Ухвала суду № 58846567, 04.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 761/6173/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Губської Л.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "АБФ" про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «АБФ» про визнання протиправним рішення - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року вищевказану постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 24 квітня 2015 року справу передано до Окружного адміністративного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник Київської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 грудня 2005 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АБФ» був укладений договір щодо спільної участі в організації будівництва житлового торгівельно-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 13 рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» №183/1393 від 15 квітня 2004 року було затверджено проект відведення земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю «АБФ» для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Товариству з обмеженою відповідальністю «АБФ» передано, за умови виконання п.13.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,38 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АБФ», з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони 28 грудня 2005 року був укладений договір №ГС-7Б-К1-3-2-5, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «АБФ» та ОСОБА_3 об'єднали свої зусилля з метою участі в організації будівництва жилого торгово-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Після виконання зобов'язань за договором товариство з обмеженою відповідальністю «АБФ» передає ОСОБА_3 частину збудованого будинку на умовах та в об'ємах, встановлених даним договором, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 101.40 кв.м., жилою площею 63,40 кв.м. на третьому поверсі, будівельний номер ГС-7Б-К1-3-2-5, корпус 1 жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На рішення Київської міської ради № 183/1393 від 15 квітня 2004 року прокурором міста Києва було подано протест від 10 січня 2006 року № 07/5-88ок-06.

Рішенням Київської міської ради від 02 лютого 2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10 січня 2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15 квітня 2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» було задоволено протест заступника прокурора міста Києва від 10 січня 2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15 квітня 2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» та скасовано зазначений пункт рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органу місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, тобто змінити власні акти.

Статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на час внесення протесту (10.01.2006 року) визначено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні Конституція України, зокрема, її розділ ХІ, ні Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають права чи обов'язку органу місцевого самоврядування щодо скасування його власних актів та не встановлюють відповідного порядку, у тому числі на підставі протесту прокурора.

На виконання рішення Київської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «АБФ» відведена земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою за адресою: АДРЕСА_1 та, в свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю «АБФ» був погоджений проект відведення земельної ділянки, отримані всі висновки, проведена оплата за проект ТОВ «Інститут сучасного проектування», укладено договір оренди земельної ділянки.

Як наслідок, скасування рішення від 15 квітня 2004 року №183/1393 нанесло реальних збитків інвесторам, у тому числі позивачу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Губська Л.В.

Повний текст виготовлено 07 липня 2016 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.