Ухвала суду № 58846757, 23.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 363/91/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л.Ф. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської області державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивачі звернулись до відповідача із заявою про встановлення їм статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення, посилаючись на те, що відповідно до п.9 статті 7 Закону України «Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист» до інвалідів війни належать особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони та які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, додавши до неї копії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з відповідною вкладкою, довідки МСЕК та довідки департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Листами №4184, №4183 від 30 грудня 2015 року відповідач відмовив позивачам у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на безпідставність вимог.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що позивачі стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, в зв'язку з чим вони мають право на встановлення їм статусу інваліда війни.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Закон України від 22.10.1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551 встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (далі -Положення № 302) посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Згідно з п. 7 Положення, посвідчення інваліда війни видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

У відповідності до п. 12 цього Положення посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема «Посвідчення інваліда війни» видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх в'язнів - «Удостоверение» і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.

З 1 березня 1993 року позивачеві ОСОБА_4 встановлена ІІ група інвалідності , в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про що свідчить довідка обласної медичної соціальної експертної комісії (МСЕК) комунального закладу Київської обласної ради «Обласне бюро медико-соціальної експертизи» Серії МСЕ № 121287.

Згідно довідки виданої департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи № 01.01.-09/1877 від 24 грудня 2015 року, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В листі вказано, що громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт у складі формувань Цивільної оборони.

З довідки начальника державного спеціалізованого підприємства Чорнобильської АЕС №403 від 17 липня 2002 року вбачається, що позивачка була зайнята на роботах по ліквідації наслідків аварії на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС з 1 червня 1986 року по 1 серпня 1986 року.

З 26 червня 2003 року позивачеві ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності , в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про що свідчить довідка обласної медичної соціальної експертної комісії (МСЕК) комунального закладу Київської обласної ради «Обласне бюро медико-соціальної експертизи» Серії МСЕ № 188320.

Згідно довідки виданої департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи № 01.01.-09/1877 від 24 грудня 2015 року, вказаний позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В листі вказано, що громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт у складі формувань Цивільної оборони.

З наказу №411 від 12 жовтня 1992 року Київського заводу «Маяк» вбачається, що позивач ОСОБА_3 був зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії 1986-1987 роках по евакуації обладнання та матеріалів з притяського заводу «Юпітер».

У даному випадку позивачами надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалі ВАСУ від 08.04.15р. у справі № К/9991/61074/11.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 1212,64 (1378 * 0,4 * 110%*2).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2016 р. - без змін.

Стягнути з скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 1212 грн. (одна тисяча двісті дванадцять) 64 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.