Ухвала суду № 58846153, 21.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2016 рокусправа № 808/5712/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.

за участю представників:

позивача: - Овсяннікова М.Ш.

відповідачів: - не з'явились

третьої особи: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року

у справі № 808/5712/15

за позовом Державної фінансової інспекції України

до ОСОБА_2 та ОСОБА_3

третя особа Національний інститут стратегічних досліджень

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа Національний інститут стратегічних досліджень, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_2 5503,86 грн. в дохід Державного бюджету України;

- стягнути з ОСОБА_3 5137,10 грн. в дохід Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національний інститут стратегічних досліджень, як підконтрольна позивачу установа, не виконав вимог Держфінінспекції про усунення порушень, виявлених за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2007 по 06.08.2014, за результатами якої складено акт ревізії №08-21/33 від 14.11.2014. Проведеною ревізією особових справ аспірантів та докторанта за державним замовленням встановлено, що відповідно до п. 19 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 309 впродовж 2007-2014 років відраховано 1 докторанта та 37 аспірантів, в тому числі 8 аспірантів, які навчалися з відривом від виробництва, за власним бажанням, за втрату зв`язку з аспірантом чи докторантом, в результаті нез`явлення на атестацію, тобто за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Відповідно до п. 22 вказаного Положення № 309 аспірант і докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Оскільки підконтрольна установа не забезпечила виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень шляхом вжиття заходів щодо проведення претензійно-позовної роботи по стягненню з аспірантів та докторанта, які відраховані достроково, позивач набув право на звернення до адміністративного суду в інтересах держави з позовом про стягнення збитків, завданих Національному інституту стратегічних досліджень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідачів відраховано було за поважних причин, що в свою чергу не передбачає відшкодування вартості навчання, і тому в задоволенні позовних вимог позивача не вбачається законних підстав.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відрахування відповідачів з аспірантури Національного інституту стратегічних досліджень було за власним бажанням, що в розумінні положення про підготовку науково-педагогічних кадрів не є поважною причиною. Суд першої інстанції не врахував у повній мірі Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» від 01.03.99 №309, не дослідив матеріали справи, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідачі (їх представники), представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду підлягає скасуванню, провадження в адміністративній справі - закриттю.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Національного інституту стратегічних досліджень за період з 01.01.2007 по 06.08.2014, за результатами якої складений акт ревізії від 14.11.2014 № 08-21/33.

Проведеною ревізією особових справ аспірантів та докторанта за державним замовленням встановлено, що відповідно до п. 19 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 309, на підставі рішень Вченої ради, наказів директора Інституту впродовж 2007-2014 років відраховано 1 докторанта та 37 аспірантів, в тому числі, 8 аспірантів, які навчалися з відривом від виробництва, за власним бажанням, за втрату зв`язку з аспірантом чи докторантом, в результаті нез`явлення на атестацію, тобто за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.

Відповідно до п. 22 наведеного Положення № 309 аспірант і докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Пунктом 3.1 Угоди про підготовку аспіранта (докторанта) за державним замовленням, укладених Інститутом впродовж 2003-2010 років із аспірантами (докторантами), передбачено, що аспіранти (докторант) зобов'язується дотримуватись всіх умов Положення № 309.

Ревізією встановлено, що після відрахування 37 аспірантів та 1 доктора вартість навчання не було відшкодовано.

Зокрема, позивачем в ході ревізії встановлено, що на порушення п. 22 Положення № 309, п. 3.1 Угоди про підготовку аспіранта за державним замовленням, укладених з відповідачами - ОСОБА_2Г та ОСОБА_3, які були відраховані, Інститутом, і як наслідок, Державним бюджетом України недоотримано коштів у сумі 5503,86 грн. та 5137,10 грн., відповідно, за навчання відрахованих достроково аспірантів, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказанів суми, а тому завдані збитки повинні бути стягнуті до Державного бюджету України у судовому порядку.

22.12.2014 листом № 08-14/1834 з метою усунення виявлених під час ревізії порушень Національному інституту стратегічних досліджень позивачем направлено вимогу про усунення порушень, в якій від Інституту вимагалось вжити заходів щодо проведення претензійно-позовної роботи по стягненню з аспірантів та докторанта, які відраховані достроково, список яких у додатку 14 до акта, вартості навчання та перерахувати кошти в сумі 300353,21 грн. до Державного бюджету України.

У зв'язку з невиконанням вимоги Держфінінспекції не проведенням претензійно-позовної роботи по стягненню вартості навчання позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з даним позовом в інтересах держави.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №2939-ХІІ від 26.01.1993 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є Державна фінансова інспекція України (п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст.4 Закону №2939-ХІІ).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема,: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7 ст.10 Закону); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10 Закону).

Також підпунктом 5 пункту 4 наведеного Положення про Державну фінансову інспекцію України №310 визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення №310 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

За правилами п.45 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п.46 Порядку № 550).

Відповідно до п.50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;

порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

З аналізу наведених норм в їх сукупності вбачається, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Одночасно законодавець надав право Держфінінспекції України звернення до суду в інтересах держави у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З огляду на наведені правові норми в їх сукупності вбачається, що органи державного фінансового контролю можуть у межах своєї компетенції звертатись до суду для стягнення збитків, завданих державі, до підконтрольної установи.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданих збитків, можуть бути розглянуті у межах адміністративної юрисдикції якщо такі збитки завдані неправомірними діями або рішенням суб'єкта владних повноважень.

У даному спорі суми, які позивач вважає збитками для Державного бюджету України, не є шкодою у межах публічно-правового спору.

У даному випадку відповідачі - фізичні особи є учасниками правовідносин з Національним інститутом стратегічних досліджень з приводу навчання в аспірантурі.

Відповідно до п.17 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів від 01.03.99 №309, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, взаємозобов'язання аспіранта або докторанта, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, працевлаштування після закінчення аспірантури або докторантури, забезпечення відповідних умов праці, надання впорядкованого житла тощо, та відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За правилами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.623 ЦК України).

Стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлює компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що даний спір за своїм характером не є адміністративним, незважаючи на те, що стороною у справі є суб'єкт владних повноважень. Дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі, з підстав, викладених в пункті 1 частини 1 статті 157 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на той факт, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2016 слід скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Керуючись ст.198, ст.ст.157, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 808/5712/15 скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко