю Матріца (надалі відповідач, споживач) 01.03.2003 р. уклали договір № 976 про постачання теплової енергії в гарячій воді з наступними змінами та доповненнями (надалі договір).

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.10.2004 р. до договору енергопостачальною організацією з 01.10.2014 р. є Концерн «Міські теплові мережі», уповноваженим представником якого є філія концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району.

На підставі розпорядження мера міста Запоріжжя № 83р від 20.02.2016 р. Про виконання Закону України від 09.04.2015 № 317-VIII Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону їх символіки" про перейменування топонімів міського підпорядкування і демонтажі об'єктів монументального мистецтва" перейменовано район обласного центру Ленінський на Дніпровський, у звязку з чим теплопостачальна організація змінила назву Концерн Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Дніпровського району.

Відповідно до п. 1.2. договору енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3 договору, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну; споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами (пункт 6.4 договору).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2015 р. по квітень 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 2), на загальну суму 15481,57 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 30-35).

Позивач на виконання п. 6.3 договору виготовив для відповідача рахунки за фактично спожиту теплову енергію, акти виконаних робіт на постачання теплової енергії. Відповідач не зявився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором, тому позивач направив розрахункові документи за спірний період на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обовязок не покладається на позивача умовами договору. В примітках зазначених актів вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідачу відправлено документи, передбачені п. 6.3 договору, про що свідчить реєстр відправки документів Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Ленінського району (арк. с. 36-41). Акти приймання-передачі за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У звязку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі оформлені у відповідності до вимог п. 6.3 договору та у відповідності до п. 6.6 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобовязання за договором не виконав, внаслідок чого заборгованість склала 15481,57 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 15481,57 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 15481,57 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 15481,57 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію позивач, враховуючи положення п. 7.2.3. договору, просив стягнути суму пені у розмірі 1570,16 грн. за період прострочення з 20.12.2015 р. по 21.05.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2.3. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем при розрахунку пені за зобовязаннями листопада 2015 р. зазначено невірний період нарахування та кількість днів прострочення.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 1568,04 грн. пені за заявлений позивачем період. В частині стягнення 2,12 грн. пені в позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 112,09 грн. за період з 20.12.2015 р. по 21.05.2016 р., а також 538,86 грн. інфляційних втрат за період з січня 2016 р. по квітень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 112,09 грн. 3% річних за період з 20.12.2015 р. по 21.05.2016 р. та про стягнення з відповідача 538,86 грн. інфляційних втрат за період з січня 2016 р. по квітень 2016 р., такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40, ідентифікаційний код 32260959) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 15481,57 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят одну грн. 57 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40, ідентифікаційний код 32260959) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1568,04 грн. (одну тисячу пятсот шістдесят вісім грн. 04 коп.) пені, 112,09 грн. (сто дванадцять грн. 09 коп.) 3% річних, 538,86 грн. (пятсот тридцять вісім грн. 86 коп.) інфляційних втрат, 1377,83 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 83 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 08 липня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець