Ухвала суду № 58847957, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26233/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р.,При секретаріГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Першого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_5, про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» пред'явило позов до Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ, третя особа ОСОБА_5, в якому просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 43112132, видану 24.04.2014 року Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, номер запису про обтяження 11654026 та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33845771, видану 14.08.2012 року Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, В-5/738, номер запису про обтяження 11654178.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір від 01.06.2007 року №11161444000, згідно з якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаним договором.

Для забезпечення виконання основного зобов'язання між сторонами укладено договір іпотеки від 01.06.2007 року №2258, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором від 01.06.2007 року нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1 від 12.12.2011 року про відступлення права вимоги за зобов'язаннями відповідно до додатку до договору факторингу, зокрема, і права вимоги за договором про надання кредиту 01.06.2007 року №11161444000.

19.10.2015 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя №6494 та право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 перейшло до Позивача.

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 16.11.2015 року Позивачу стало відомо про арешт на все майно ОСОБА_5.

Зокрема, арешт накладено постановами Першого Милиновського ВДВС Одеського МУЮ від 24.04.2014 року ВП №43112132 а від 14.08.2012 року ВП №33845771.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

У відповідності до частини 2 статті 50 Закону № 606-ХІV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вказані приписи закону дублюються і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (в редакції станом на грудень 2015 р. далі - Інструкція).

Разом з тим, вищезгаданими нормативно - правовими актами встановлені особливості щодо виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Зокрема, за змістом статті 33 Закону № 606-ХІV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Окрім цього, відповідно до пунктів 4.19.1, 4.19.5, абзацу 2 пункту 4.19.3 Інструкції якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Комплексний аналіз наведених вище положень Закону № 606-ХІV та Інструкції у їх системному зв'язку дає підстави колегії суддів для висновку, що зведене виконавче провадження з виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством, зокрема, арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження яке вважається закінченим після виконання усіх виконавчих документів, зведених в одне виконавче провадження, в порядку їх календарного надходження.

Судом досліджено матеріали виконавчого провадження та встановлено, що у відповідача на примусовому виконанні знаходилось зведене виконавче провадження ВП № 46504021 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_5 на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, КП «Теплопостачання» м. Одеси, ПАТ «Фінростбанк», ТОВ «Кей-Колект» коштів. Виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 46504021, в рамках якого сума до стягнення з ОСОБА_5 на користь стягувачів склала - 323393,10 грн.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем відділу постановою ВП №43112132 від 24.04.2014 року накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В рамках примусового виконання вищезазначених виконавчих документів було винесено виконавчі збори по кожному виконавчому провадженню, на загальну суму - 32339,31 грн.

Таким чином, і питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника у рамках зведеного виконавчого провадження, повинно вирішуватись після виконання останнього виконавчого документа, приєднаного до такого провадження.

Отже, правові підстави для повернення арештованого майна відповідачем Позивачу відсутні, оскільки у боржником не сплачено борги.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами.

Крім того, ст. 60 Закону наділяє правом особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Матеріалами справи не підтверджується наявність буд-яких звернень та відповідних рішень стосовно визнання права власності на майно і зняття арешту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року по справі К/800/65820/13.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Борисюк Л.П.