Постанова № 58846098, 05.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа № 922/726/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Селіванова О.А. (довіреність № ББУ/ПУ254/Т/15 від 18.12.2015)

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград (вх. № 1656 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі № 922/726/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер", м. Харків

до 1) Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Харківська область, м. Люботин

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

15.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Водомер" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідача-1) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідача-2) 166783,95 гривень за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014 р., з яких 61398,00 гривень боргу, 17289,00 гривень пені, 86113,71 гривень інфляційних втрат, 1983,24 гривень 3% річних, а також 259368,69 гривень за договором поставки №199-ПУ-УМТС від 22.01.2015 р., з яких 111804,00 гривень боргу, 29724,55 гривень пені, 115359,01 гривень інфляційних, 2481,13 гривень 3% річних. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів судові витрати.

16.05.2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням (вх. № 15852), в якому зазначив про погашення 1-м відповідачем частини основного боргу в сумі 61398,00 грн., та про допущену описку при розрахунку сум 3% річних та інфляційних. Просив суд стягнути з відповідачів, окрім основного боргу та пені, інфляційних та 3% річних у наступній редакції:

1) за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014:

- 24371,25 грн. інфляційних та 1983,24 грн. 3% річних;

2) за договором №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015:

- 3177,08 грн. інфляційних та 2548,11 грн. 3% річних.

Дане клопотання позивача розцінено судом, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, та прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/726/16 (суддя Аріт К.В.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Водомер" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено повністю. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Водомер" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" відмовлено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Водомер" 24371,25 гривень інфляційних втрат та 1983,24 гривень 3% річних за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014. Припинено провадження у справі в частині стягнення 61398,00 гривень основного боргу за договором №14-16/245 від 11.02.2014 р., на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Водомер" 111804,00 гривень боргу, 29724,55 гривень пені, 3177,08 гривень інфляційних, 2548,11 гривень 3% річних за договором №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Водомер" 3525,09 гривень судового збору.

1-й відповідач ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подав апеляційну скаргу, в якій із даним рішенням суду першої інстанції не згоден, у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме стаття 33, частина перша статті 79, пункт 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, пункт перший частини 2 статті 11 та стаття 213 Цивільного кодексу України. З цих обставин заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 по справі № 922/726/16 про стягнення з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "НВП "Водомер" 24371,25 гривень інфляційних втрат, 1983,24 гривень 3% річних за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014; 111804,00 гривень боргу, 29724,55 гривень пені, 3177,08 гривень інфляційних, 2548,11 гривень 3% річних за договором № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 та 3525,09 гривень судового збору. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 по справі № 922/726/16 клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград до провадження. Розгляд скарги призначено на 05.07.2016 об 11:00 год.

Позивач та другий відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали. Їх представники в судове засідання 05.07.2016 не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Неявка представників позивача та другого відповідача не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку, а тому розгляд справи здійснюється за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер", м. Харків та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Харківська область, м. Люботин.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника першого відповідача у судовому засіданні 05.07.2016, який підтримав вимоги апеляційної скарги та свою правову позицію по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград (вх. № 1656 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі № 922/726/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать наявні у справі документальні докази та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, між позивачем та першим відповідачем були укладені договори поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015, відповідно до пункту 1.1. яких позивач (Постачальник) зобов'язався в порядку та умовах, визначених даними домовленостями, поставити у власність першого відповідача (Покупця), продукцію або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - Продукція) в асортименті, в кількості, у строки, по ціні та якісними характеристиками, які погоджені сторонами у Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договорів.

Згідно з пунктами 1.2. даних Договорів перший відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами Договорів.

Специфікацією від 25.11.2014 до Договору поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014, яка належним чином погоджена між Сторонами, предметом поставки була продукція, визначена змістом вказаної Специфікації, зі строком поставки до 20.12.2014. Загальна вартість продукції становила 61398,00 грн., у тому числі ПДВ (том 1 аркуш справи 114).

У відповідності до Специфікації від 17.03.2015 до Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015, яка погоджена між Сторонами, предметом поставки була продукція, визначена змістом вказаної Специфікації. Строк поставки даної продукції до 30.03.2015. Загальна вартість продукції - 111804,00 грн., у тому числі ПДВ (том 1 аркуш справи 38).

Загальна вартість погодженої до поставки продукції згідно Договорів поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 становила суму 173202,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1. Договорів поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та у строки, які погоджені сторонами у Специфікаціях до Договору.

Також, у пункті 4.4. Договорів поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 сторони обумовили, що датою поставки вважається дата, яка вказана представником першого відповідача (Покупця) на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем (Постачальником), про приймання продукції.

У відповідності до пунктів 4.5. Договорів поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 обов'язки позивача (Постачальника) вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження першого відповідача (Покупця), а обов'язки останнього вважаються виконаними з моменту приймання та оплати продукції.

Зі змісту пункту 4.7. Договорів поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 вбачається, що датою поставки вважається дата, яка вказана представником першого відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем. При поставці автомобільним транспортом, датою поставки вважається дата, яка зазначена представником першого відповідача на видатковій накладній.

Правовідносини позивача та першого відповідача врегульовано вищезазначеними договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач (Постачальник) по видатковій накладній № 287 від 02.12.2014 (додаток 5 до Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014) та по видатковій накладній № 58 від 01.04.2015 (додаток до Договору поставки №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015), поставив першому відповідачу продукцію, що була обумовлена у відповідних Специфікаціях від 25.11.2014 та від 17.03.2015, а перший відповідач дану продукцію прийняв у асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та у строки, які погоджені сторонами у Специфікаціях, без будь-яких зауважень чи заперечень.

Вищевказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін, скріплені печатками підприємств позивача та першого відповідача, відповідають всім вимогам законодавства, та містять всі необхідні реквізити.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, позивач виконав свої зобов'язання в частині поставки товару в повному обсязі та у відповідності до умов вищевказаних Договорів.

Перший відповідач протягом всього розгляду справи в судах обох інстанцій факт поставки зазначеної продукції по Договорам поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 на загальну суму 173202,00 грн. не спростував.

Стаття 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши умови укладених між сторонам Договорів щодо строків оплати продукції, здійснивши правовий аналіз наданих на підтвердження позову документів, господарський суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ці строки повинні розраховуватись від дат поставки товару, які зазначені у видаткових накладних, а саме від 02.12.2014 та від 01.04.2015. Зазначені висновки суду першої інстанції жодним чином першим відповідачем не спростовані.

Перший відповідач стверджує, що оскільки на відповідних товаросупровідних документах Покупцем не зазначена дата поставки продукції, як то передбачено пунктами 4.7. Договорів поставки, і цей факт суттєво впливає на визначення початку перебігу часу для здійснення оплати продукції за Договорами, тому вважає заявлені у даному позові вимоги передчасними.

Однак вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки непроставлення представником першого відповідача на товаросупровідних документах дат отримання продукції не впливає на правильність визначення господарським судом строків оплати продукції, які в даному спірному випадку повинні розраховуватись саме від дат поставки товару, що зазначені у видаткових накладних.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.3. Договору поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 сторонами обумовлено, що розрахунки за поставлену позивачем продукцію, здійснюються першим відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, на 60 календарний день, з моменту поставки відповідної партії продукції.

Отже, кінцевою датою повного розрахунку за поставлену позивачем продукцію, по Договору № 14-16/245-КП від 11.02.2014 року є 02.02.2015.

Згідно з пунктом 5.4. Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 розрахунки за поставлену позивачем Продукцію згідно умов Договору, здійснюються першим відповідачем, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача, протягом 5 робочих днів с 60 календарного дня, з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого першим відповідачем рахунку, та при умові надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, які передбачені розділом 4 дійсного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку першого відповідача.

Таким чином, кінцевою датою повного розрахунку за поставлену позивачем Продукцію, по Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22 січня 2015 року є 01.06.2015.

Однак перший відповідач розрахунки за отриману продукцію з позивачем не провів, тим самим порушивши умови Договору щодо строків розрахунків, що зумовило подачу даного позову.

Станом на день пред'явлення позовних вимог у першого відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 61398,00 грн. за видатковою накладною № 287 від 02.12.2014 по Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 та у розмірі 111804,00 грн. за видатковою накладною № 58 від 01.04.2015 по Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи у суді першої інстанції 28.04.2016 першим відповідачем здійснено оплату вартості отриманої продукції за Договором поставки № 14-16/245-КП від 11.02.2014 та сплачено позивачеві 21030,00 грн. згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 та 40368,00 грн. згідно платіжного доручення № НОМЕР_2 (том 1 аркуші справи 136-137).

З цих підстав господарський суд Харківської області обґрунтовано визначився, що провадження у справі в частині заявлених до стягнення 61398,00 грн. основного боргу за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014 позовних вимог підлягає припиненню відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Харківської області дійшов правильного та вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 111804,00 грн. за Договором поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015, оскільки борг за даним Договором першим відповідачем не оспорюється, а доказів погашення заборгованості в означеній сумі матеріали справи не містять.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна скарга першого відповідача не містить жодних посилань по суті спору. Перший відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що у нього відсутнє зобов'язання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманої продукції за Договором поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 по видатковій накладній № 58 від 01.04.2015 в сумі 111804,00 грн., яка надана позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Згідно із статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.6. Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки оплати від вартості неоплаченої продукції.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено до стягнення 17289,00 грн. пені за період прострочення з 03.02.2015 по 03.08.2015, що нарахована у зв'язку із порушенням виконання зобов'язання з боку першого відповідача по оплаті вартості продукції, отриманої по Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014.

Натомість, перший відповідач, скориставшись своїм правом, звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 17289,00 грн. за несвоєчасну оплату продукції в сумі 61398,00 грн. за договором №14-16/245-КП від 11.02.2014.

Розглянувши спір по суті в цій частині, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки позивач мав право пред'явити вимоги про стягнення пені до першого відповідача за Договором поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 до 02.02.2016 включно, але позов заявлено поза межами даного строку, тому заява першого відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення 17289,00 грн. пені за Договором поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 підлягає задоволенню, а у позові в цій частині повинно бути відмовлено.

У відповідності до пункту 6.8. Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 у випадку несвоєчасної оплати Продукції, перший відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, однак не більше 5 % від вартості вчасно неоплаченої продукції.

Встановивши факт порушення першим відповідачем умов Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 щодо своєчасного розрахунку за отриману продукцію, враховуючи вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 253-255 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, визнавши правомірно заявленою до стягнення суму пені в розмірі 29724,55 грн. за період з 06.06.2015 по 06.12.2015.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що перший відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по Договору поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 24371,25 грн. та 3% річних у розмірі 1983,24 грн. за період прострочення з 03.02.2016 по 01.03.2016.

Водночас, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з першого відповідача 3177,08 грн. інфляційних втрат та 2548,11 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по Договору поставки № 99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 за період з 06.06.2015 по 01.03.2016.

Перевіркою наданих до позовної заяви розрахунків зазначених сум інфляційних втрат та 3% річних господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що вони є арифметично правильними, а тому з урахуванням обґрунтованої суми заборгованості за поставлений товар, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а нараховані за прострочення виконання зобов'язання суми 24371,25 грн. інфляційних втрат і 1983,24 грн. 3% річних за Договором поставки №14-16/245-КП від 11.02.2014 та 3177,08 грн. інфляційних втрат і 2548,11 грн. 3% річних за Договором поставки №99-ПУ-УМТС від 22.01.2015 - стягненню з першого відповідача на користь позивача.

Що стосується заявлених позовних вимог відносно солідарного стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат з другого відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, то колегія суддів повністю підтримує висновок господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки за всіма обставинами справи позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з основного кредитора після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитора по основному договору, встановленого пунктами 7.4. Договорів поруки від 11.02.2014 та від 22.01.2015.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги перший відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення на 6 місяців та відмови у її задоволенні не були враховані обставини, що мають значення для правильного вирішення цього питання. Перший відповідач наголошує, що правовими підставами для відстрочення виконання рішення є скрутне фінансове становище його підприємства, про що свідчить Баланс (Звіт про фінансовий стан) ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на 30.09.2015 та Звіт про фінансові результати ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" за січень-вересень 2015 року.

Крім того, у суді першої інстанції перший відповідач в обґрунтування даного клопотання посилався на те, що він не має реальної можливості одразу погасити відповідну заборгованість за обставинами, які пов'язані з настанням терміну сплати обов'язкових платежів (податків та зборів) до державного бюджету та заборгованістю за кредитними договорами і як наслідок, відсутністю необхідної кількості грошових коштів для здійснення розрахунку з позивачем по справі.

Проте при перевірці рішення суду у повному обсязі колегію судді апеляційної інстанції не встановлено жодних порушень судом норм процесуального права. Більше того, вказані першим відповідачем посилання не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення. Жодних правових підстав для задоволення клопотання першого відповідача про відстрочення виконання рішення колегія суддів також в даному випадку не вбачає.

Так, відповідно до статті 42 та абзацу 5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду першої інстанції також вважає, що наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності першого відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Вищенаведене свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви першого відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Правові підстави для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду апеляційної скарги першого відповідача судом апеляційної інстанції також не встановлені.

Само по собі важке становище підприємства ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", на що йдеться посилання в апеляційній скарзі, не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі, а також виключною обставиною для відстрочення виконання судового рішення.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В розумінні статті 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані заявником в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази не підтверджують існування обставин, які перешкоджають виконанню рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі № 922/726/16, та не свідчать про неможливість виконання боржником вказаного судового рішення в силу об'єктивних причин, а також не є тими самими винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення у даній справі в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Також, не приймаються колегією суддів до уваги і посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/1258/16 за позовом ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "НВП "Водомер" про тлумачення умов договору щодо строків оплати продукції, враховуючи наступне.

Згідно зі статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Однак, вищенаведені підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні з огляду на те, що розгляд справи № 922/1258/16 не може бути перешкодою для встановлення апеляційним господарським судом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 922/726/16 при її розгляді.

В даному випадку першим відповідачем не доведена жодним чином та обставина, що без очікування результатів розгляду господарської справи № 922/1258/16 було неможливо вирішити та розглянути по суті дану господарську справу про стягнення заборгованості за спірними Договорами, а також самостійно визначити строки оплати продукції, що отримана першим відповідачем згідно вищезазначених видаткових накладних на виконання спірних Договорів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

Доводи першого відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття господарським судом Харківської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 у справі № 922/726/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.