Рішення № 58850427, 07.07.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/46/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 справа № 908/1541/16

за позовом дочірнього підприємства Газ Мелітополя публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72131, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, 17)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Кірова, 205)

про стягнення 19772,68 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 05.01.2016 р., паспорт серія СМ № 741294 від 04.06.2005 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 06.06.2016 року звернулось дочірнє підприємство Газ Мелітополя публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз до ОСОБА_1 сільської ради про стягнення 19772,68 грн., які складаються з: 18654,58 грн. заборгованості за поставлений природний газ за період з березня 2016 р. по квітень 2016 р., за договором постачання природного газу № Б015 від 04.02.2016 р., 431,85 грн. пені, 33,34 грн. 3% річних та 652,91 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 07.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1541/16, справі присвоєно номер провадження 18/46/16, судове засідання призначене на 07.07.2016 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, та закінчений в судовому засіданні 07.07.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача надав акт звірки станом на 30.06.2016 р., підписаний обома сторонами, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, які вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо своєчасності оплати вартості поставленого природного газу в рамках договору про постачання природного газу № Б015 від 04.02.2016 р. У звязку з наявністю порушень, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, боржнику нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних. Крім того, позивач надав письмові пояснення щодо помилкового зазначення періоду нарахування штрафних санкцій у розрахунку, доданому до позовної заяви, просив вважати вірним період з 10.04.2016 р. по 23.05.2016 р. замість з 14.03.2016 р. по 22.04.2016 р., що судом прийняті до уваги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, від відповідача 06.07.2016 р. до суду надійшло клопотання, в якому він суму заборгованості визнав в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.

Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Газ Мелітополя публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (Постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство Мелітопольгаз (Газорозподільне підприємство) та ОСОБА_1 сільська рада (Споживач, відповідач у справі) 04.02.2016 р. уклали договір постачання природного газу з наступними змінами № Б015 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність (поставити) споживачу у 2016 році природний газ для використання в якості палива або сировини, а споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Обєм поставленого природного (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку газу (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (пункт 2.3 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем; ціна газу становить 7191,5000 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1438,3000 грн., всього з ПДВ 8629,8000 грн.

Згідно п. 3.4, 3.5 договору сторони домовились, що ціна газу, погоджена сторонами відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором; місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обєму поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 09.00 години (за Київським часом) першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обєму постачання газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового обєму постачання газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як зазначено у п. 5.4.2 договору споживач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати постачальнику вартість спожитого газу на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач у період з 01 березня 2016 р. по 30 квітня 2016 р. поставив відповідачу 7446 куб м. природного газу на загальну суму 62979,76 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу за вказаний період (арк.с. 17).

Акти приймання передачі підписані уповноваженим представником Споживача без зауважень, внаслідок чого зазначені акти є підставою для оплати наданих послуг.

Відповідач зобовязання за договором не виконав, сплатив 44325,18 грн. вартості природного газу, внаслідок чого заборгованість склала 18654,58 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором постачання природного газу № Б015 від 04.02.2016 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18654,58 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України Про ринок природного газу № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу передбачений обовязок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманого природного газу на суму 18654,58 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Факт наявності заборгованості у розмірі 18654,58 грн. за період з 01.03.2016 р. по 30.04.2016 р. підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом звіряння розрахунків № 0032, та визнаний відповідачем.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 18654,58 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за отриманий природний газ позивач, враховуючи положення п. 6.2.1. договору, просив стягнути суму пені у розмірі 431,85 грн. за період прострочення з 10.04.2016 р. по 23.05.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.2.1. договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем допущенні арифметичні помилки про округленні сум та не враховано, що кількість днів у 2016 році дорівнює 366.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 430,67 грн. пені за період з 10.04.2016 року по 23.05.2016 року. В частині стягнення 1,18 грн. пені в позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 33,34 грн. за період з 10.04.2016 р. по 23.05.2016 р., а також 652,91 грн. інфляційних втрат за квітень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних в розмірі 33,34 грн., нарахованих з 10.04.2016 р. по 23.05.2016 р. судом перевірено та визнано виконаним не вірно, оскільки позивачем допущенні арифметичні помилки про округленні сум та не враховано, що кількість днів у 2016 році дорівнює 366. Перерахувавши належну до стягнення суму 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.04.2016 р. по 23.05.2016 р. підлягає задоволенню в частині стягнення 33,25 грн., в іншій частині позову щодо стягнення 3% річних в розмірі 0,09 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Розрахунок інфляційних втрат за квітень 2016 р. у розмірі 652,91 грн. позивачем також виконано не вірно.

Перерахувавши належну до стягнення суму інфляційних втрат за вказаний позивачем період, враховуючи постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за квітень 2016 р. підлягає задоволенню в частині стягнення 168,59 грн., нарахованих за зобовязаннями березня 2016 р., в іншій частині позову щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 484,32 грн., суд відмовляє в задоволенні позову, через нарахування інфляційних втрат за період, коли борг за зобовязаннями квітня 2016 р. ще не виник.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Кірова, 205, ідентифікаційний код 04352701) на користь дочірнього підприємства Газ Мелітополя публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72131, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, 17, ідентифікаційний код 39825907; р/р № 26037300227450 у ТВБВ 10007/0292 Мелітопольське відділення філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 18654,58 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот пятдесят чотири грн. 58 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Кірова, 205, ідентифікаційний код 04352701) на користь дочірнього підприємства Газ Мелітополя публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72131, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, 17, ідентифікаційний код 39825907; р/р № 26002010003645 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 430,67 грн. (чотириста тридцять грн. 67 коп.) пені, 33,25 грн. (тридцять три грн. 25 коп.) 3% річних, 168,59 грн. (сто шістдесят вісім грн. 59 коп.) інфляційних втрат, 1344,16 грн. (одну тисячу триста сорок чотири грн. 16 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 08 липня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець