Ухвала суду № 58846697, 05.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12646/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Глущенко Я.Б.,

Чаку Є.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича, третя особа: Бачун Олег Володимирович, про встановлення відсутності компетенції та визнання недійною заяви, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича та просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати відсутність компетенції (повноважень) заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича на підписання заяви від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»;

- визнати недійсною заяву від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Бачуна Олега Володимировича.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заступники Генерального прокурора України не наділені правом самостійного звернення з відповідними заявами до державних органів та органів із спеціальним статусом лише на підставі положень пунктів 7.16.та 7.33 Регламенту Генеральної прокуратури України. Однак, зазначив, що позивач у спірних правовідносинах не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання відсутності компетенції, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Стосовно ж вимоги про визнання недійсною заяви від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» вказав на те, що така заява не є остаточним волевиявленням суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, позаяк безпосередньо не покладає на позивача суб'єктивного обов'язку, а лише передбачає подальше прийняття владним суб'єктом рішення стосовно прав та обов'язків позивача, а тому вона не може бути визнана недійсною в судовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині мотивів Генеральна прокуратура України подала апеляційну скаргу, у якій погоджуючись із правильним по суті вирішенням справи, вказує на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить змінити постанову, виключивши з мотивувальної частини висновки суду про недоведеність того, що заступник Генерального прокурора України Бачун О.В. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а також про те, що заступники Генерального прокурора України не наділені правом самостійного звернення з відповідними заявами до державних органів та органів із спеціальним статусом, у т.ч. до Вищої ради юстиції, лише на підставі положень п.7.16 та 7.33 Регламенту, затвердженого наказом № 35 від 12.04.12р. Генеральної прокуратури України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, заступник Генерального прокурора України Бачун Олег Володимирович звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявою від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14, в якій просив провести перевірку на предмет порушення присяги слідчим суддею Макаренком Володимиром В'ячеславовичем, прийняти висновок про порушення присяги слідчим суддею Макаренком Володимиром В'ячеславовичем за результатами перевірки Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, направити висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції.

За результатами розгляду зазначеної заяви Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції складено висновок, згідно з яким ухвалено: визнати в діях судді Святошинського районного суду міста Києва Макаренка Володимира В'ячеславовича наявність ознак порушення присяги судді та направити висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Вважаючи заяву заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14 такою, що підписана останнім без наявності у нього відповідної компетенції, а саму заяву недійсною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи по суті апелянтом не оскаржується. Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягають лише висновки суду першої інстанції, що стали підставою до звернення апелянта зі скаргою.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції перед усім виходив з того, що позовні вимоги про визнання відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 3 частини другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;.

В свою чергу, частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Також слід зазначити, що в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч. ч. 4, 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 71 КАС України). Ця особливість, випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України) і, зокрема, покладає на адміністративний суд обов'язок самому вживати заходи щодо встановлення реального змісту спірних правовідносин, з'ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (заміни неналежної сторони, необхідності участі в справі другого відповідача), визначення предмету та засобів доказування, встановлення належного способу захисту порушеного права чи встановлення компетенції.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку суд першої інстанції у відповідності до вищенаведених процесуальних норм правомірно виконав обов'язок офіційного з'ясування обставин у справі, встановивши в контексті фактичних спірних правовідносин відсутність у заступників Генерального прокурора України повноважень на самостійне звернення з відповідними заявами до державних органів та органів із спеціальним статусом лише на підставі положень пунктів 7.16.та 7.33 Регламенту Генеральної прокуратури України.

З приводу обґрунтованості на правильності вказаного висновку, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органу розуміється як юридичне опосередкування покладених на нього функцій у спеціальних нормативно-правових актах шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав і обов'язків, тобто державно-владних повноважень.

Так, згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт наголошує, що при підписанні заяви від 05.12.2014 №05/1/1-140 вих-14 заступник Генерального прокурора України Бачун Олег Володимирович діяв у межах своїх повноважень, керуючись пунктом та 7.33 Регламенту.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників, а також заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.

З метою удосконалення організації роботи, забезпечення належної взаємодії структурних підрозділів центрального апарату, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 №35 затверджено Регламент Генеральної прокуратури України (надалі - Регламент).

Приписами пункту 1.3 Регламенту визначено, заступники Генерального прокурора України організовують, спрямовують та контролюють роботу структурних підрозділів на закріплених за ними напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, приймають рішення управлінського та процесуального характеру з питань, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до пункту 7.16 Регламенту, заступникам Генерального прокурора України подаються на розгляд документи та звернення заступників Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України (надіслані до відома), Першого віце-прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заступників Глави Адміністрації Президента України, Уповноваженого Президента України з прав дитини, заступників голів Конституційного, Верховного та вищих спеціалізованих судів України, Служби безпеки України, Вищої ради юстиції, Голови Державної судової адміністрації України, перших керівників і заступників міністерств (крім Міністра внутрішніх справ України, Голови Державної фіскальної служби України, Міністра юстиції України), державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади, Верховної Ради та Уряду Автономної Республіки Крим, представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних рад і державних адміністрацій, Київського та Севастопольського міських голів, державних установ зарубіжних країн і міжнародних організацій (їх представництв), звернення і листи народних депутатів України, голів комітетів і комісій Верховної Ради України та скарги на рішення керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України.

Заступниками Генерального прокурора України відповідно до їх компетенції підписуються документи, визначені у пункті 7.16 (пункт 7.33 Регламенту).

З огляду на викладені положення Регламенту вбачається, що заступнику Генерального прокурора України надано право на розгляд документів за зверненнями, зокрема, Вищої ради юстиції, та підпис документів, складених за результатами розгляду таких звернень. Однак, вони не наділені правом самостійного звернення з відповідними заявами до державних органів та органів із спеціальним статусом, у тому числі до Вищої ради юстиції, лише на підставі положень пунктів 7.16 та 7.33 Регламенту.

Посилання апелянта на те, що Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» не обмежує коло осіб, які можуть звертатись до ТСК із заявами про проведення перевірки індивідуально визначеного судді, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки компетенція Заступників Генерального прокурора України, як і інших суб'єктів владних повноважень, визначається виключно нормативно-правовими актами та не підлягає додатковому розширенню з огляду на відсутність прямої заборони.

Пунктом 1 частини 1 ст.201 КАС України передбачено, що підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а в ході апеляційного перегляду справи встановлено правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.