Постанова № 58846819, 07.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року Справа № 876/3779/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Керод Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, в якому просила визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати їй пенсії за віком з 01 вересня 2015 року в розмірі, який нижче розміру пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплатити їй пенсію у розмірі не меншому мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 вересня 2015 року.

Заявлені позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач виплачує їй пенсію в розмірі нижчому, аніж мінімальний розмір пенсії. При зверненні позивача до відповідача з заявою про виплату пенсії в розмірі не нижчому аніж мінімальний - позивач отримала відмову.

28.03.2016 року позивач подала заяву про зміну позовних вимог, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй пенсії за віком з 01.09.2015 року доплати за 6 років понаднормового стажу від розміру меншого ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком з 01.09.2015 року у розмірі меншому, ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу пенсію у розмірі не меншому мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.09.2015 року.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій/бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 отримує дострокову пенсію з 55 років, а згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинна отримувати у віці 58 років, тобто на 3 роки (36 місяців) раніше, то згідно п. 7-2 розд. XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», її пенсія зменшена на 18% і такий розмір пенсії відповідає чинному законодавству.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржила позивач, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить таку скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що беручи до уваги текст мотивувальної частини оскаржуваного рішення, можна прийти до висновку, що судом не наведено мотивів щодо незастосування до спірних право відносин ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, абз. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», практики Європейського суду з прав людини. Тобто судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права та не враховано загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з липня 2014 року ОСОБА_1 на підставі поданої заяви було призначено дострокову пенсію за віком (на 36 місяців раніше) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На день звернення позивач не працювала. Її страховий стаж становить 36 років 9 місяців 18 днів. Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили дієздатність, визначеного законом. З 01.09.2015 року проведено перерахунок пенсії позивача, розмір якої становить 949,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія, це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає : з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні, з 01.05.2016 року - 1130 грн.

Статтею 19 Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на абз. 2 п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"відповідно до якого зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду, на думку колегії суддів є помилковим.

Так відповідно до абз. 1 п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 цього Закону зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію, але таке зменшення необхідно здійснювати з урахуванням вимог статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, враховуючи наведене, а також факт того, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не є стабільним і встановлюється щорічно бюджетним законодавством, а виплата пенсії не підлягає обмеженню строком, суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті пенсії позивачу в розмірі, який є значно нижчим ніж встановлено законом, є неправомірними.

При цьому суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, закріплену, зокрема, в рішенні "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року, де Суд, за аналогічних обставин, визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ,оскільки із досліджених судом доказів вбачається, що відповідач здійснював розрахунок пенсії позивача виходячи із розміру 1074 грн. 00 коп., тобто підвищив пенсію позивача до зазначеного розміру, проте виплачував пенсію в меншому розмірі, при цьому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.1,3,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року у справі № 352/128/16-а скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області щодо визначення ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року доплати за 6 років понаднормового стажу від розміру меншого ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 вересня 2015 року в розмірі, меншому ніж мінімальний розмір пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі не меншому мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

повний текст постанови виготовлений 08.07.2016